 |
|
Лютнева Революція в Росії 1917
Причини, завдання та періодизація революції. Дореволюції в Росії спричинилися: суперечність між відста-лою політичною надбудовою (самодержавством) та новими суспільно-економічними відносинами; суперечність між працею і капіталом; невирішеність аграрного питання: існу-вання поміщицького господарства, безземелля значної' частини селян; невирішеність національного питання; за-гострення усіх проблем Російської імперії в результаті невдалої участі у Першій світовій війні.
Революція в Росії поставила завдання ліквідації само-державної форми правління і перехід до парламентської демократії; створення умов для вільного розвитку ринко-вих відносин; вирішення аграрного питання; демократиза-ції суспільно-політичного життя країни; гарантії захисту соціальних прав трудящих; забезпечення вільного розвит-ку націй, що населяли Росію; вихід країни з війни. Періодизація російської революції:
• 23 лютого — 3 березня 1917р. — повалення монархії;
• березень — липень 1917р. — двовладдя;
• липень — жовтень 1917р. — революційна криза;
• жовтень 1917 р. — червень 1918р. — становлення диктатури більшовиків;
• червень 1918р. — березень 1921 р. —громадянська війна.
Початок революції. 23 лютого 1917 р. (за старим сти-лем) на Путилівському заводі розпочався страйк, в якому взяло участь 90 тис. осіб. Поступово він охопив основні заводи Петрограда, і в суботу 28 лютого вже страйкувало
240 тис. осіб. Страйки були викликані загрозою локауту, погіршенням постачання населення хлібом, падінням реаль-ного життєвого рівня і стали стихійним вибухом невдово-лення у результаті нагромадження соціальних проблем.
Ні опозиційні партії, ні урядові кола не були готові до такого розвитку подій. Спроби поліції за наказом царя придушити виступи робітників лише загострили станови-ще. Залучення військ для проведення каральних операцій викликало обурення серед солдатів. 27 лютого солдати Волинського полку відмовилися стріляти у демонстрантів і перейшли на їхній бік. Звістка про це розлетілась столи-цею. Волинський полк підтримали Преображенський і Московський. На бік повсталого народу перейшов гар-нізон Петрограда.
28 лютого опір урядових сил було зламано, повсталі оволоділи найважливішими пунктами міста. Аналогічні по-дії сталися і в Москві.
Тим часом діячі Комітету були зайняті проблемою збе-реження монархії. Вони переконали імператора у необ-хідності добровільно зректися престолу на користь свого брата Михайла Олександровича. 2 березня імператор Ми-
кола 11 оголосив рішення і від свого імені, і від імені сина. Текст Маніфесту було підписано 3 березня 1917 р. Мико-ла 11 мав разом із сім'єю залишити Росію і вирушити до Англії, але 7 березня його заарештували.
У ніч з 1-го на 2-е березня відбулося таємне засідання представників виконкому Петроградської ради та Тимча-сового комітету Державної думи, на якому було прийнято рішення про створення Тимчасового революційного уряду. З березня 1917р. в ранкових газетах з'явилося звер-нення, в якому проголошувалось утворення Тимчасово-го уряду, друкувався список його членів та програма дій, яка передбачала повну і термінову амністію, політичні права та свободи для всіх громадян тощо.
Уряд, що складався переважно з кадетів та представ-ників інших правих партій, очолив крупний поміщик князь Г.Є. Львов. Важливу роль в уряді відігравав П.М. Мілю-ков, який обіймав посаду міністра закордонних справ.
Даючи згоду на формування Тимчасового уряду та передачу йому повноти влади, Петроградська рада зали-шила за собою право підтримувати політику уряду в тій мірі, в якій вона сприятиме революції.
Двовладдя. Створення рад і Тимчасового уряду спри-чинило ситуацію, що отримала назву "двовладдя": влада робітників та солдатів була зосереджена в радах, а владу ліберальної інтелігенції, промисловців та частини земле-власників уособлював Тимчасовий уряд.
Влада опинилася в руках двох керівних органів, чиє ставлення один до одного було суперечливим.
Причинами існування двовладдя стали стихійність со-ціального вибуху, неготовность політичних сил до здобуття влади, розрізненість дій політичних партій як правого, так і лівого табору.
Історичне значення його у тому, що в Росії з'явилася можливість мирного переходу від самодержавства до де-мократичного республіканського устрою з одночасним за-безпеченням широкої демократії для народу.
Домінування соціалістичних партій у політичному житті визначило подальшу долю революції: у країні розгоріла-ся гостра політична боротьба.
На початку квітня 1917р. російські революціонери, що перебували в еміграції, повернулися в Росію. Разом з цією групою прибув і лідер більшовиків — Володимир Ульянов (Ленін).
Його приїздові в Росію сприяли урядові кола Німеч-чини. Вони сподівалися, що з приходом до влади більшо-виків з Росією буде укладено мир, про підписання якого вони неодноразово заявляли.
Після приїзду Ленін виступив з доповіддю "Про за-вдання пролетаріату в даній революції" (відома ще під на-звою "Квітневі тези"). Головним завданням у ній він ви-значив перехід мирним шляхом до соціалістичного етапу революції. Така позиція лідера російських соціал-демокра-тів була підтримана більшістю членів партії не відразу.
Квітнева та червнева кризи Тимчасового уряду. Перший з'їзд рад. Революція в Росії викликала занепоко-єння і союзників у війні. 19 квітня газети надрукували ноту міністра закордонних справ Мілюкова урядам країн Антанти, в якій говорилося, що Росія вестиме війну до переможного кінця.
Ця заява викликала хвилю протестів, що призвело до урядової кризи. Зрештою, її було розв'язано шляхом від-ставки непопулярних міністрів і введення до складу уря-ду представників соціалістичних партій.
У червні 1917 р. в Петрограді проходив перший з'їзд рад. Одним із головних питань, що обговорювалися на з'їз-ді, було питання про ставлення рад до Тимчасового уряду.
З'їзд прийняв документи, які забезпечували створення в Росії основ парламентаризму. Було обрано також вико-навчий орган рад — Всеросійський Центральний Вико-навчий Комітет у складі представників меншовиків, есе-рів, більшовиків та ін.
У країні загострювалося соціально-економічне стано-вище. Народ вимагав реформ і припинення війни.
Липнева криза. Повстання більшовиків. Кадети вирішили створити штучну політичну кризу, використав-ши для цього українське питання. Зокрема, вони були про-ти угоди з Українською Центральною Радою (II Універ-сал). На знак протесту вони подали у відставку.
У цей час найбільш радикальні члени більшовицької партії стали ініціаторами збройного виступу. За підтримки робітничих дружин вони спробували встановити контроль над містом та оволодіти Петропавлівською фортецею.
Вважаючи повстання передчасним, Ленін доклав зусиль, аби спрямувати виступ у мирне русло і відвернути удар владних структур від більшовицької партії як організатора заколоту. 4 липня було організовано мирну демонстрацію під гаслом "Вся влада Радам!". Урядові сили розстріляли демонстрацію. Двовладдя в Росії закінчилось. Більшови-ків засудили як шпигунів Німеччини і зрадників інтересів Росії.
Після ліквідації двовладдя було сформовано новий склад Тимчасового уряду на чолі з О. Керенськнм, який назвали "урядом порятунку революції''.
Внутрішньополітичне становище в країні ускладнюва-лося, соціальна напруга зростала. Такою ситуацією праг-нули скористатися як крайні праві сили, що вбачали вихід зі становища у встановленні диктатури військових, так і крайні ліві сили. На напівлегальному VJ з'їзді у серпні 1917 р. більшовики взяли курс на підготовку збройного повстання з метою повалення Тимчасового уряду і захоп-лення політичної влади.
Заколот генерала Корнілова (серпень 1917р.). По-разки на фронті, розгул анархії та насилля в країні, само-чинне захоплення землі селянами, зростання виступів ро-бітників, вимоги надання автономії Україні, незалежності Польщі та Фінляндії, радикалізація армії, катастрофічний спад виробництва, зростання цін, інфляція, посилення впли-ву більшовиків, параліч державного управління — все це схиляло правлячі кола до встановлення диктатури.
Серед політичних сил, що прагнули цього, були партія кадетів, Союз земельних власників, Всеросійський союз торгівлі і промисловості, військові.
У серпні в Москві проходила нарада представників промислово-фінансових кіл, на якій розглядався проект пропозицій генерала Корнілова з наведення порядку в Росії—встановлення військового стану і введення смерт-ної кари в тилу.
Керенський розумів, що такі дії уряду можуть призве-сти до розриву з Петроградською радою, тому не поспі-шав виконувати рекомендацій генерала.
10 серпня 1917р. між О.Керєнським і Л.Корніловим відбулася зустріч, після якої генерал вирішив діяти само-стійно. Він наді слав ультиматум Керенському про переда-чу влади і віддав наказ військам наступати на Петроград. Керенський оголосив Корнілова зрадником і закликав всі революційні сили на захист революції.
Для оборони міста створювались ревкоми, робітничі дружини (Червона гвардія), в яких провідну роль відігра-вали більшовики. На захист столиці виступив гарнізон міста і кронштадтські моряки. У результаті проведених заходів заколот було придушено, а його керівників заарештовано.
Підготовка і здійснення більшовицького перевороту.
Придушення заколоту військових не стабілізувало стано-вища в країні. У цей час почала наростати загроза лівого перевороту.
З березня по листопад 1917 р. було закрито 800 під-приємств, 170 тис. чол. стали безробітними. Реальна заро-бітна плата порівняно з 1913р. зменшилася вдвічі. Забор-гованість країни становила 16 млрд золотих карбованців.
Погіршення становища вело до зростання невдоволен-ня політикою уряду. Розгорталася страйкова боротьба, ширився селянський рух: восени він охопив 9/10 повітів європейської частини Росії.
За таких умов Тимчасовий уряд, аби підняти свій авто-ритет, 1 вересня оголосив Росію республікою і призначив вибори до Установчих зборів. Для зміцнення виконавчої влади було створено Директорію ("Раду п'яти") на чолі з О. Керенським.
14 вересня 1917р. розпочала свою роботу нарада, на якій було створено Тимчасову раду республіки — Передпарламент — представницький орган з усіх партій Ро-сії, якому уряд був підзвітний до скликання Установчих зборів. Одночасно обрано і новий склад уряду на чолі з О. Керенським.
Тим часом головою Петроградської ради став Л.Троць-кий, який виступав за передачу влади радам.
В. Ленін, знаходячись у підпіллі, звернувся до керівни-цтва і членів партії з листами про необхідність негайної підготовки збройного повстання.
З 5 по 18 жовтня 1917р. відбулося кілька засідань ЦК РСДРП(б), на яких обговорювалися конкретні питання під-готовки повстання. Для політичного керівництва повстан-ням було створено спеціальний орган — Політичне бюро. Проте члени ЦК Каменев і Зінов'єв виступили проти рі-шення про збройне захоплення більшовиками влади і передачі її радам. Свою незгоду вони висловили у газеті "Новая жизнь". Тим самим Тимчасовий уряд було постав-лено до відома про підготовку збройного виступу.
16 жовтня для безпосередньої підготовки повстання при Петроградській раді було створено Військово-революцій-ний комітет. До його складу увійшов Військово-револю-ційний центр ЦК РСДРП(б). Поступово комітет встановив свій контроль над військовими частинами, замінюючи ко-місарів Тимчасового уряду своїми представниками. На бік ВРК перейшов гарнізон Петропавлівської фортеці.
Повідомлення про підготовку більшовиками перево-роту переконали Керенського у необхідності перехопити ініціативу. Вірні уряду війська спробували взяти під кон-троль ключові райони міста, проте сил не вистачило. Ви-могу Керенського надати йому необмежені повноваження Передпарламент відхилив.
Протягом 24-25 жовтня військові загони ВРК пере-йшли в наступ і зайняли важливі об'єкти столиці. Керен-ський залишив Петроград і виїхав до Пскова.
Вранці 25 жовтня 1917 р. відбулося засідання ЦК РСДРП(б) за участю Леніна. Він вимагав рішучих дій з метою захоплення Зимового палацу та повалення Тимча-сового уряду. Ленін написав відозву "До громадян Росії", в якій говорилось: "Тимчасовий уряд скинуто, влада в ру-ках Рад!" Він хотів поставити II з'їзд рад, який розпочав свою роботу 25 жовтня, перед фактом переходу влади до більшовиків.
Серед 649 делегатів з'їзду більшовиків було 390. Хоча окремі делегати виступали за мирне вирішення питання про владу і були проти збройного повстання, загони ВРК близько другої години ночі 26 жовтня заарештували Тим-часовий уряд.
А II з'їзд рад продовжував свою роботу. Після оголо-шення про арешт Тимчасового уряду було зачитано напи-сану Леніним відозву про перехід влади до II з'їзду рад.
На вечірньому його засіданні виступив Ленін і зачитав делегатам Декрети про мир і землю.
"Декрет про мир" проголошував негайне перемир'я на фронті з Німеччиною, початок переговорів з воюючими сторонами та укладення миру без анексій і контрибуцій.
"Декрет про землю" передбачав:
— націоналізацію та конфіскацію усіх поміщицьких зе-мель та їх передачу радам селянських депутатів для зрів-няльного розподілу (150 млн десятин землі);
— передачу селянам реманенту та худоби з поміщицьких садиб (на суму 3 млн крб.);
— скасування боргу селянам на 3 млрд крб. З'їзд обрав вищі органи державної влади: Всеросійсь-кий Центральний Виконавчий Комітет, до якого увійшли більшовики та ліві есери, Раду Народних Комісарів на чолі з В. Леніним. Ліві есери відмовились увійти до уряду. Го-ловою ВЦВК було обрано Л. Каменева.
Меншовики на знак протесту організували страйк за-лізничників. Страйкарі вимагали створення уряду коаліції соціалістичних партій без Леніна. ЦК РСДРП(б) розпочав переговори з профспілкою, на яких вдалося досягти ком-промісу. 10 грудня 1917 р. було сформовано коаліційний уряд, до якого увійшли 5 лівих есерів. Підтримка лівими есерами більшовиків врятувала їх від втрати влади.
Таким чином, підсумком жовтневого перевороту та роботи II з'їзду рад був прихід до влади в Росії партії ліворадикального крила соціалістичного табору — біль-шовиків. Жовтневий переворот став початком революції, яка докорінно змінила соціально-економічне життя країни і справила величезний вплив на розвиток світу у подальші десятиліття.