 |
|
Політична свідомість
“Політика нас не бере силою, ми всі втягнуті в
Неї, хочемо ми того чи ні”.
С.Маршак
Політична свідомість - це духовна реальність, яка включає політичні ідеї, погляди, уявлення, традиції, соціально-політичні почуття народу, які відображають найбільш суттєві економічні, соціальні, політичні, духовні інтереси людей, що повинні бути реалізовані через інститути політичної системи.
Політична свідомість здатна випереджати практику, прогнозувати та розвивати політичні процеси. Відповідно вона здатна впливати на політичне життя, на динаміку політичної культури суспільства, а також на всі інші сфери суспільного життя. Від рівня політичної свідомості багато в чому залежить політична поведінка, характер політичної діяльності як окремих людей, так і їх суспільно-політичних об‘єднань.
Щоб визначитися у шляхах формування політичної свідомості необхідно розглянути їх основні компоненти.
Першим важливим компонентом політичної свідомості є політичні знання і сформовані на їх основі типові політичні уявлення про різні аспекти політичного життя суспільства.
Другим важливим компонентом політичної свідомості є політичні цінності і ціннісні орієнтації – це такі політичні уявлення, які розглядаються людиною як невід‘ємні від її існування, надають значущість, сенс її вчинкам, орієнтують її дії у політичному житті. Політичні цінності (наприклад демократія, політична свобода, соціальна справедливість, політичні права людини і їх гарантії) виступають як мотиваційна основа політичної культури. Їх руйнацію людина часто переживає як особисту трагедію, а у суспільстві ці процеси можуть привести і до духовної катастрофи.
Третім важливим компонентом політичної свідомості є політичні установки, а саме відношення суб‘єкта до політичних явищ. Це може бути установка на активну діяльність з метою отримання політичних знань чи навпаки, негативне відношення до отримання таких знань.
Політична свідомість – явище суперечливе, бо, вона відображаючи політичне буття, може випереджати його, відставати від нього, відповідати йому. Уважний аналіз суперечностей політичної свідомості дозволяє виявити серйозні вади суспільного організму.
Однією з суперечностей політичної свідомості сучасного суспільства є суперечність між теоретичним рівнем політичної свідомості та реальним життям. Ця суперечність гальмувала і гальмує розвиток суспільства. Вирішенню цією суперечності перешкоджають догми, стереотипи, міфи політичної свідомості.
Основа свідомості – свобода людини розпоряджатися власними розумовими здібностями, індивідуальною діяльністю.
Якщо атрибути свідомості та її основа – свобода, загнанні у простір, де нагромаджується величезна маса відходів виробництва думки й мови, а буття не сприяє вираженню їх, то тут наявна утопічна суспільна та індивідуальна свідомість. Такий стан свідомості консервується та насаджується методами адміністрування, насильства, брехні.
Невільна, рабська свідомість формує настанови псевдоколективізму, псевдоактивності народу, окремої людини, сприяє пануванню у свідомості стійких догматичних стереотипів.
Прикладом є радянське суспільство, де обіцянка досконалого суспільства у майбутньому, що виявилося нездійсненним, - привело до істотних деформацій суспільної та індивідуальної свідомості. Це сприяло розвитку соціального песимізму (непевність у майбутньому, стомленість народу), підозрілість та агресивність, глибокий ціннісно-моральний вакуум, що виник внаслідок втрати віри у колишні духовні цінності, повернення до релігійно-моральних цінностей.
Проблемні питання для самостійного осмислення
1. Що впливає на формування політичної свідомості у світі на рубежі століть?
2. Які особливості політичної свідомості у перехідний період від однієї до іншої політичної системи?
3. Як пов‘язана політична свідомість із особливостями світогляду певної нації?
Правова свідомість
“Усвідомлення права розвиває усвідомлення обов‘язку. Всезагальний закон – це свобода, що закінчується там, де починається свобода іншого”.
В.Гюго
Правова свідомість – це така форма свідомості, в якій виражаються знання і оцінки прийняті в даному суспільстві в якості юридичних законів, нормативів соціально-економічної діяльності різних суб‘єктів права – індивіда, підприємства.
Правова свідомість відображає рівень і якість законодавчої системи, знання законів громадянами, їх відношення до цих законів і готовність дотримуватися правових норм, які існують у суспільстві.
Правосвідомість займає проміжне місце між політичною і моральною свідомістю: на відміну від політичної свідомості вона відноситься до держави не як до суб‘єкта політичної влади, а як до зовнішньої регламентуючої сили, що вимагає підкорення. На відміну від моральних норм у правосвідомості поняття необхідного і справедливого розглядається як державний закон, порушення якого супроводжується правовими санкціями.
Правосвідомість базується на раціонально-моральних оцінках і це положення має історичні причини. У первісному суспільстві закони розглядалися як моральна традиція. З розподілом суспільства на класи і утворенням держави моральна і правова свідомість розділились. Вперше з‘явилась ідея права, що захищає індивіда від держави. Закони перестали розглядатися як божі настанови. Але на різних етапах розвитку суспільства закон діє по-різному. У середньовічному суспільстві станова нерівність санкціонувалась “божим правом”. З розвитком товарно-грошових відносин ідеал соціальної справедливості став пов‘язуватися з природним правом, у відповідності з яким усі громадяни повинні мати рівні права. Отже, будь-яке законодавче право історичне, воно спочатку з‘являється як теоретичний ідеал, а потім функціонує в якості закону у відповідності з соціально-історичними причинами.
Закон визначає ступінь соціальної свободи індивіда, який залежить від способу виробництва, системи економічних відносин власності, ідеологічних цінностей.
Хоча правосвідомість є величина змінна, вона має і певну постійність: будь яка соціальна свідомість обов‘язково містить в собі ідею суспільства, а будь яка ідея суспільства повинна базуватись на певних правових відносинах.
Правосвідомість – це завжди підтримка регламентованих відносин між особистістю і державою, які необхідні для протистояння анархії і безпорядкам.
В сучасних умовах правова свідомість основується на принципах міжнародних активів про права людини, де центральним є гуманізація і глобалізація суспільних процесів. Виходячи з цього положення основними у правосвідомості є такі принципи:
- повага до людини;
- свобода особистості;
- соціальна, вікова, расова і національна рівність;
- свобода совісті і віросповідання;
- націленість на вирішення конфліктних ситуацій мирним шляхом;
- захист прав особистості на вільну економічну і культурну діяльність та ін.
Проблемні питання для самостійного осмислення
1. Коли правосвідомість вступає в суперечність з моральною і політичною свідомістю?
2. Як формується правова свідомість в сучасній Україні?
3. Що стимулює розвиток правосвідомості у сучасному світі?