 |
|
Німеччина на початку XX ст.
До складу Німецької імперії входили 22 монархії та 4 «вільних міста». Імператором міг бути тільки прусський король ( у Пруссії - 60% населення і понад половина території). Він був головнокомандувачем збройних сил, призначав урядовців, включаючи голову уряду — канцлера, делегатів Пруссії до верхньої палати парламенту, й міг здійснювати безпосереднє керівництво міністрами.
Верхньою палатою Німецького парламенту була Союзна рада - бундесрат. Члени його призначалися керівниками держав. З 58 депутатів 37 представляли Пруссію, інші монархії мали у верхній палаті від 1 до 6 місць. Конституція надавала бундесрату законодавчу та значну частину виконавчої влади, він мав право видавати укази, що мали силу закону. Нижньою палатою парламенту був рейхстаг, рішення якого уряд міг обійти.
Правлячим у Німецькій імперії став юнкерсько-буржуазний блок (юнкер – дворянин-землевласник, поміщик). У руках юнкерів опинився уряд та інші органи правління, армія і дипломатія. Дворянство перетворило Пруссію на найбільш реакційну державу Німецької імперії.
Однією з найважливіших рис Німецької імперії була надзвичайно висока питома вага мілітаризму у суспільному житті. У пропаганді мілітаризму використовувались ідеї необхідності «справедливої перебудови світу» на користь Німеччини, націоналістичні настрої. Доктрина «пангерманізму» стверджувала, що німці мають право панувати над іншими народами. Пангерманісти закликали проводити «політику сили» щодо інших держав, створювати могутні флот та армію, готуватися до війни за переділ світу.
На початку XX ст. Німеччина висувалася на перше місце в Європі і стала другою (після США) індустріальною державою світу. Обсяг промислового виробництва в країні збільшився в 6 разів. Цьому сприяли об'єднання країни, воєнна перемога над Францією та отримання величезних репарацій.
Німецькі підприємці успішно використовували досвід інших країн, впроваджували новітні досягнення науки і техніки, передову технологію.
Головною ознакою соціально-економічного розвитку Німеччини була мілітаризація. Воєнний бюджет країни напередодні Першої світової війни становив майже половину усіх витрат Німеччини. Зростання промисловості стимулювали великі державні замовлення на виробництво озброєння, будівництво фортець, залізниць і морських портів. Держава заохочувала розвиток важкої індустрії та охороняла її інтереси від іноземної конкуренції на внутрішньому ринку. Швидке зростання кількості населення сприяло збільшенню обсягу внутрішнього ринку.
У країні бурхливо розвивалися нові галузі промисловості - електрона техніка та електроенергетика, хімічна промисловість, машинобудування.
Швидко росли монополії. Лідерство у виробництві зброї, локомотивів, залізничних рейок захопив концерн промислової династії Круппів.
У с/г-ві зберігалася напівфеодальна система поміщицьких (юнкерських) господарств і малоземелля (або безземелля) селян.