 |
|
Віровчення Церкви Сходу
Віровчення Святої Апостольської Соборної Ассирійської Церкви Сходу базується на Святому Письмі, Нікейському Символі віри, рішеннях двох перших Вселенських соборів, деяких помісних соборів Церкви Римської імперії, а також рішеннях синодальних і патріарших соборів Церкви Сходу та інших офіційних текстах і коментарях богословів та видатних діячів Церкви, починаючи від часів святого Афрахата, «мудреця персидського», святого Якова Нісівінського і святого Єфрема Сиріна.
Більшість сучасних сирологів, а також офіційні представники Церкви Сходу заперечують проти ототожнення несторіанства з теологією Церкви.
«Не зважаючи на те, що Церква шанує Несторія як святого, вона не є Церквою, що заснував Несторій», - пише сучасний богослов Церкви Сходу Мар Апрем. - «Несторій не знав сирійської, а сирійська Церква Сходу, що знаходилась у Персидській імперії, не знала грецької... Тільки після смерті Несторія сирійську Церкву Сходу, яка не приймала ніякої участі у христологічному конфлікті між Несторієм та Кирилом і взагалі не знала нічого про ці суперечки при їх житті, почали, на жаль, сприймати, як засновану Несторієм».
Вчення Несторія дійсно ніколи не було офіційною доктриною Церкви Сходу. У сповіданні віри Церкви Сходу, що було сформульовано католикосом Акакієм у 486 р. зазначено: «Що стосується втілення Христова, наша віра повинна складатись з сповідання двох природ: Божества та людства. Але Божество, що перебуває з усіма його властивостями, і людство - з його, ми поєднуємо в одному прославленні. А хто ... не вірує відносно єдності особи нашого Спасителя, сповідання Бога досконалого і людини досконалої, хай буде анафема».
Наполягаючи на «єдності особи» в Ісусі Христі, богослови Церкви Сходу у своїй полеміці з «монофізитами» (до яких вони відносили і Кирила Олександрійського) підкреслювали важливість чіткого розмежування між двома природами («кьяне» в сирійському богослов'ї) у Христі -Божественною і людською. Роблячи акцент на двох природах, двох куапа (кьяне), східно-сирійські богослови вели розмову також і про дві qnome (кноме) в Ісусі Христі. Кноме - суто сирійський термін, який не має грецького еквіваленту і означає конкретну індивідуалізовану природу, але не особистість. Термін кноме використовувався для перекладу грецького слова hypostasis (іпостась), але не співпадав з ним. Сам термін hypostasis використовувався у різних значеннях
грекомовними авторами, але після III Вселенського Собору про дві іпостасі у Христі грецькі богослови не говорили. IV Вселенський Халкидонський Собор Церкви Римської імперії прийняв формулу «одна іпостась у двох природах», після чого схщно-сирійське поняття «дві кноме» стало сприйматись як прямий виклик Халкидону.
Христологічна формула, яку прийняла Церква Сходу, - «Дві кьяне (природи), дві кноме (конкретні реалізації природ), в одній особі і одній волі Христа», - була сформульована у VII ст. Бавваєм Великим.