Главная | Обратная связь

II Імперія у Франції: соціально-економічна характеристика

Друга французька імперія (фр. Second Empire Français) або Французька імперія — період в історії Франції з 1852 по 1870 рр., коли в результаті плебісциту був встановлена конституційна монархія на чолі із племінником Наполеона І Луї Наполеоном Бонапартом, що прийняв ім'я Наполеона ІІІ. Раніше Луї Наполеон був президентом Другої французької республіки.

Після того, як Наполеон ІІІ в ході франко-прусської війни потрапив у німецький полон під Седаном (вересень 1870), у Бордо Національні збори змістили його із трону, і Друга імперія припинила своє існування. Незабаром у Франції була проголошена Третя республіка.

Бонапартистський режим знищив майже всі демократичні завоювання революції 1848 р. Під приводом боротьби проти таємних товариств уряд розгромило всі демократичні організації. Політичні клуби були заборонені, свобода друку задушена, опозиційні газети і журнали закриті, а інші поставлені під суворий контроль поліції; редакторів газет і журналів стверджував міністр внутрішніх справ. Школи, вищі навчальні заклади, театри також були віддані під нагляд поліції. Влада піддавали гонінням республикански налаштованих викладачів.Величезний поліцейський апарат контролював усі сфери життя. Політика Луї-Наполеона виражала інтереси великої буржуазії Франції. Проте в 50-х і першій половині 60-х років бонапартистський режим користувався підтримкою також з боку заможного і значної частини мелкособственнического селянства.

Для економіки Другої імперії характерними були фінансові спекуляції, Посилення влади грошового капіталу, всесилля біржі. Саме в цей період виникли потужні банки. Так, в 1863 р. був заснований «Ліонський кредит», в 1864 р. - Депозитний банк «Генеральне суспільство для розвитку торгівлі і промисловості у Франції», в 1865 р. (шляхом злиття ряду банків) - «Французький земельний кредит»

Спостерігалися деякі зрушення в сільському господарстві: підвищилася врожайність технічних культур, кілька розширилася посівна площа, покращилася порода худоби. Зростання капіталізму в сільському господарстві прискорював розшарування селянства. Разом з дробленням земельних ділянок посилювалися залежність бідноти від сільських багатіїв і лихварів, розорення і зубожіння малоземельного, парцелярного селянства. Закабалення боргами, воно не мало можливості покращувати обробку, заводити машини і продовжувало вести господарство відсталими методами.

У 1857 р. Францію, як і ряд інших капіталістичних країн, вразив гостру економічну кризу, що викликав сильне скорочення виробництва в найважливіших галузях промисловості. До 1859-1860 рр.. криза була подолана і настала нова смуга підйому. Наступний циклічний криза настала в 1866-1867 рр.., Проте він був слабкіше попереднього і проявився більше в сфері кредиту, ніж у сфері виробництва.

У 1866 р. у Франції почався нова економічна криза. У 1869 р. майже весь Луарськая басейн був охоплений великий страйком шахтарів, які вимагали 8-годинного робочого дня. Послані урядом війська стріляли в страйкуючих робітників. На початку 1870 р. на заводах в Крезо спалахнула великий страйк, в придушенні якої також брали участь війська

86.Конституція 1787 р. США: зміст та її оцінкаУ травні 1787 р. у Філадельфії відкрилося засідання Конституційного конвенту, скликаного для перегляду "Статей конфедерації" 1781р. та вироблення нової конституції. Серед 55 його делегатів із 12 штатів 20 були плантаторами, 23 — банкірами, купцями та промисловцями, 10-адвокатами, 1 -лікарі 1 -вчитель. Засідання Конвенту відбувалися
таємно, розголошувати зміст дебатів заборонялося. 17 вересня 1787 р. Конвент схвалив проект Конституції, що після її ратифікації 11 штатами в липні 1788 р. набирає чинності. Вона складається з семи статей, більшість з яких мають декілька розділів. Авторами її вважаються Б. Франклін, А. Гамільтон, Д. Медісон.
Конституції США властиві такі основні принципи, що пронизують основний її зміст:
1) стабільність - протягом майже 220 років до неї внесено лише 27 поправок; стабільність забезпечується надзвичайно складною процедурою внесення до неї змін і доповнень; такі Конституції
називають жорсткими; 2) республіканська форма правління - встановлена як на федераль
ному рівні, так і на рівні штатів; 3) федералізм - за Конституцією, США перетворилися з конфеде
рації на федерацію; чітко визначено повноваження федерального
центру; все, що не делеговано центрові, залишається в компетенції
штатів або народу; 4) розподіл влади на три гілки - законодавчу, виконавчу та судову; 5) компроміспість - Конституція США визначає баланс між центром і штатами, між гілками влади (система "стримування та противаг"),
між великими й малими штатами тощо. Згідно з Конституцією США 1787 р., законодавча влада надавалася Конгресу, що складався з Палати представників і Сенату. Члени Палати представників обиралися на два роки від кожного штату. До кандидатів у представники висували такі вимоги: досягнення 25 років, бути протягом семи років громадянином США і під час проведення виборів проживати в тому штаті, від якого обирався. Кількість представників встановлювалися з розрахунку один не більше, ніж від ЗО 000 мешканців за умови, що кожний штат повинен мати хоча б одного представника. До Сенату належало обрати по два представники (сенатори) від кожного штату на шість років. Спочатку законодавчими органами штатів, а з 1913 р. - населенням штатів прямим голосуванням. Кожний сенатор мав один голос. Кожні два роки переобиралася третина Сенату. Сенатором могла стати особа, котрій виповнилося ЗО років, протягом дев'яти років була громадянином США і на момент виборів мешкала в штаті, від якого обиралася. Головою Сенату був Віце-президент. Конгрес, загалом, мав значні повноваження, що були ширшими, порівняно зі Статтями конфедерації (видавати закони з регулювання внутрішньої та зовнішньої політики, карбувати монету, керувати роботою поштових відомств, утриманням армії та поліції, оголошувати війну, укладати зовнішні позики, встановлювати одиниці мір і ваги тощо). Кожна палата мала й свої повноваження. Та обсяг їх у Сенату був набагато ширшим, аніж у Палати представників. Обидві палати було наділено рівними правами в питаннях законодавчої ініціативи та прийняття законів. Кожний законопроект, прийнятий Палатою представників або Сенатом, перш ніж стати законом, направлявся Президентові США. Якщо останній схвалював законопроект і підписував його, він ставав законом. Якщо не схвалював, то повертав зі своїми зауваженнями в ту палату, від якої він вийшов. Палата переглядала законопроект, якщо дві третини її складу знову його схвалювали, то він разом із зауваженнями Президента направлявся другій палаті, де розглядався й в разі його схвалення двома третинам й ставав законом.
Главою держави та главою виконавчої влади, за Конституцією, був Президент. Він обирався двоступеневими виборами, терміном на чотири роки й наділявся величезними повноваженнями -призначав міністрів (секретарів), які відповідали тільки перед ним; був головнокомандувачем збройних сил; здійснював представницькі функції; призначав членів Верховного суду США та суддів федераті ьі Іої системи; здійснював помилування тощо. Президентом могла бути особа віком від 35 років, яка була громадянином США за народженням та проживала в США не менше від 14 років. Судова система США мала два рівні: 1) федеральний (Верховний суд, апеляційні суди (їх 11), окружні суди (89); 2) судові системи кожного штату (Верховний суд штату, суди першої інстанції та місцеві суди). Верховний суд є найвищою судовою інстанцією США, єдиним судом, створення якого передбачено Конституцією. Його членів призначає Президент "за порадою і згодою Сенату" на довічно. Рішення Верховного суду не підлягають апеляції в жодному іншому суді. Конгрес має право встановлювати кількість суддів Верховного суду та в певних межах вирішувати, які справи підлягають розглядові в ньому, але він не може змінити прав, наданих Верховному судові Конституцією. Конституція США 1787 р. була надзвичайно прогресивним документом того часу. За її прикладом були прийняті конституції в багатьох країнах світу. Сьогодні ж це достатньо поміркований документ, який містить певні колізії та за демократичною спрямованістю поступається деяким конституціям світу. Однак Конституція США залишається одним з найвидатніших правових актів, створених людством. Доповнена поправками та прецедентами Верховного суду, вона є надійним фундаментом американської демократії.