Главная | Обратная связь

Сутність аудиторського ризику

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком – ризиком того, що буде надано необ’єктивний аудиторський висновок і деякі помилки буде не виявлено.

Крім того, у разі надання необ’єктивного аудиторського висновку чи інших дій, які спричинять погіршення фінансового стану клієнта, в аудиторській діяльності існує майнова відповідальність.

Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних і від­носних показниках.

В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції.

Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення аб­со­лютної величини ризику до якогось певного показника, що харак­те­ри­зує господарську діяльність.

Загалом ризики можливо класифікувати так:

– інформаційний ризик;

– підприємницький ризик;

– аудиторський ризик (АР).

Практичного способу звести аудиторський ризик до нуля не існує. Але аудитор завжди намагається і повинен спланувати перевірку так, щоб ризик неправильної думки був незначним і досить малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компе­тент­но­сті) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення.

Про актуальність оцінки АР свідчить той факт, що цьому питанню присвячена щонайменше підгрупа чинних на сьогодні МСА – від 300 по 499 – «Оцінка ризиків та відповідь на оцінені ризики».

Іншими словами, АР – це побоювання, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність підприємства, яка містить суттєву недостовірну інформацію, тобто – ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відпо­ві­дає реальності.

 

3. Складові аудиторського ризику та методика
його визначення

Ймовірність того, що висновок про відсутність помилки в кожній зі статей звітності буде правильним, залежить від трьох факторів:

– від організації та ведення бухгалтерського обліку на підпри­ємстві, що перевіряється;

– від надійності систем контролю, які існують на підприємстві, що перевіряється;

– від аудиторських процедур, які застосовує аудитор у процесі пе­ревірки.

Згідно з Глосарієм термінів до «Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, інших завдань з надання впевненості та супут­ніх послуг» [1], аудиторський ризик (АР) складається з:

– ризику суттєвого викривлення;

– ризику невиявлення.

У свою чергу, ризик суттєвого викривлення складається з двох ком­понентів:

– властивого ризику;

– ризику контролю.

Отже, схема формування АР є такою (рис. 4.1):

Виходячи з цього, формула аудиторського ризику виглядає так:

АР = ВР · РК · РН. (4.1)

Практикою аудиту визначено, що максимальний аудиторський ри­зик не повинен перевищувати 5 %, а мінімальний має бути у межах 1 %.

Рис. 4.1. Схема складових аудиторського ризику

Для визначення «оптимальної» величини аудиторського ризику не­обхідно скористатися умовою, що ризик, пов’язаний з двома першими показниками, виникає ще до аудиторської перевірки і безпосередньо від аудитора не залежить, – тому будемо їх вважати по 100 %, а ризик невиявлення аудитором певних перекручень напряму залежить від правильності застосування ним тестів і аналітичних процедур, що дає можливість застосувати мінімальну величину – 1 %.

Тому формула оптимальної величини аудиторського ризику така:

АР = ВР (1,0) · РК(1,0) · РН (0,01). (4.2)