 |
|
Президентство Теодора Рузвельта
Теодор Рузвельт[1] (англ. Theodore Roosevelt Jr., МФА: [ˈθɪədɔr ˈroʊzəˌvɛlt][2]; 27 жовтня 1858 — 6 січня 1919, також публічно, але не для знайомих, відомий як T.R. та Teddy) — 26-й президент США, 25-й віце-президент США. Лідер Республіканської партії та Прогресивної партії. Лауреат Нобелівської премії миру (1906, за посередництво в укладенні російсько-японського Портсмутського мирного договору).
У 1900 р. Мак-Кінлі і Рузвельт перемогли на президентських виборах. 4 березня 1901 Мак-Кінлі обійняв посаду президента на другий термін, Рузвельт став віце-президентом. 6 вересня цього ж року на Мак-Кінлі було здійснено замах, а 14 вересня він помер від отриманої рани. Того ж дня Рузвельта було приведено до присяги президента.
Рузвельт продовжив курс Мак-Кінлі на відмову від ізоляціонізму і становлення Америки як світової імперіалістичної держави, що активно діє у всьому світі. Йому належать висловлювання «політика великого кийка» і «світовий поліцейський».
Рузвельт запобіг критичному становищу у 1902 р., коли він знайшов рішення по страйку вугільних гірників, що поставив під загрозу опалення більшості міських домівок. Рузвельт запросив власників шахт та лідерів профспілок до Білого дому і домовився на компроміс. Шахтарі, що страйкували вже 163 доби, отримали підвищення платні на 10 % та 9-годинний робочий день (до того був 10-годинний), але профспілка не була офіційно визнана, а ціни на вугілля піднялись.
Склавши присягу, Рузвельт зберіг без змін весь кабінет Мак-Кінлі і запропонував конгресу США обмежити діяльність трестів, «в розумних межах». Конгрес не зробив нічого, Рузвельт заклав 44 позови по відношенню до основних корпорацій. Судові процеси створили Рузвельту репутацію «руйнівника трестів».
Президентство Рузвельта позначилось передачею регулювання від штатів до федерального уряду. Найбільшим успіхом було проведення Акту Гепберна в 1906 р. про регулювання залізничного руху Міжштатівською комерційною комісією (Interstate Commerce Commission) та нормалізацію залізничних тарифів. З підтримкою Рузвельта Конгрес також ухвалив закони стосовно виготовлення нешкідливих продуктів та медикаментів та проведення інспекцій м'ясної промисловості.
В республіканській партії після смерті Марка Ханни у лютому 1904 р. не було іншого сильного кандидата на пост президента крім Рузвельта. Після того як зусилля демократів привернути Калвіна Куліджа у кандидати не увінчалися успіхом, вони висунули в кандидати Олтона Брукса Паркера, маловідомого нью-йоркського суддю. Теодор Рузвельт виграв вибори в колегії виборців з рахунком 336:140.8 листопада 1904 року в день свого обрання на другий термін Рузвельт оголосив, що більше не має наміру висувати свою кандидатуру на черговий термін, оскільки вважає, що роки президентства, які дістався йому від Мак-Кінлі, своїм першим терміном. Хоча закон і дозволяв йому балотуватися ще раз — 22-а поправка до Конституції, яка це забороняє, була прийнята лише в 1951 році.Рузвельт був першим президентом, який виявив інтерес до охорони дикої природи. У 1903 році він створив перший пташиний заказник Острів Пелікан. Спільно з Вільямом Хорнадеєм заснував American Bison Society з метою збереження бізонів. Рузвель встановив Лісну службу (United States Forest Service) (1905). У часи президента Рузвельта під заповідники та заказники було передано 785 000 км².На Кубі, Філіппінах, Пуерто-Рико, а також зоні Панамського каналу, Рузвельт використав армійську медичну службу, під проводом Волтера Ріда і Вільяма Горгаса для усунення жовтої лихоманки та встановлення системи суспільної охорони здоров'я. На Філіппінах армія США вперше стала використовувати систематичну доктрину боротьби із заколотниками. Незважаючи на специфічний характер сил, розгорнутих Рузвельтом, армії вдалося покінчити з повстанцями в 1902 році.Рузвельт різко збільшив розмір флоту, створивши Великий Білий флот, який здійснив навколосвітню подорож в 1907 році.Рузвельт додав «наслідок Рузвельта» до доктрини Монро, в якому говориться, що тільки Сполучені Штати можуть втручатися у справи країн Латинської Америки, коли корупція урядів зробила це необхідним.При Рузвельті почалось будівництво Панамського каналу. Перша домовленість була досягнута з Колумбією, яка володіла провінцією Панама. Після зміни умов Колумбійським урядом, США підтримала проголошення незалежності Республікою Панама. Будівництво було завершено у 1914 році.