Здавалка
Главная | Обратная связь

Актуальні проблеми морфологічного рівня мови. Категорії класифікації частин мови.



Граматична система мови складається з двох рів­нів— | морфологічного і синтаксичного. Морфологічний рівень — це система механізмів мови, яка забезпе­чує побудову словоформ та їх розуміння. Морфологія як наука вивчає структуру значеннєвих одиниць мови, які за протяжністю не перевищують синтагматичного слова, тобто словоформи. Основною одини­цею іморфологічної системи мови є морфема. Основними одиницями морфологічного рівня мови є частини мови та властиві їм граматичні(морфологічні) категорії, а також їхні форми. Обсяг поняття частини мови в різних сучасних наукових концепціях трактується по-різному. Традиційно цим терміном позначають лексико-граматичні класи слів, які виділяються на основіспільності їхніх синтаксичних, морфологічних і семантичних ознак, причому провідною ознакоювизнається морфологічна, оскільки кожна частина мови характеризується особливою системою граматичних (морфологічних) категорій, які охоплюють усі слова певної частини мови або ядро цих слів. Однак, як зауважує І.К.Кучеренко, у традиційному мовознавстві виділення частинтмови фактично відбувається не за сукупністю семантичних, морфологічних та синтаксичних ознак, а лише за однією з них, яка для кожної частини мови є провідною, визначальною.

У сучасній українській мові існує традиція виділення десяти частин мови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частка, вигук. Її певною мірою порушив І.К. Кучеренко, який не протиставляє частини мови на повнозначні та неповнозначні, вважаючи всі частини мови повнозначними, оскільки “усі вони у своєму реальному значенні узагальнено відображають факти матеріального світу, включаючи сюди психічну діяльність людини”

Вчений виділяє 7 частин мови – іменник, прикметник числівник, дієслово,прислівник, частка, сполучник – та обґрунтовує безпідставність виділення прийменників як окремої частини мови, кваліфікує їх як прийменникові слова та як прислівники узагальненого значення. Займенники з їхньою узагальнено-вказівною семантикою І. К. Кучеренко розглядає у складі іменників, прикметників, числівників і прислівників.

Наприкінці 80-х років ХХ ст. з’являється монографія І.В. Вихованця “Частини мови в семантико-граматичному аспекті”(1988 р.), присвячена розглядові центрального питання морфології – семантико-граматичної структури основної морфологічної одиниці – частини мови, на позначення якої вчений уводить до наукового обігу також інші терміни, а саме: морфологічне слово та

морфологічна одиниця-конструкція [9, с. 9]. Започаткувавши в українському мовознавстві функціонально-категорійний підхід до розгляду граматичних явищ, І. Вихованець запропонував і відмінну від традиційної класифікації оригінальну систему поділу слів за частинами мови, згідно з якою частинами мови вважаються лише іменники і дієслова (центральні) та прикметники і

прислівники (периферійні). Всі інші класи слів учений кваліфікує як такі, що мають не-частиномовний характер (числівники, службові слова і вигук). Стосовно поняття числівник застосовано термін лексична морфема, а стосовно службових слів – аналітичні синтаксичні морфеми (пізніше – службові слова-морфеми). Вигуки вчений взагалі виводить за межі морфології, називаючи їх нечленованими одиницями та словами-реченнями, що перебувають на периферії синтаксичних одиниць. Не виділено в окрему частину мови і займенники. Частина з них, співвідносна з іменниками, кваліфікується як займенникові іменники, інші, співвідносні з іншими виділюваними частинами мови – прикметниками і прислівниками, – відповідно позначаються термінами: займенникові прикметники та займенникові прислівники

Частини мовиОднимі із найважливіших для морфології є поняття частин мови, які становлять її чітку підсистему.

Частини мови — класи слів, які виділяють на основі спільності логіко – семантичних поняттєвих, морфологічних і синтаксичних властивостей.Не ВСІ частини мови виділяють за одним принци­пом. Якщо, скажімо, іменник, прикметник, дієслово, прислівник виокремлюють за морфологічними і, відпо­відно, синтаксичними ознаками, то займенники і числів­ники — за логіко-семантичною (поняттєвою) ознакою! У системі частин мови найчіткіше оформлені імен­ники і дієслова. Можна стверджувати, що в частиномовній системі є ядро і периферія. Очевидно, ядро і периферія є і в кожній частині мови. Зокрема, до пери­ферії належать Слова з неповним набором Словоформ. Загалом можна констатувати, що частини мови органі­зовані за польовою моделлю^

/Склад частин мови в різних мовах неоднаковий. Особливо ця різниця помітна, коли Порівнювати частини мови в типологічно далеких мовах

Проблема виділення і класифікації частин мови є дискусійною. Перші класифікації частин мови було роіробдано ще в давніх Індії, Греції та Римі. Теперішні частиномовні концепції, по суті, перенесені на сучасні мови стародавні класифікації; які не завжди наклада­ються на реальні морфологічні системи живих мов. "Найпоширенішими нині є дві класифікації — шкільна і В. В. Виноградова. За шкільною класифікацією виді­ляють десять частин мови, з них шість самостійних ((іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, І прислівник), три службових (прийменник, сполучник та частка) і вигукл. Виноградов до частин мови відносить не всі слова, а тільки ті, які можуть бути членами речення. Тому, крім семи частин мови (іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів, прис­лівників і категорії стану), він виділяє ще частки мови (власне частки, прийменники та сполучники), модальні слова. й вигуки: Його класифікація створена на матеріалі російської мови. Якоюсь мірою вона може бути перенесена на інші словянські мови. Створити одну універсальну, для всіх мов класифікацію частин мови неможливо.

На сучасному етапі використовують такі три основні критерії: семантичний, морфологічний і синтаксичний.Семантичнийкритерій - критерій, який передбачає віднесення до однієї частини мови слів із спільним загальним граматичним значенням, як, наприклад, предметність, дія, якість тощо. Так, зокрема, слова зі значенням предметності утворюють клас іменників, хоча до такого класу, як іменники, в українській мові належать слова, які позначають предмет (стіл, книжка), якість (краса, сила), дію (ходіння, крик), кількість (сотня, тисяча) та ін., але більшість непохідних іменників позначає саме предмети.

Формально-граматичний (морфологічний) критерій - критерій, за яким до уваги береться своєрідність змінювання слів, тобто інвентар їх форм і парадигм, які є виразниками певних морфологічних категорій. Так, наприклад, іменники змінюються за відмінками і числами, дієслова - за особами і часами, прислівники не змінюються.

Синтаксичний критерій - критерій, за яким до однієї частини мови відносять слова, здатні стояти в реченні в однакових синтаксичних позиціях і виконувати однакові синтаксичні функції (йдеться головним чином про первинні синтаксичні функції). Наприклад, однією з ознак, за якою розрізняють іменник і дієслово в українській мові, є здатність бути головним компонентом атрибутивної конструкції (пор.: тихий спів, але не тихий співати)







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.