Шляхи реалізації морального виховання.

Щодо позашкільної роботи, то вона передбачає відвідування учнями гуртків за межами школи та використання тих же форм роботи. Відвідування відбувається добровільно. Дані гуртки спрямовані на розвиток інтересів учнів: відвідування музичної школи, спортивної секції, танцювальних гуртків, художньої школи і т. д. Хоч гуртків по моральному вихованню як таких і не існує та всі вони передбачають здійснення роботи по вихованню дисциплінованості – вчасне відвідування занять щоб команда перемогла у змаганнях таким же чинов вияв поваги до вчителя, відповідальності при виконанні заданих завдань.

Завдання вчителя полягає у тому, щоб залучати учнів до відвідування таких гуртків, адже корисне часопроводження сприяє розвитку моральності дитини, а безділля приводить до її деградації.

Наступний шлях робота з батьками.

Мета трудового виховання залучити школярів до різноманіт­них педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з ме­тою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини.

Завдання трудового виховання зумовлені потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в сус­пільстві та природному середовищі.

1. Психологічна підготовка особистості до праці —формування прагнення сумлінно і відповідально працю­вати, усвідомлення соціальної значущості праці як не­обхідного обов'язку й духовної потреби людини, береж­ливе ставлення до результатів праці та до людей пра­ці, творчий підхід до праці.

2. Практична підготовка до праці — озброєння уч­нів системою загальноосвітніх і політехнічних знань про загальні основи виробничої діяльності людини, вироб­лення вмінь і навичок трудової діяльності, виховання основ трудової культури.

3. Підготовка школярів до свідомого вибору профе­сії — виховна робота школи, спрямована на те, щоб до­помогти молодій людині обрати життєвий шлях.

Особливості змісту трудового виховання відобра­жають поняття «трудова свідомість», «досвід трудової ді­яльності», «активна трудова позиція».

Система трудового виховання: трудове навчання, суспільно корисна праця, праця з побутового самообслуговування.

Важлива складова системи трудового виховання — трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи.

Його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.

У трудовому навчанні учні одержують підготовку:

— загальнотрудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з плану­вання, організації своєї праці),

— загальновиробничу (осво­єння науково-технічного потенціалу основних галузей ви­робництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища),

— загальнотехнічну (оволо­діння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціаль­ну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).

Суспільно-корисна праця учнів може виражатися у збиранні макулатури, лікарських рослин, дарів лісу, на­дання допомоги ветеранам війни і праці, хворим і лю­дям похилого віку. Такій роботі надають змагального ха­рактеру, що пробуджує бажання дітей робити добрі спра­ви не заради винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро. До суспільне корисної праці від­носять і виготовлення іграшок для дошкільнят, створен­ня і ремонт наочних посібників, упорядкування книжок у шкільній бібліотеці та ін.

Виховна цінність суспільно корисної праці в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інтересів, міцніє почуття обов'язку перед людьми.

Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового самообслуговування.Учні ремонтують нав­чальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в кла­сах, шкільних майстернях, рекреаціях, на шкільному подвір'ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю до­рослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготов­лено меблі й навчальне обладнання, у них розвиваєть­ся бережливе ставлення до створеного.

Роботу із самообслуговування учні мають виконува­ти і вдома (прибирання ліжка, чищення одягу і взуття, допомога старшим у прибиранні квартири, у приготуванні їжі, в заготівлі дров та ін.). В окремих сім'ях батьки обе­рігають дітей від домашньої роботи, роблять за них те, що вони спроможні зробити самі. В таких сім'ях виро­стають діти, які намагаються уникати фізичної праці, не вміють трудитися і не цінують працю інших. Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати са­мообслуговування дітей в сім'ї. Одна з форм праці із са­мообслуговування — чергування учнів у класі та в шко­лі, виконання різних організаторських функцій у клас­ному і в загальношкільному колективі.

Завдання кожного виду праці — сприяти фізичному, розумовому і моральному вихованню школярів.

Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином організована, тобто відповідати певним вимогам:

1) праця має бути цілеспрямованою, тобто учні по­винні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати;

2) кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до неї;

3) працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчаль­ною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти пра­ці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно по­в'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практично­му застосуванню і поглибленню знань, допомагала фор­муванню в них високих моральних якостей, підвищу­вала суспільну активність і сприяла підготовці до про­дуктивної праці в різних галузях виробництва. А.Макаренко стверджував, що праця без освіти, без морального виховання — нейтральний процес;

4) виховна ефективність праці зростає за умови, що учні самі є її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вихованці будуть заці­кавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, само­стійність і відповідальність;

5) виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послі­довність, усвідомити, якого виховного ефекту вони праг­нуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці;

6) праця має бути доступною. Непосильна праця по­роджує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконан­ня і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати по­чату справу, особливо у молодших класах;

7) виховання любові до праці. Потребує підбору ці­кавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Проте їх слід психологічно готувати до то­го, що в житті нерідко доводиться виконувати й неці­каву роботу;

8) організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це сприяє формуванню у них куль­тури праці, під якою розуміють продуманий порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструмен­ту, матеріалів, готової продукції), ефективне викори­стання робочого часу, раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів, електроенергії, есте­тичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо;

9) учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, то­вариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля. "Спільне трудове зусилля, робота в ко­лективі, трудова допомога людей та постійна їх взаєм­на трудова залежність тільки й можуть створити пра­вильне ставлення людей один до одного... любов і друж­бу у відношенні до кожного трудівника, обурення і за­судження у відношенні до ледаря, до людини, що ухи­ляється від праці... У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, — це вже буде моральна підготовка”.(Макаренко А.С. Виховання в праці. Твори: У 7-и т.- т.4. -С.388-389.);

10) Трудове виховання має спрямовуватися на форму­вання творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту;

11) Вплив оцінки результатів праці школярів на ефек­тивність трудового виховання. Участь вихованців у пра­ці, досягнення ними певних трудових результатів вик­ликає в них задоволення, радість і гордість за досягну­ті успіхи, особисті й колективні. Педагог повинен не тіль­ки порівняти й оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при цьому на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть до­сягти високих результатів.

Методика організації різних видів трудової діяльності школярів

I. Мета.

Завдання роботи - з урахуванням вікових особливостей,

наявності інструментів та матеріалів для роботи.

II. Проведення інструктажу (про правила користування інструментами або про специфіку роботи з певними приладами, про раціональні способи виконання даної роботи)

III. Організація процесу праці.(Вчитель дотримується методичних вимог щодо організації праці, намагається урізноманітнити роботу, слідкує за обліком часу, пропонує індивідуальну допомогу тим учням, які її потребують).

IV. Облік і оцінка результатів праці. ( Необхідно враховувати час виконання роботи, якість, ставлення до праці).

Критерієм трудової вихованості школярів є:

— висо­ка особиста зацікавленість і продуктивність праці,

— від­мінна якість продукції,

— трудова активність,

— творче, ра­ціоналізаторське ставлення до процесу праці,

— трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна,

— праце­любність.

„У процесі фізичної праці в учнів розвиваються мус­кулатура різних частин тіла, координація і точність ру­хів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їх ро­зумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами пра­ці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різ­ними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються про їх призначення, збагачують свій словниковий запас. Участь школярів у трудових процесах позитивно впли­ває на їх поведінку, дисциплінує”. (К.Ушинський)

Шляхи реалізації трудового виховання:

1) Процес навчання (уроки трудового навчання, розумова праця при вивченні навчальних дисциплін. )Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці, передусім у навчальній праці. К.Ушинський на­голошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці. Для багатьох учнів значно легше попрацю­вати фізично, ніж розв'язати математичну задачу або на­писати твір.

Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці:

— свідому постановку мети,

— осмислення інди­відом своєї ролі в досягненні поставлених завдань,

— на­пруження розумових сил,

— подолання труднощів і переш­код,

— самоконтроль.

Для цього необхідно пробудити в уч­нів бажання вчитися, розвивати в них пізнавальні ін­тереси й дати їм можливість пізнати радість успіху в нав­чанні. Складність розв'язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать результати навчальної праці.)

2) Позакласна робота (гуртки “Умілі руки”, трудовий десант позбору макулатури та металолому, організація роботи “Книжкової лікарні”, робота по заготовці лікарських рослин, рейди по благоустрою міста, створення шкільного музею Трудової Слави, зустрічі з ветеранами праці, робота на пришкільних ділянках тощо).

3) Позашкільна діяльність (гурткова та клубна робота тощо). Активізації економічного виховання школярів сприя­є акція "Живи, книго!", яку за традицією ініціює Міністерство освіти і науки України. Мета такої акції: широке залучення учнівських та педаго­гічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів до роботи щодо виховання в учнів бережливого ставлення до підручника, поваги до праці людей, які його створюють, відповідальності за його правильне і раціональ­не використання, створення і поповнення фондів шкільних бібліотек. Під час акції у школах проводяться бесіди, лекції, ігри, читацькі конференції, вікторини, виставки, огляди підручників, зустрічі з письменниками, автора­ми книг, працівниками видавництв. У багатьох школах було створено гуртки "Юний палітурник", "Друзі книги", "Книжкова лікарня" та інші, запроваджено в практику шкільних бібліотек проведення свят книги "Звідки прийшла книга", "Як зроблено твій підручник", "Скільки коштують державні підручники" та ін.

4) Виховання в сім’ї (участь у побутовій праці, виконання трудових доручень тощо).

Необхідна участь дитини в ремонті, виготовленні різних предметів, одягу і т.д. Звичайно, міра цієї участі дуже різна і прямо залежить від того, чому дитину вчать дома. Діти молодшого шкільного віку можуть пришити ґудзик, підклеїти коробки настільних ігор, обгорнути підручники, разом з мамою спекти печиво, пиріжки, зробити пельмені, змайструвати костюм для новорічного карнавалу тощо.

Діти на власному досвіді переконуються в тому, що в результаті праці дорослих і дітей виходять продукти праці, тобто речі, предмети, іграшки, яких потребують і дорослі і вони самі.

Кожна родина, особливо в сучасних умовах, шукає прийнятні для себе способи самозабезпечення, що має не тільки економічне, але і велике виховне значення: діти переконуються, що дуже багато чого в побуті можна зробити своїми руками, якщо руки вмілі. І ще один важливий урок: загальна праця поєднує, дозволяє дарувати радість один одному.