 |
|
Основні положення теорії електролітичної дисоціації. Сильні та слабкі електроліти.
Електролітична дисоціація
Речовини, розчини або розплави яких проводять електричний струм, називаютьсяелектролітами. Речовини, розчини або розплави яких не проводять електричного струму, називаютьсянеелектролітами. Розпад електролітів на йони під час їхнього розчинення у воді називаєтьсяелектролітичною дисоціацією.
Основні положення теорії електролітичної дисоціації
1) Електроліти під час розчинення у воді розпадаються (дисоціюють) на позитивно й негативно заряджені йони. Розпад на йони здійснюється під дією диполів води.
2) Йони в розчині перебувають у гідратованому стані, тобто вони оточені диполями води.
3) Під дією електричного струму позитивно заряджені йони (катіони) рухаються до катода, негативно заряджені (аніони) — до анода. Завдяки руху йонів розчини електролітів проводять електричний струм.
4) У розчинах на йони розпадаються речовини з йонним і ковалентним полярним зв’язком.
Ступінь дисоціації
Ступінь дисоціації 
— відношення числа молекул N, що розпалися на йони, до загального числа розчинених молекул 
: 
. Ступінь дисоціації виражається в частках одиниці або у відсотках.
Якщо ступінь дисоціації менший 3 %, то електроліт називається слабким, якщо більший 30 % — сильним. Електроліти, ступінь дисоціації яких лежить у межах від 3 до 30 %, називаються електролітами середньої сили.
Електролітична дисоціація кислот, лугів, солей
Кислоти дисоціюють на катіони Гідрогену й аніони кислотного залишку, наприклад:
.
Луги дисоціюють на катіони металу (або йони амонію 
) та аніони гідроксигрупи, наприклад:
.
Солі дисоціюють на катіони металу (або йони амонію ) та аніони кислотного залишку, наприклад:
.
На йони не розпадаються осади, гази, а також вода — сполука, яка мало дисоціює.