Главная | Обратная связь

Державний елемент у майбутнім суспільстві

У великій літературній спадщині філософа і керівника політичної еміграції визначний інтерес представляє робота «Державний елемент у майбутнім суспільстві» (1875—1876 р.). Лаврова при цьому найбільше цікавлять розбіжності між державою і суспільством, а також питання щодо того, «наскільки державний елемент може існувати на основі робочого соціалізму; наскільки цей елемент може бути неминучий у майбутньому суспільстві в період підготовки і здійсненні революції, а також наскільки звички особистостей, що виробляються в старому суспільстві, можуть обумовити його даремне і шкідливе внесення в організацію революційної партії, в остаточну революційну боротьбу, нарешті, у самий лад суспільства, що треба буде спорудити робочому соціалізму на руїнах суспільних форм, що мають бути зруйновані». Сучасна держава, по тлумаченню Лаврова, один з небезпечних ворогів справі соціалізму. І проти нього спрямована значна частка боротьби « робочого соціалізму, що організується,». У статті «Всесвітнє банкрутство» Лавров прямо писав, що в капіталістичному суспільстві держава стає (визискувачем) народу, «народним вампіром». Однак, зауважує, що серед соціалістів немає єдиної думки щодо того, якою мірою майбутньому суспільству прийдеться відректися від «сучасного державного переказу». Відповідаючи на головне питання свого дослідження — наскільки держава (державний елемент) може співіснувати з робочим соціалізмом? — Лавров стверджував, що нинішня держава" не може бути знаряддям (торжества) робочого соціалізму. Тому для здійснення суспільного ладу, робочий соціалізм повинний зруйнувати сучасну державу і створити щось інше. Але Лавров вважав, що її не можна знищити відразу, а можна тільки довести "до мінімуму незрівнянно меншого, чим ті мінімуми, що представляла попередня історія". Держава буде зведена до "мінімального мінімуму" у міру морального виховання суспільства, ствердження солідарності (чим менше в суспільстві солідарності, тим могутніший державний елемент). Лавров писав, що "усяка диктатура псує найкращих людей... Диктатуру вириває з рук диктаторів лише нова революція". І все-таки для побудови соціалізму, за Лавровим, необхідна державна влада як форма керівництва колективною діяльністю і застосування насильства до внутрішніх ворогів нового ладу. Аналізуючи конкретні історичні перспективи і потреби майбутньої Росії — задачі економічної перебудови, забезпечення безпеки в умовах капіталістичного оточення і під час воєн, а також соціалістичного виховання й утворення, Лавров приходить до висновків, протилежним анархістським. Державний елемент, «є необхідним протягом тривалих історичних періодів, необхідним у сьогоденні, необхідним у майбутньому і лише буде знищений в тому політичному ладі, що складає робочий соціалізм.» Лаврова можна вважати також автором однієї з ранніх версій антиутопії XX в., що була написана у формі діалогу про майбутню державу й описує модель «держави знаючої», де всепроникаючий контроль державної влади забезпечується всезнаючою поліцією, що використовує новітні винаходи науки і техніки. Для російських народників 70—80-х рр. не було важливіше й одночасно проблематичніше знаходження народом свободи і корінної перебудови старого світу від фундаменту до будівель, що піднімаються над ним. Усевизначальним, за словами історика В. Богучарського, стало гасло «У народ!». Навіщо і для чого? Щоб навчати його, щоб вчитися в нього, щоб довідатися на місці про його потреби, щоб на самому собі випробувати його страждання, придбати його довіру, щоб «довести його до свідомості кращого, справедливішого соціального ладу і необхідності бороти за цей лад», щоб «розпалити існуючі в ньому революційні пристрасті і тим збудити його негайно ж до загального повстання». Лавров закликав російську молодь іти в народ, «озброївшись ґрунтовними знаннями і засвоївши їх потреби», вимагаючи при цьому відмовитися від участі в державних справах Росії. Після принесення народу знань та усвідомленні їми своїх цілей, інтелігенція має зійти зі сцени, «віддавши народні справи у руки народу ». Інтелігенція має виступити лише як ініціатор та організатор соціального перевороту.

Висновки

1. Отже Лавров у своїх працях дотримувався суб’єктивного методу у соціології який викладено у багатьох його працях.

2. Основним двигуном історії, на думку Лаврова, є інтелігенція, що проникнута глибоким почуттям боргу перед народом і яка мати просвіщати та навчати його заради усвідомлення народом своїх цілей.

3. Підкреслював самобутність російських суспільних відносин розглядав громаду як основу майбутнього суспільства.

4. Звичайно не можна не сказати про еволюцію у поглядах Лаврова, від ліберальних поступових змін до революційного повстання населення, але як наголошує Лавров з якомога меншими втратами.

5. Державний елемент є небезпечним ворогом «в справі соціалізму», але не може бути знищена, бо державна влада потрібна як форма керівництва колективною діяльністю та застосування насильства до внутрішніх ворогів нового ладу.

6. Державний елемент буде знищений лише після встановлення робочого соціалізму.