 |
|
Тридцятилітня війна
І. Чеський період війни (1618-1624).
Обраний чеським сеймом новий уряд, позбавивши імператора Ферді-нанда II влади над Чехією, вигнав з неї єзуїтів. Чеські війська і союзні їм угор-ці, завдавши поразки армії Габсбургів, дійшли до передмістя Відня.
Імператор Фердінанд II Габсбург уклав угоду з Католицькою лігою; йому також пообіцяв допомогти поль-ський король. Крім того, він одержав допомогу грішми від папи римського. У листопаді 1620 р. об'єднані сили Фердінанда II і Католицької ліги у битві біля Білої Гори поблизу Праги розгромили чеське військо. Чехія поз-булась незалежності. У країну хлинув потік єзуїтів. Інквізиція витіснила із
країни всіх протестантів (в основному -ремісників і торгівців). Землі страче-них і вигнаних чеських дворян були продані католикам.
Війська Католицької ліги пішли у Північну Німеччину, грабуючи там об-ласті і відновлюючи католицьку віру.
ІІ. Датський період війни (1625-1629). Альбрехт Валленштейн.
Перемога Габсбургів викликала за-непокоєння в Англії, Голландії, Данії, Швеції. Першим виступив датський король Кристіан IV, сміливий, енер-гійний, добре обізнаний на військово-морській справі. Одержавши грошову допомогу від Голландії та Англії, він скерував найману армію проти Като-лицької ліги. Підтриманий протестан-тами Німеччини, наступ був успішним. Фердінанд II вирішив створити влас-ну армію, незалежну від Католицької ліги, і прийняв план, який запропону-вав йому Альбрехт Валленштейн (1583-1634).
А.Валленштейн - чеський дворянин, який замолоду змінив протестантську віру на католицьку. Він відзначився у війнах з венеціанцями, угорцями й тур-ками.
Два вдалих одруження дали мож-ливість йому стати багатим. Після бит-ви біля Білої Гори (1620) вік скупив за безцінь (1/10 вартості) стільки земель, що став найбагатшою людиною Чехії (120 тис. га землі).
Ставши радником Фердінанда II, Валленштейн запропонував йому план створення великого найманого війська. Основні положення плану полягали в тому, що армія найманців повинна була утримуватись за рахунок завойованих територій. Виявивши себе чудовим організатором, Валленштейн за корот-кий строк створив 30-тисячну армію найманців, яка невдовзі виросла до 100 тис. чоловік.
В армію набирали солдатів і офіцерів будь-якої національності. Серед них були й протестанти. За службу плати-ли багато грошей і, головне, регуляр-но, що було на той час рідкістю. Дис-ципліна у війську була суворою. Вели-ка увага приділялась вивченню вій-ськової справи.
У своїх володіннях Валленштейн налагодив випуск зброї, у тому числі й гармат, різного армійського споряд-ження. Затрати швидко компенсував за рахунок величезної воєнної здобичі. «Війна годує війну», - таке було пра-вило Валленштейна.
Спустошивши одну територію, його армія переходила на іншу. Просуваю-чись на північ, вона поповнювалась зажерливими до грабежів бандами найманців.
Валленштейн виявив себе і як видат-ний полководець. Разом з армією Ка-толицької ліги він наніс декілька ни-щівних ударів датчанам і військам про-тестантських князів. Валленштейн став господарем Північної Німеччини. Вдершись у Данію і погрожуючи її сто-лиці Копенгагену, він змусив Кристіа-на IV, який втік на острів, просити
миру. Данія зобов'язалася не втруча-тись у німецькі справи.
Валленштейн одержав у нагороду гер-цогство Макленбурзьке і новий титул -«Генерал Балтійського та Океаніч-ного морів». Він розпочав будівницт-во власного флоту, очевидно, вирішив-ши втрутитись у боротьбу за пануван-ня над Балтикою. Однак під тиском вождів Католицької ліги, незадоволе-них успіхами Валленштейна, Ферді-нанд II відправив його у відставку.
III. Шведський період війни (1630-1635).
Із затвердженням Габсбургів у Пів-нічній Німеччині не могли погодитись Франція, Англія і Швеція. Перемога Габсбургів була невигідною і Мос-ковській державі, яка готувалася до війни з Польщею за Смоленськ.
Швеція у той час прагнула перетво-рити Балтійське море у своє «внут-рішнє озеро». Вона одержала від Фран-ції гроші й послала в Німеччину вій-ська. На півночі Німеччини (у Поме-ранії) висадилась невелика, але дуже боєздатна шведська армія на чолі з ви-датним полководцем королем Швеції Густавом-Адольфом.
Армія Густава-Адольфа була націо-нальне однорідною, її ядро складало-ся з вільних селян-земляків, власників державних земель, зобов'язаних вій-ськовою службою королю. Густав-Адольф переконав своє військо, що воно бореться за свободу Швеції й істинну віру. Армія виконувала суво-рий наказ короля - «Не грабувати!» -і це забезпечувало їй підтримку серед населення.
У 1631 р. Густав-Адольф наніс ни-щівну поразку армії Католицької ліги неподалік Лейпцига, а наступного року поблизу Аугсбурга розбив ім-перські війська, зайнявши столицю Баварії Мюнхен. Фердінанду II і като-ликам загрожував повний розгром. Вони знову звернулись за допомогою до Валленштейна.
Валленштейн швидко створив армію найманців, у якій увів військові новин-ки шведів. Шведське військо дуже змінилось. Втративши у боях велику частину основного (шведського) скла-ду і поповнившись найманцями, воно тепер грабувало населення. Та незва-
жаючи на це, військо у листопаді 1632 р. неподалік Лютцена швидко розгро-мило армію Валленштейна. Але у кро-вопролитній битві загинув Густав-Адольф, що прискорило втрату шведа-ми їхньої позиції в Німеччині.
Протестантські князі тепер були го-тові до примирення з Габсбургами. Використовуючи їхні настрої, Валлен-штейн розпочав переговори з Фран-цією, Швецією і Саксонією. Дізнав-шись про це, Фердінанд II усунув Вал-ленштейна від командування. На початку 1634 р. він був убитий офіце-рами-змовниками.
Восени 1634 р. 25-тисячна шведська армія була розбита 40-тисячним ім-перським військом. Імперські та іс-панські війська спустошили землі про-тестантських князів у Західній Німеч-чині, і ті почали шукати примирення з імператором. Становище знову змі-нилось на користь Габсбургів. Тепер тільки відкрите втручання Франції мог-ло вплинути на події, що розгорілись.
IV. Франко-шведський період війни (1635-1648).
Швеція, уклавши мир з Польщею, у союзі з Францією розпочала війну в Німеччині. Водночас французька армія у союзі з Голландією вела війну з Іспанією. У Німеччині шведсько-французькі та імперсько-іспанські війська займалися в основному погра-буванням населення, яке вело безпе-рервну нищівну партизанську війну проти мародерських загонів обох вою-ючих сторін. Військова перевага по-вільно схилялася на бік Франції та Швеції. Виникла можливість розділу між ними Німеччини. Однак коли габсбурзько-католицький табір, зазна-вав поразки, французький уряд по-спіхом уклав мир. До цього його зму-сили успіхи Англійської революції (почалась у 1640 р.) і загострення ста-новища у самій Франції.
Умови миру, який уклали у 1648 р. у Вестфалії, були основані на взаємних поступках. Швеція одержа-ла Померанію і величезну грошову виплату. Вона контролювала гирла ве-ликих річок - Везери, Ельби й Оде-ру. Шведські королі як власники По-меранії, тобто як князі Німеччини, могли втручатись в імперські справи.
Франції відійшла частина Ельзасу та Лотарингії. Була визнана повна не-залежність Голландії і Швейцарії. За рахунок дрібних князівств значно збільшили свої володіння деякі німець-кі держави (Бранденбург, Саксонія, Баварія).
Вестфальський мир закріпив полі-тичну роздробленість Німеччини. «Священна Римська імперія» формаль-но залишалась союзом держав на чолі з монархом, який обирався, і постій-ним рейхстагом. Але фактично князі та інші володарі залишились суверен-ними (незалежними) панами.
Кальвінізм, поряд з лютеранством і католицизмом, став офіційно визна-ною релігією. Війна Іспанії з Францією тривала.
Війна, що розпочалася з конфлікту в Чехії, поступово втягнула у свою орбі-ту декілька держав. Вестфальський мир підбив підсумки не тільки періо-ду 1618-1648 pp., а й цілої епохи протиборства реформаційних сил та їхніх противників.
Війна принесла величезні розорен-ня Німеччині і країнам, що входили в імперію Габсбургів. Населення бага-тьох районів Північно-Східної та Пів-денно-Західної Німеччини скороти-лось майже вдвічі, а в деяких містах - аж у 10 разів! У Чехії із 2,5 млн на-селення (1618) до середини XVII ст.
залишилось лише 700 тис. чоловік. Було розорено багато міст, зникли сотні сіл. Величезні площі земель за-росли лісом. Надовго були виведені з ладу саксонські й чеські рудники. Значних втрат зазнали торгівля, про-мисловість, культура. Це відобрази-лось на взаємовідносинах європейсь-ких держав у період після Вестфальського миру.