 |
|
Створення нових інформаційних баз
Програма 1С:Бухгалтерія одночасно працює з двома інформаційними базами:
база метаданих, що створюється і ведеться в режимі Конфігуратора. Вона містить інформацію з описом поточної конфігурації (настроювання) програми.
база даних бухгалтерського обліку. Робота з нею здійснюється в режимі 1С:Підприємство, однак, організація цієї бази даних визначається поточним станом бази метаданих, у результаті чого робота з нею неможлива у відриві від конкретної бази метаданих
Перш ніж приступити до практичної роботи в середовищі бухгалтерської програми, бажано створити окрему навчальну інформаційну базу. У якості вихідної інформаційної бази візьмемо "порожню" базу, що містить типову конфігурацію, яка поставляється разом із програмою і не немає ніяких облікових даних.
У зв'язку з цим розглянемо процес створення нових робочих баз даних для програми і порядок їхнього використання
При установці на комп'ютер конфігурації програми 1С:Бухгалтерія, автоматично відбувається установка, як мінімум, двох інформаційних баз бухгалтерського обліку, що представлені в списку інформаційних баз вікна запуску системи "1С:Підприємство", наприклад: "Бухгалтерский учет для Украины", " Бухгалтерский учет для Украины (демо)" (див. рис. 1-2).
Ці бази містять ті самі файли настроювань, що визначають склад і функціональне наповнення типової конфігурації. Відмінність складається в їхньому наповненні інформацією.
Інформаційна база " Бухгалтерский учет для Украины (демо)" містить облікові дані, що представляють собою контрольний (демонстраційний) приклад ведення обліку на умовному підприємстві. Ця база дає можливість користувачу ознайомитися з основними принципами і прийомами ведення бухгалтерського обліку в програмі 1С:Бухгалтерія.
Інформаційна база " Бухгалтерский учет для Украины " являє собою порожню базу даних, яку можна використовувати для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на основі типової конфігурації.
Користувач має можливість доповнювати поточний список, змінювати найменування інформаційних баз, видаляти імена інформаційних баз, що містяться в ньому, використовуючи для цього, відповідно, екранні кнопки "Додати", "Змінити" і "Видалити" вікна запуску системи "1С:Підприємство" (див. рис. 1-2).
Можливість роботи з декількома базами корисна для організації ведення обліку одночасно на декількох підприємствах, тоді для кожного підприємства створюється своя інформаційна база. Також можуть створюватися інформаційні бази для навчальних цілей – для практичного освоєння нових прийомів роботи на умовних даних.
ЗАДАЧА № 1. Створення нової інформаційної бази
На основі встановленої на комп‘ютері пустої інформаційної бази типової конфігурації створити власну інформаційну базу і внести її в список інформаційних баз системи 1С під оригінальним ім‘ям.
Для створення нової інформаційної бази, що містить типову конфігурацію, і її додавання в список доступних інформаційних баз, необхідно виконати наступні дії:
Засобами операційної системи скопіювати директорію порожньої інформаційної бази типової конфігурації в нову папку (директорію).
Звернутися до програми запуску системи " 1С:Підприємство".
У вікні запуску системи натиснути кнопку "Додати", що приведе до появи на екрані вікна, показаного на рис. 1-8.
Рис. 1-8. Вікно реєстрації інформаційної бази
У вікні реєстрації інформаційної бази необхідно ввести найменування нової інформаційної бази, і повний шлях до папки (директорії), в яку була попередньо скопійована інформація.
Щигликом мишею натиснути екранну кнопку <<OK>>, що приведе до повернення в режим запуску системи, при цьому в списку баз буде присутній найменування знову введеної інформаційної бази.
УРОК № 6. Створення страхових копій інформаційних баз
Для виконання дій, зв'язаних з конфігуруванням програми, необхідно закрити програму, що виконується, і ввійти в програму в режимі "Конфігуратора".
Перш ніж виконувати якісь дії, що змінюють конфігурацію, треба здійснити запобіжні заходи. Не зайвим буде зберегти існуючу конфігурацію, щоб у випадку невдалої спроби можна було б повернутися до початкового стану ІБ.
Для збереження поточної інформаційної бази треба через меню Адміністрування > Зберегти дані, або за допомогою піктограми звернутися до режиму архівування поточної інформаційної бази. Архівування забезпечує збереження всіх описів типової конфігурації, а також усіх даних, введених у режимі ведення бухгалтерського обліку.
При звертанні до режиму архівування на екран буде видане вікно Архівування (рис. 1-9-а), у якому є кілька полів. У першому наведений список типів архівованих файлів. Можна його скоротити, видаливши деякі типи файлів, але тоді, відповідно, не вся інформація буде збережена і може щось не удатися відновити при виконанні зворотної операції.
Другий важливий момент полягає в необхідності вказати диск, директорію й ім'я файлу, куди повинна бути поміщена архівна копія. Ім'я файлу і шлях до нього прописуються в поле Архівувати в. За замовчуванням файл одержує розширення ZIP.
а) 
б) 
в) 
Рис. 1-9. Реалізація процесу архівування поточної інформаційної бази
Процес створення архівної копії (див. рис. 1-9-б) ініціюється натисканням екранної кнопки Архівувати. Про успішне завершення процесу архівування програмою видається відповідне вікно з повідомленням (рис. l-9-в).
Після цього можна приступати до експериментів по самостійному конфігуруванню. У наслідку в будь-який момент часу можна буде відновити колишню інформаційну базу, вибравши режим відновлення через меню Адміністрування>Відновити дані.
Обговорювані питання
1. Як виконати запуск програми "1C:Підприємство" із середовища операційної системи?
2. Які режими роботи передбачені в програмі "1C:Підприємство", для яких цілей вони служать?
3. Що таке типова конфігурація програми?
4. Які елементи інтерфейсу користувача використовуються для взаємодії з програмою в режимі ведення бухгалтерський облік і конфігурування?
5. Що таке "метадані", які об'єкти метаданих описують конфігурацію бухгалтерської програми?
6. Як властивості об'єктів метаданих впливають на їхнє використання в процесі ведення обліку?
7. Що таке інформаційна база бухгалтерського обліку? Як створити нову інформаційну базу? Як зробити страхову копію поточної інформаційної бази і при необхідності відновити її?
ТЕМА № 4. Основні терміни і поняття комп'ютерного обліку
| Урок 7 | Константи | |
| Урок 8 | Довідники | |
| Урок 9 | Перерахування | |
| Урок 10 | Документи | |
| Урок 11 | Журнали документів | |
| Урок 12 | Звіти | |
| Урок 13 | Бухгалтерські рахунки | |
| Урок 14 | Види субконто | |
| Урок 15 | Операції і проводки | |
| Урок 16 | Бухгалтерські підсумки | |
| Обговорювані питання |
| П |
рограма "1С:Підприємство" може працювати на комп'ютері паралельно в режимі конфігурування й у режимі ведення бухгалтерського обліку.
Якщо робота ведеться в режимі конфігурування, то виклик програми в режимі "1С:Підприємство" здійснюється через звичайний запуск програми або безпосередньо з вікна конфігуратора, використовуючи піктограму.
Переключення між програмами здійснюється звичайними способами, прийнятими в операційній системі Windows для переключення між вікнами, наприклад, за допомогою натискання клавіш <Alt>+<Tab>.
Скористаємося з даної можливості для знайомства з основними об'єктами програми в режимі ведення обліку й у режимі конфігурування.
УРОК № 7. Константи
Для роботи з постійною й умовно постійною інформацією в системі використовуються об'єкти типу "Константа". Серед них такі, як "Фірма за замовчуванням", "ПДВ за замовчуванням", "Хто зазвичай виписує податкові накладні" і ін. У системі може бути описана необмежена кількість констант.
У режимі ведення бухгалтерського обліку звертання до списку констант здійснюється через меню Операції > Константи. У цьому списку можна вводити і змінювати значення констант, але не можна додавати нові константи або видаляти раніше введені.
Склад констант, що містяться в списку, визначається в режимі конфігурування, де описуються їхні характеристики. Відповідно доповнити або змінити існуючий список констант також можна в режимі конфігурування. На рис. 2-1-а показане вікно конфігурації, у якому розгорнута гілка зі списком констант. Нижче показане вікно властивостей константи "Авансовий платіж".
Звернемося одночасно до списку констант у режимі ведення бухгалтерського обліку. Список розвертається в окремому вікні і являє собою таблицю, що складається з трьох стовпчиків: код, найменування, значення, (див. рис. 2-1-6).
а) 
б) 
Рис. 2-1. Список констант:
а) у конфігураторі
б) у режимі ведення бухгалтерського обліку
У заголовку вікна вказується його назва – "Список констант", а також робоча дата, який відповідають значення констант.
У графі "Код" представлені умовні позначки ( синоніми або ідентифікатори) констант.
Графа "Найменування" являє собою текст із повною назвою константи. При конфігуруванні найменування визначається змістом поля "Коментар".
У графі "Значення" відображається поточне значення константи, при необхідності в цю графу може бути введене нове значення, також тут здійснюється виправлення раніше введених значень. Значення може мати визначений тип, заданий при конфігуруванні, наприклад: текст, число, дата й ін.
УРОК № 8. Довідники
Довідники являють собою об'єкт програми, призначенийдля збереження умовно-постійної інформації. Звичайно у вигляді довідників організуються списки матеріалів, товарів, організацій, валют, співробітників і ін. Будь-який довідник складається з елементів, кожен з який описується деякою множиною значень (реквізитів). Наприклад, елементами довідника "Матеріали" виступає інформація про конкретні одиниці матеріальних цінностей. Відповідно кожен елемент описується множиною реквізитів, таких як, найменування матеріалу, код, одиниця виміру, ціна за одиницю і т.п.
У типовій конфігурації для звертання до довідників передбачений пункт головного меню "Довідники". Крім цього існує універсальний спосіб звертання до об'єктів даного виду через меню Операції > Довідники.
У режимі ведення обліку користувач може вводити нові елементи в довідники, а також коректувати або видаляти раніше введені.
На етапі конфігурування можна описати, якими властивостями володіє кожен конкретний довідник. До властивостей, що настроюються, відносяться, наприклад, довжина і тип коду, кількість рівнів, підтримка унікальності кодів, набір реквізитів довідника.
Звернутися до опису властивостей довідника можна через відповідну гілку дерева метаданих.
УРОК № 9. Перерахування
Перерахування являють собою пойменовані списки, що містять деякий набір значень. Наприклад, перерахування "Види виплат" у вигляді значень містить найменування видів виплат. Перерахування "Види калькуляцій" містить список видів калькуляцій. Крім списку значень ніяка інша інформація в перерахуваннях не міститься.
На рис. 2-2 показана гілка дерева метаданих, що містить об'єкти типу "Перерахування".
Рис. 2-2. Перегляд властивостей перерахування "Види виплат"
Кожен з об'єктів може бути розкритий, тоді доступними для перегляду і коректування стають значення, що входять у його склад. Так, наприклад, на рисунку розкритий склад значень, що входять у перерахування "Види виплат". У вікні властивостей відображаються властивості елемента "Залишки". Зокрема в коментарі ми бачимо, що це значення означає – "Введення залишків по зарплаті".
Перерахування використовуються в екранних формах для зручності введення реквізитів документа, а також в алгоритмах обробки облікової інформації.
На відміну від довідника, значення перерахувань задаються на етапі конфігурування, і не можуть бути змінені на етапі виконання конфігурації. На етапі конфігурування можна описати практично необмежену кількість видів перерахувань. Також можна змінювати вміст списків раніше введених перерахувань. Однак до зміни значень, що входять до складу перерахувань, треба підходити з обережністю, оскільки вони можуть використовуватися алгоритмами типової (поточної) конфігурації і їхня зміна приведе до помилок у виконанні цих алгоритмів.
УРОК № 10. Документи
Документи є об'єктами бухгалтерської програми, призначеними для введення і збереження в базі інформації про факти господарської діяльності, що відбуваються на підприємстві. За допомогою документів відображаються платежі з розрахункового рахунка, операції по касі, кадрові переміщення, рухи по складу та інші події.
У типовій конфігурації є велике число різних видів документів. Як правило, кожному виду документів відповідає документ-аналог, використовуваний при ручному веденні обліку. Типовими прикладами видів документів є такі документи, як "Платіжне доручення", "Рахунок", "Прибуткова накладна", "Видаткова накладна", "Накладна на внутрішнє переміщення", "Прибутковий касовий ордер" і ін. Кожен вид документа призначений для відображення визначених фактів господарської діяльності. У режимі ведення бухгалтерського обліку, звертання до форм введення документів здійснюється через пункт Документи головного меню програми.
Система також автоматично підтримує журнали для реєстрації введених документів. Доступ до раніше введених документів можливий за допомогою записів, зареєстрованих у журналах документів.
Важливою властивістю документів програми 1С:Бухгалтерія є можливість їхнього проведення. Проведення документа передбачає автоматичне формування проводок, що відображають у бухгалтерському обліку факт господарської діяльності, зафіксований документом.
Створення нових видів документів, опис їхніх властивостей і структури виконується в режимі конфігурування. Кожен вид документа може мати довільне число реквізитів у шапці й у багаторядковій (табличній) частини. Для документа створюється екранна форма для введення вихідної інформації. При настроюванні документа також задаються такі загальні його характеристики, як довжина і тип коду документа, умови підтримки унікальності кодування і багато інших. Крім того, на етапі конфігурування для документа визначається алгоритм його проведення (формування проводок) і алгоритм формування друкованої форми документа.
У наступних уроках, при реалізації облікових задач розглядаються основні прийоми використання документів у режимі ведення бухгалтерського обліку і настроювання документів у режимі конфігурування.
УРОК № 11. Журнали документів
Журнали документів призначені для реєстрації інформації про введені документи. У зв'язку з цим, кожному виду документа ставиться у відповідність один або кілька журналів, у яких фіксується факт введення документа. Реєстрація документа в журналі здійснюється у виді запису, що містить ідентифікаційні ознаки документа
У типовій конфігурації передбачено кілька журналів документів: "Банк", "Каса", "Заробітна плата", "Товари, реалізація" і ін. Наприклад, у журнал "Банк" автоматично заноситься запис про кожен введений в систему документ по оплаті зробленої або отриманої підприємством через розрахунковий рахунок. Звернутися до списку журналів можна через меню Операції > Журнали документів.
На етапі конфігурування визначається перелік використовуваних журналів, а також склад і форма представлення інформації в кожному з журналів.
УРОК № 12. Звіти
Облікова інформація, зареєстрована в комп'ютерній системі, є основою для формування звітності. Форми звітів різноманітні. Деякі з них стандартизовані й орієнтовані на використання зовнішніми споживачами: баланс підприємства (форма 1), податкова звітність і т.п. Деякі звіти використовуються усередині підприємства для організації ефективного керування.
З погляду програми, звіт це об'єкт програми, що забезпечує формування деякої вихідної (друкованої) форми документа на основі даних, що містяться в інформаційній базі.
У типовій конфігурації програми міститься деяке досить велике число готових форм звітів. Серед них: Оборотно-сальдова відомість, картка рахунка, аналіз рахунка, баланс (форма 1) і ін.
Звернутися до режиму формування стандартного звіту можна через пункт головного меню програми – Звіти. Також список усіх звітів доступний через меню Операції > Звіти.
Режим конфігурування дозволяє створювати практично необмежене число додаткових форм звітів, а також вносити зміни в порядок формування існуючих звітів.
Найменування форм звітів включені до складу метаданих Через ці найменування можливий доступ до опису властивостей і алгоритмів формування звітів.
УРОК № 13. Бухгалтерські рахунки
Суть даних об'єктів повною мірою відповідає загальноприйнятому розумінню бухгалтерських рахунків. Кожен рахунок володіє рядом властивостей і характеристик. Характеристики рахунків доступні для перегляду і коректування, що забезпечує гнучке настроювання на різні системи обліку в конкретній країні, на конкретному підприємстві.
Сукупність усіх рахунків, використовуваних підприємством для ведення обліку, називається робочим планом рахунків. Важливо відзначити, що програма дозволяє підтримувати одночасно кілька робочих планів рахунків, кожен з який може мати специфічні властивості. Для плану рахунків задається довжина коду рахунка, кількість рівнів субрахунків, а також кількість знаків у субрахунку кожного рівня.
У розглянутій версії типової конфігурації встановлений один робочий план рахунків. Даний план рахунків має найменування (ідентифікатор) – "Основний". Крім основного плану рахунків до складу конфігурації може бути додане довільне число додаткових планів рахунків, наприклад для ведення паралельного внутрішнього обліку, або обліку за міжнародними стандартами.
Звернемося до плану рахунків у режимі ведення бухгалтерського обліку Це можна зробити через меню Операції > План рахунків.
На екрані розгорнеться список бухгалтерських рахунків, кожен з який має код і найменування, а також ряд інших ознак. Нижче приводиться невеликий фрагмент робочого плану рахунків.
План рахунків являє собою таблицю, кожен рядок якої відображає визначений рахунок або субрахунок бухгалтерського обліку Для кожного рахунка можуть бути встановлені наступні ознаки:
"Код" – повний код рахунка, що включає код рахунка і субрахунку
"Найменування" – найменування рахунка (субрахунку).
"Вал." – ознака ведення валютного обліку, використовується для ведення валютного обліку Якщо по рахунку або субрахунку ведеться валютний облік, то в графі "Вал." ставиться "+".
"Кіл." – ознака ведення кількісного обліку Якщо по рахунку або субрахунку ведеться кількісний облік, то в графі "Кіл." ставиться "+".
"Заб." – ознака забалансового рахунка Якщо рахунок є забалансовим, то в графі "Заб." ставиться "+".
"Акт." – ознака активності рахунка. Дана ознака може мати значення: "А" – активний, "П" – пасивний, "АП" – активно-пасивний. Активність рахунка визначає відображення залишків по рахунку. Активний рахунок має завжди дебетовий залишок – якщо кредитовий оборот перевищить дебетовий, то дебетовий залишок буде негативним. Пасивний рахунок має завжди кредитовий залишок – якщо дебетовий оборот перевищить кредитовий, те кредитовий залишок буде негативним. Активно-пасивний рахунок може мати будь-як залишок, тобто залишок буде дебетовим або кредитової, але завжди позитивним. За замовчуванням, рахунок вважається активно-пасивним.
"Субконто1", "Субконто2" ... – Види субконто рахунка. Значення стовпчиків визначають, що по даному рахунку передбачається ведення аналітичного обліку в зазначених аналітичних розрізах (по видах субконто). Наприклад, якщо вказати в графі "Субконто1" вид субконто "Матеріали", те це означає, що по даному рахунку ведеться аналітичний облік у розрізі матеріалів Як бачимо, план рахунків дозволяє організувати на кожному рахунку облік по декількох аналітичних розрізах.
План рахунків може коректуватися в режимі конфігурування й у режимі ведення обліку Однак потрібно пам‘ятати, що якщо рахунок був введений у план рахунків при конфігуруванні, те він може бути вилучений або змінений тільки в режимі конфігурування.
План рахунків має ієрархічну структуру, найбільш розповсюдженою є дворівнева організація рахунків – рахунок/субрахунок. У цьому випадку рахунок першого порядку може містити або не містити субрахунків. Рахунок, у якого є субрахунки, називають груповим.
Стан рахунка відображається піктограмою, розташованої ліворуч від його коду. Рахунок, що є груповим, тобто він має субрахунки, має піктограму жовтого кольору.
При введенні нового рахунка програма ставить запитання: або будуть у рахунка субрахунки? Якщо відповісти ствердно, то рахунок при записі стає груповим, тобто рахунком верхнього рівня, і надалі може мати субрахунку. Груповий рахунок не може бути використаний у проводках, у них можуть бути використані тільки його субрахунки, що, у свою чергу, не повинні бути групами.
Якщо ж при введенні рахунка відповісти, що рахунок не буде мати субрахунків, то такий рахунок не буде групою, а його піктограма-стан буде пофарбована в синій колір. Рахунок, що не є груповим, можна використовувати в проводках.
УРОК № 14. Види субконто
Для організації аналітичного обліку в програмі 1С:Бухгалтерія використовується поняття вид субконто. Під видом субконто розуміється сукупність однотипних об'єктів аналітичного обліку. Звичайно виду субконто відповідає довідник або перерахування, що містять конкретні значення цих об'єктів. Наприклад, виду субконто "Основні засоби" відповідає довідник "Основні засоби". У цей довідник уводяться дані про конкретні об'єкти основних засобів.
Для організації ведення аналітичного обліку на рахунку в розрізі деякого виду субконто, необхідно "прикріпити" до рахунка цей вид субконто. Дана дія виконується при настроюванні плану рахунків. У графі "Субконто" указується найменування виду субконто, що прикріплюється. Так, наприклад, до рахунка 10 можна прикріпити субконто виду "Необоротні активи". Цей же вид субконто можна прикріпити для ведення аналітичного обліку в розрізі об'єктів основних засобів на інших рахунках, наприклад на рахунку 13 "Знос основних засобів" і ін. Для одного рахунка може бути задане ведення аналітичного обліку по декількох видах субконто. Так, наприклад, для рахунка 10 може бути визначене ведення аналітичного обліку по двох видах субконто: "Необоротні активи" і "Місця збереження". Аналітичний облік у розрізі декількох незалежних видів субконто по одному рахунку, називається багатомірним. У цьому випадку рахунок має кілька незалежних розрізів представлення інформації. Так, наприклад, ведення аналітичного обліку на рахунку 10 по двом вищезгаданим субконто дозволить одержувати підсумки по рахунку в цілому, по необоротних активах у розрізі складів, по складах у розрізі необоротних активів, а також, зрозуміло, у цілому по кожному необоротному активі й у цілому по кожному складу.
Характеристики видів субконто встановлюються при конфігуруванні системи.
УРОК № 15. Операції і проводки
Зміна стану рахунків здійснюється за допомогою подвійного запису на рахунках у виді проводок. У програмі 1С:Бухгалтерія проводки відображаються в комп'ютерному обліку тільки за допомогою введення операцій. Операція є повним відображенням у бухгалтерському обліку господарської операції, що відбулася. Кожна операція може містити одну або кілька проводок. Проводки не існують окремо від операцій. Кожна проводка належить одній і тільки одній операції.
У режимі ведення бухгалтерського обліку здійснюється введення господарських операцій і відповідних їм проводок. Засоби типової конфігурації передбачають різні режими введення операцій, що відрізняються рівнем автоматизації, наочністю введення, зручністю.
Найбільш простим і найменш автоматизованим є ручний спосіб введення операцій і проводок. При ручному введенні може використовуватися режим введення методом копіювання інформації з раніше введених операцій і проводок, що помітно полегшує процес введення облікової інформації.
Наступним за рівнем автоматизації, є спосіб введення облікової інформації, орієнтований на використання механізму типових операцій. Типові операції являють собою шаблони введення груп проводок. Причому, правила формування елементів проводок настроюються параметрично або описуються спеціальною мовою. Ці засоби дозволяють автоматично формувати кореспондуючі рахунки, значення аналітичних об'єктів, здійснювати розрахунок сум проводок на підставі даних, що вводяться в типову операцію, і даних, накопичених в інформаційній базі. Шаблони типових операцій створюються в режимі ведення бухгалтерського обліку і є засобом автоматизації, найбільш доступним для самостійного створення і використання силами бухгалтера.
Найвищий рівень автоматизації введення господарських операцій реалізується за допомогою використання документів, коли на підставі первинного документа, введеного в комп'ютерну систему, здійснюється автоматичне формування проводок.
Даний посібник присвячений вивченню ефективних методів і способів відображення фактів господарської діяльності підприємства в комп'ютерному обліку з використанням усіх можливих засобів автоматизації введення операцій і проводок для рішення задач різних ділянок бухгалтерського обліку.
У режимі конфігурування описуються різні властивості операцій і проводок. І для операції, і для проводок можуть бути задані додаткові реквізити.
УРОК № 16. Бухгалтерські підсумки
Бухгалтерські підсумки формуються програмою 1С:Бухгалтерія за всілякі періоди часу: за день місяць, квартал, рік. Програма автоматично підтримує їх в актуальному стані при будь-яких змінах, викликаних уведенням нових проводок і бухгалтерських операцій. Період, до якого (включно) підтримуються підсумки, встановлюється в режимі ведення бухгалтерського обліку через меню Операції > Керування бухгалтерськими підсумками. На екран видається вікно, показане на рис. 2-3. Дане вікно дозволяє визначити існуючу границю актуальності бухгалтерських підсумків, а також установити нову границю підтримки актуальності підсумків.
Поточна границя актуальності підсумків вказується у верхньому рядку вікна. Ця границя може бути змінена. Для цього необхідно в поле, розташоване нижче, указати рік і квартал нового періоду підтримки актуальності підсумків і натиснути кнопку Установити розрахунок.
Крім того, у вікні є кнопка Повне перерахування підсумків. Натискання цієї кнопки приведе до повного перерахунку всіх бухгалтерських підсумків від початку введення бухгалтерських операцій аж до встановленої границі підтримки актуальності підсумків.
Примусовий перерахунок підсумків може знадобитися для того, щоб відновити підсумки після збою комп'ютера, а також після внесення змін у настроювання плану рахунків у частині ведення аналітичного, кількісного або валютного обліку.
Рис. 2-3. Вікно керування бухгалтерськими підсумками
Обговорювані питання
1. Що таке "Константа"? Як уводяться нові константи? Як уводяться значення констант?
2. Що таке "Перерахування" і "Довідник"? Як уводяться значення перерахувань і реквізити довідників"?
3. Що представляє об'єкт програми "Документ"? Яка його роль в організації ведення комп'ютерного обліку?
4. Для чого служать механізми проведення документа, формування друкованої форми документа?
5. Як реєструються документи в комп'ютерній бухгалтерії?
6. Як вводяться операції і проводки?
7. Як слід розуміти поняття "рахунок", "план рахунків", "субконто"?
8. Що таке бухгалтерські підсумки? Як визначити або установити період формування бухгалтерських підсумків?
ТЕМА № 5. Первісне настроювання програми
| Урок 17 | Перший вхід у програму | |
| Задача 2 | Введення інформації про підприємство | |
| Обговорювані питання |
УРОК № 17. Перший вхід у програму
Ознайомившись з основними поняттями і принципами роботи з програмою, можна приступати до безпосередньої роботи.
Чим же зустрічає програма "1С:Бухгалтерія 7.7" користувача, що вперше звернувся до неї? З чого почати роботу?
Будемо вважати, що користувачем уже зроблені перші кроки в напрямку до автоматизації бухгалтерського обліку – програма придбана, установлена на комп'ютері, заповнена і відіслана реєстраційна анкета.
Порядок запуску програми в середовищі Windows описаний у попередній темі, тому перейдемо до першого "контакту" між користувачем і програмою. При запуску програми на екрані комп'ютера з'явиться вікно помічника заповнення констант, зображене на рис. 3-1, яке допомагає виконати установку різних параметрів конфігурації, заповнення основних констант і довідників і ін.
Рис. 3-1. Вікно помічника заповнення констант
Після помічника заповнення констант автоматично запускається навчальна система "Путівник по конфігурації". Діалогове вікно даної системи показане на рис. 3-2.
Дана система є подобою електронного "учителя" або провідника, що веде користувача "за руку", допомагаючи справитися з проблемами освоєння нової програми.
Путівник пропонує почати роботу з розділу "Початок ведення обліку", чим і потрібно скористатися. У цьому розділі можна ознайомитися з планом рахунків, передбаченим типовою конфігурацією, а також увести відомості про організації, ставки податків і деякі інші дані.
Рис. 3-2. Вікно путівника по конфігурації