 |
|
Утворення військово-політичних блоків
Причини і початок "холодної війни". У 1945-1948 pp. відбувся відхід від принципів співробітництва, що склалися в роки Другої" світової війни, сформувались напрями міжнародних відносин періоду "холодної війни", відбувався процес становлення біполярної системи світу (США — СРСР).
Розбіжності між СРСР і Заходом намітилися ще у завер-шальний період Другої світової війни. Перше значне зітк-нення відбулося під час сесії Ради міністрів закордонних справ у Лондоні (11 вересня— 2 жовтня 1945р.), яка закінчилась безрезультатно. Конференція виявила основні суперечності сторін. Дипломати Заходу категорично від-мовились обговорювати умови мирних договорів з краї-нами, де, з точки зору Заходу, при владі перебували уряди, які не відбивали всього спектру існуючих політичних сил і були створені Москвою.
Позицію західних країн було розцінено, як прагнення відновити в Східній Європі режими, ворожі до СРСР.
Зіткнення в Лондоні мало далекосяжні наслідки. Ра-дянське керівництво вирішило, що Захід не поважає інте-ресів безпеки СРСР, і найкращим способ розв'язання проб-лем є силовий тиск. У свою чергу, Захід зрозумів, що СРСР розглядає всі країни, які опинились в зоні його впли-ву, як свої, і прагне до розширення цієї зони. Поступово на Заході сформувалася концепція "стримування комуніз-му" та "визволення народів", які опинилися в зоні його впливу.
На Потсдамській конференції Сталін пред'явив тери-торіальні претензії до Туреччини, вніс пропозиції про спільну оборону Чорноморських проток і розміщення в їх зоні радянських військ та про режим опіки над володіння-ми Італії в Африці.
У Греції комуністи відмовилися взяти участь у виборах та роззброїти свої загони і підняли повстання. Болгарія і Югославія підтримали повстанців. Англійські війська за сприяння США розпочали бойові дії проти партизан.
На початку 1946 р. виникла конфліктна ситуація нав-коло Ірану. Ще у 1941 р. на його територію було введено війська СРСР та Великобританії для запобігання викорис-танню його території гітлерівською Німеччиною. Після закінчення війни англійські війська було виведено. Виве-дення радянських військ затримувалось у зв'язку з планом керівництва СРСР розпочати наступ у бік Перської зато-ки. Щоб забезпечити присутність СРСР у цьому регіоні, в Іранському Азербайджані було створено уряд, який про-голосив автономію краю і почав здійснювати аграрну ре-форму. Схоже відбувалось і в Курдистані.
Ці події Великобританія розцінила як зазіхання на сферу її впливу, спробу розчленувати Іран і створити Курдську державу, що призвело б до потрясінь у Туреччині, Ірані, Іраку та Сирії, де живуть курди. Іранське питання розгля-далось на Московській нараді міністрів закордонних справ (грудень 1945 р.) і в ООН. США вперше пригрозили за-стосувати проти СРСР атомну зброю. Тоді ж прозвучала Фултонська промова В. Черчілля (березень 1946 p.).
Жорсткість Заходу призвела до зміни тактики СРСР. Навесні 1946р. радянські війська були виведені з Ірану. У квітні 1946 р. СРСР та Іран уклали угоду про створення спільної радянсько-іранської компанії з експлуатації нафто-вих родовищ у Північному Ірані терміном на 50 років. У червні цього ж року Іранський Азербайджан отримав автономію. Проте такий маневр радянського керівництва не зняв напруги в регіоні. Загроза інтересам США та Велико-британії з боку СРСР зберігалася. США надали військову та економічну допомогу іранському урядові, а Великобрита-нія направила свої війська до Іраку, аби запобігти подаль-шому проникненню Радянського Союзу в цей регіон. Наприкінці 1946 р. урядові війська Ірану вступили в Іран-ський Азербайджан. Автономію краю було ліквідовано, а в 1947 р. розірвано угоду з СРСР.
У лютому 1947 р. англійці поставили до відома уряд США, що надалі не можуть надавати економічну і військо-ву підтримку Греції та Туреччині, що загрожувало поши-ренням радянського впливу на ці країни.
У своєму посланні до конгресу США президент розці-нив таке становище як загрозливе для безпеки США і по-просив виділити 400 млн доларів для підтримки урядів Греції та Туреччини. Так було визнано, що інтереси безпе-ки США вимагають "стримування" СРСР та його союзни-ків. Такий напрям політики отримав назву "доктрина Тру-мена".
За схожим сценарієм розгорталися події в Китаї, проте їхні наслідки для Заходу виявилися негативними.
Не менш напруженою наприкінці 40-х років була ситу-ація в Європі. Комуністи, які користувалися популярністю у країнах Європи завдяки активній боротьбі в роки війни проти фашизму, входили до перших повоєнних урядів більшості європейських держав. Цим вирішило скорис-татися сталінське керівництво. Для координації дій комуні-стів Європи у 1947 р. було створено Комуністичне інформ-бюро. Це занепокоїло США та Англію. Випробувавши ''доктрину Трумена" в Ірані, Туреччині та Греції, вони застосували її в інших країнах. У 1947 р. комуністів було виведено з уряду Франції, а в 1948 р. в Італії напередодні виборів висадилися американські війська, які блокували прихід до влади комуністів.
Втілення в життя цієї доктрини трагічно позначилося на долі Німеччини: її було розколото на дві держави — ФРН та НДР.
Радянський Союз взяв реванш у Східній Європі, Китаї та Північній Кореї, де було встановлено прорадянські ре-
жими.
Створення военно-блокової системи. Важливим на-слідком "холодної війни" стало створення воєнно-блоко-вої системи.
У період 1943-1948 pp.у країнах Східної Європи від-бувався процес становлення нових політичних режимів під контролем СРСР. З країнами своєї зони впливу СРСР уклав угоди про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу. У 1947-1948 pp. ці угоди мали чітку антизахідну спрямо-ваність (таких двосторонніх угод було укладено 35). У 1948 р. в усіх країнах Східної Європи було встановлено комуністичні режими.
В Західній Європі процес формування воєнно-блоко-вої системи розпочався в березні 1948р., коли Англія,
Франція, Бельгія, Голландія і Люксембург створили Захід-ний Союз. Його учасники повинні були надавати військову допомогу один одному у випадку загрози їхнім інтересам. Великобританія намагалась утвердити в новоствореному союзі своє лідерство. Об'єднане військове командування очолив англійський фельдмаршал Монтґомері.
Поштовхом до подальшого розгортання воєнно-бло-кової системи стала Берлінська криза влітку 1948 p., тісно пов'язана з вирішенням німецького питання.
У травні 1949 р. було проголошено створення Федера-тивної Республіки Німеччини, а в жовтні 1949 р. — Німе-цької Демократичної Республіки.
У січні 1949 р. в Москві було скликано нараду представ-ників країн радянського блоку (Болгарії, Угорщини, Поль-щі, Румунії, Чехословаччини та СРСР), на якій вирішили ство-рити Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ). Пізніше до РЕВ були прийняті Албанія, НДР, Монголія та інші держави.
4 квітня 1949 р. міністри закордонних справ Бельгії, Ісландії, Данії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Нор-вегії, Португалії, Італії, Великобританії, Франції та СІМА уклали у Вашингтоні Північноатлантичний пакт (НАТО). Метою його діяльності було проголошено захист демо-кратії західного зразка. Пізніше кількість членів НАТО збільшилася: у 1952 р. до НАТО вступили Греція та Ту-реччина, а в 1955 р. — ФРН.
Зіткнувшись із перспективою зростання кількості со-юзників СРСР, США почали формувати глобальну систе-му блоків, аби не допустити впливу Радянського Союзу.
У 1951 р. в Сан-Франциско було укладено Тихоокеан-ський пакт безпеки (АНЗЮС) за участю США, Австралії, Нової Зеландії. У Манілі в 1954 р. створено Організацію договору Південно-Східної Азії (СЕАТО), до якої увійшли США, Великобританія, Франція, Австралія, Нова Зелан-дія, Таїланд, Філіппіни та Пакистан. Ще один блок сфор-мовано 1955 р. за участю Великобританії, Туреччини, Іраку, Пакистану та Ірану — т. зв. Багдадський пакт, який в 1959 р. після виходу з нього Іраку було перейменовано в СЕНТО.
З іншого боку, СРСР та його союзники у травні 1955 р. створили організацію Варшавського договору (Албанія, Болгарія, Угорщина, НДР, Польща, Румунія, Чехословач-чинатаСРСР).
Отже, до середини 50-х років "холодна війна" стала гло-бальною. Світ поділився на два ворогуючі табори, жоден з яких не мав вирішальної переваги.
Після успішного випробування атомної зброї в США і застосування її проти японських міст Хіросіма та Нага-сакі в СРСР було прискорено розробку атомного озбро-єння. 5 вересня 1949р. ТАРС повідомило про успішне випробування атомної бомби в СРСР.
У 1953 р. в СРСР і США майже одночасно було ство-рено термоядерні бомби.