Здавалка
Главная | Обратная связь

Липнева криза 1914. Початок першої світової війни.



Липне́ва кри́за — дипломатична криза між провідними державами Європи у липні 1914 року, що призвела до Першої світової війни.

Криза розгорнулась після резонансного вбивства 28 червня 1914 року членом організації «Млада Босна» Гаврилом Принципом спадкоємця австрійського трону Франца Ф Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда Австро-Угорщина використала це як привід щоб зайнятися сербським питанням; Німеччина підтримала її дії. 23 липня був виставлений ультиматум Сербії з вимогами, настільки радикальними, що він був відкинутий. Серби, спираючись на підтримку Росії, розпочали мобілізацію. 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну. Спочатку Росія планувала часткову мобілізацію, спрямовану на австрійський кордон. 31 липня, після того, як російський Генеральний Штаб повідомив царю, що часткова мобілізація неможлива з точки зору логістики, розпочалася повна мобілізація. План Шліффена, який ґрунтувався на швидкому розгромі Франції, не передбачав безперешкодної мобілізації росіян. Таким чином, 1 серпня німці оголосили війну Росії і через два дні — Франції. Потім Німеччина порушила нейтралітет Бельгії своєю атакою через неї на Париж, що призвело до вступу у війну Британської імперіїердинанда в Сараєво. 2 серпня 1914 Західний фронт Вторгнення німецьких військ до Люксембургу

3 серпня 1914 Західний фронт Німеччина оголосила війну Франції та Бельгії

3 серпня 1914 Південний фронт Туреччина заявляє про свій нейтралітет

4 серпня 1914 Західний фронт Вторгнення німецьких військ в Бельгію

4 серпня 1914 Західний фронт Великобританія (та її домініони — Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, Індія) оголосила війну Німеччині

6 серпня 1914 Східний фронт Австро-Угорщина оголосила війну Росії. У складі австро-угорських військ діяли національні легіони — польський (командуючим 1-ої бригади був Юзеф Пілсудський), український (УСС) та албанський

6 серпня 1914 Балкани Сербія та Чорногорія оголосили війну Німеччині

7 серпня-14 серпня 1914 Спроба французького наступу в Ельзасі та Лотарингії

12 серпня 1914 Балкани Війська Австро-Угорщини вторглися в Сербію

16 серпня 1914 Західний фронт Бельгійська армія лишає Льєж та відходить до Антверпену

16—24 серпня 1914 Балкани Австро-угорські війська зазнали поразки від сербів у горах Цера

17 серпня—15 вересня 1914 Східний фронт Вторгнення військ (1-ї та 2-ї армії) російського Північно-Західного фронту у Схід. Прусію. Розгром російських військ у Східно-Пруській операції: втрати склали 245 тис. осіб, в тому числі 135 тис. полоненими. Командуючий 2-ою армією генерал від кавалерії О.В.Самсонов наклав на себе руки

18 серпня—21 вересня 1914 Східний фронт Російські війська Південно-Західного фронту завдали поразки австро-угорській армії у Галицькій битві. 21 вересня фортеця Перемишль взята в облогу. Російські війська окупували Галичину. Втрати австро-угорських військ склали 325 тис. осіб (в тому числі до 100 тис. полонених); російські війська втратили 230 тис. осіб

серпень 1914 Африка Англо-французькі війська зайняли німецьку колонію Того

5—12 вересня 1914 Західний фронт Німецькі війська зазнали поразки у Марнській битві та були змушені відійти за ріки Ена та Уаза

7 вересня 1914 Балкани Наступ австро-угорських військ в Сербії

16 вересня—15 жовтня 1914 Західний фронт «Біг до моря». Війська обох сторін вийшли на узбережжя на захід від Остенде

82. Липнева революція 1830р. у Франції. Липнева монархія

Липнева революція — повстання 27, 28 та 29 липня 1830 року проти правлячої монархії династії Бурбонів, яка встановилася у Франції після другої реставрації. У результаті революції до влади прийшов ліберальний уряд короля Луї-Філіпа. Три дні повстань у Парижі увійшли в історію під назвою «три славні дні» У 1829 р. король призначив прем'єр-міністром ультрарояліста герцога Поліньяка. Прихід до влади крайніх монархістів зумовив різке загострення політичної ситуації у країні. Посилились антиурядові виступи опозиційної преси, пожвавилась діяльність республіканського підпілля. Вибори 1830 р. принесли перемогу лібералам. Король вирішив розправитись з опозицією і 25 липня підписав чотири ордонанси (укази), підготовлені Поліньяком. Король не лише розпускав непокірну палату депутатів і повністю скасовував свободу друку, але й здійснював державний переворот. Усупереч конституції, без згодж парламенту, він ще більш обмежив виборче право, яке залишалося тількя великим землевласникам.

Оприлюднення «ордонансів Поліньяка» викликало обурення в Парижі. Ліберальна газета «Нація» закликала населення до опору урядові. 27 липня 1830 р. у Парижі спалахнуло збройне повстання, підняте республіканцями. У ньому брали участь друкарі, студенти, ремісники. Урядові війська за 3 дні втратили 2,5 тис. солдат. Захопивши палац Тюїльрі, повсталі підняли над ним триколірний прапор революції. Карл X був змушений зректися престолу на користь свого онука і втік до Англії.

Липнева революція 1830 р. замінила дворянську монархію на буржуазну, привела до влади фінансову аристократію. Механізм держави лишився старим, змінився лише політичний режим. Відтепер і внутрішня, і зовнішня політика Франції спрямовувалась на задоволення потреб фінансової олігархії країни, до якої належав і сам король. Липневу монархію (1830—1848) називали «царством банкірів». Державний бюджет перетворився на джерело доходів фінансистів, які отримували через нього великі субсидії і позики. Банкіри заробляли на кредитах державі, постачанні армії, підрядах на будівництво фортець, портів і громадських споруд. Використовуючи особисті зв'язки з урядовцями, вони разом із самим королем успішно грали на фондовій біржі, спекулюючи державними облігаціями і акціями приватних компаній.

У результаті виняткової орієнтації Липневої монархії лише на інтереси фінансової аристократії в опозиції до неї невдовзі опинилися всі верстви суспільства. Першою виступила республікансько-демократична опозиція. Проте дві спроби республіканців підняти у Парижі повстання (1832 і 1834) були нещадно придушені урядовими військами. Одночасно уряд ввів заборонні закони про пресу. Республіканці знов перейшли у підпілля, заснувавши низку таємних революційних товариств. Одним із них було Товариство пір року на чолі з палким демократом, переконаним прибічником революційного терору і збройної боротьби Огюстом Бланкі.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.