СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ КІЛЬКІСНОГО СКЛАДУ РОЗЧИНУСтр 1 из 24Следующая ⇒
Розчини. Способи вираження складу розчинів.
СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ КІЛЬКІСНОГО СКЛАДУ РОЗЧИНУ
Розчини — речовини змінного складу. Природно, що від кількісного складу розчину залежать його властивості, тому при описі властивостей розчину необхідно вказувати його склад. Склад розчину характеризують відносним вмістом у ньому розчиненої речовини. Прийнято виражати склад розчинів через частки або концентрації. Частка показує відношення маси, об’єму або кількості (виражене в молях) розчиненої речовини до сумарної маси, об’єму або суми кількостей речовин усіх компонентів розчину. Масова частка розчиненої речовини — це відношення його маси m до маси розчину mp. Її прийнято позначати латинською літероюw (дубль-ве):
Ця величина виражається в частках одиниці або у відсотках. У лабораторній практиці часто використовують молярну концентрацію. Молярна концентрація — це відношення кількості розчиненої речовини ν (в молях) до об’єму розчину V (в літрах). Її прийнято позначати літерою С: Наприклад, якщо 1 л розчину сульфатної кислоти містить 2 моль Н2SO4, то це означає, що молярна концентрація дорівнює 2 моль/л. Такий розчин називають двомолярним і позначають так: 2М Н2SO4. Запис 0,1 М розчин NаСl означає, що віл розчину міститься 0,1 моль NаСl. Такий розчин називають децимолярним. Склад розчину можна виражати якісно й кількісно. Розчини з відносно низьким вмістом розчиненої речовини називаютьрозведеними, а з відносно високим — концентрованими. Якісна оцінка досить умовна, бо для розчинів різних речовин ці поняття мають свої обмеження. Кількісний склад розчину визначається концентрацією. Концентрація — це безрозмірна або розмірна величина, яка виражає співвідношення компонентів у системі. Для системи, що складається з розчинника та розчиненої речовини, концентрацією (не розчину, а розчиненої речовини) називають кількість розчиненої речовини, що міститься в певній кількості розчину або розчинника. Найчастіше застосовують такі способи вираження концентрації: 1. Молярна частка — відношення кількості даного компонента до загальної кількості всіх компонентів розчину: де ni— кількість i-го компонента (у молях). Аналогічно визначають масову та об'ємну частки. Масова (об'ємна) частка — відношення маси (об'єму) розчиненої речовини до загальної маси (об'єму) розчину: де т1 і m2 — маси, а V1 i V2 — об'єми розчиненої речовини та розчинника. 2. Молярність розчину — величина, що чисельно дорівнює молярній концентрації розчиненої речовини. Молярна концентрація — це відношення кількості розчиненої речовини до об'єму розчину V (у літрах): Розчини однакової молярності (еквімолярні) реагують між собою в об'ємах, пропорційних стехіометричним коефіцієнтам у рівнянні реакції. 4. Моляльність розчину (моляльна концентрація) визначається відношенням кількості розчиненої речовини до маси розчинника (а не розчину!) в кілограмах: 5. де m2/1000 — маса розчинника в кілограмах. Моляльність розчину, на відміну від його молярності, не залежить від температури. 4. Нормальність розчину — величина, що чисельно дорівнює молярній концентрації еквівалентів. Виражається відношенням еквівалентної кількості розчиненої речовини до об'єму розчину в літрах: де Ет — молярна маса еквівалента розчиненої речовини. Розчини однакової нормальності реагують у однакових об'ємах. У разі неоднакових нормальностей розчинів останні взаємодіють в об'ємах, обернено пропорційних їхнім нормальностям: Нормальність і молярність розчинів збігаються для однокис-лотних основ та одноосновних кислот. Молярну концентрацію еквівалентів розчиненої речовини можна уявити як відношення молярної концентрації до фактора еквівалентності fе цієї речовини в конкретній реакції Се = См/fе. 5. Титр — відношення маси розчиненої речовини в грамах до об'єму розчину в мілілітрах: Розчин кожної речовини має певну густину р (г/мл, або кг/л), яку враховують при переході від масових концентрацій до об'ємних, і навпаки. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|