Главная | Обратная связь

ТЕМА 2. Стилістична диференціація сучасної української літературної мови. Соціальна та лінгвістична сутність офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.

Поняття функціонального стилю. Різновиди функціональних стилів сучасної української літературної мови, причини їх існування. Поняття наукового стилю, його загальні та мовні (лексичні, морфологічні, синтаксичні та ін.) особливості, сфера використання. Підстилі наукового стилю (власне (суто) науковий, науково-популярний, науково-публіцистичний, науково-навчальний, науково-виробничо-технічний) та їх жанри.

Історія розвитку наукового стилю мовлення. Давні традиції української наукової термінології. Сподвижники термінологічної справи І. Верхратський, І. Франко, І. Огієнко та ін. Роль М. Драгоманова і М. Грушевського у розвитку історичної, правничої термінології. Перші спроби наукових праць українською мовою на початку 50-х років ХІХ ст. у Західній Україні («Словник юридично-політичної термінології німецько-український» – 1851 р.). Термінологічні матеріали «Наукового товариства ім. Т. Шевченка» (НТШ). «Золоте десятиліття» (20-30 роки ХХ ст.) у розвитку україномовної термінології. Російсько-українські галузеві словники в 50-70-ті роки ХХ ст. Розвиток словникарства у 90-ті роки ХХ ст. Основні напрямки термінологічної роботи в сучасній Україні.

Історичні корені правничої термінолексики. Першопричини і джерела появи Української правничої термінології. Правнича лексика в «Руській правді». Розвиток «руської мови» у Великому Князівстві Литовському. Полонізація і латинізація книжної української мови. «Українізація» російської правничої мови в ХVІ–ХVІІІ ст. Стан і розвиток правничої термінології в Україні в ХІХ ст. Діяльність Інституту української наукової мови в розвитку національної термінології права. Сучасний стан та проблеми української правничої термінології.

Узагальнення наукового джерела до рівня плану. Типи планів за структурою, змістом та ін.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів із функціонально-стилістичною диференціацією сучасної української мови, стилями мовлення, які є основою професійної діяльності юриста, їх мовними особливостями.

Ключові слова:стилістика мови, стилістика мовлення, функціонально-стилістична диференціація, науковий стиль, офіційно-діловий стиль, публіцистичний стиль, підстиль, жанр.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Студенту необхідно знати: організаційну систему мови, закономірність її використання в правовій справі; сутність поняття документ як основного різновиду офіційно-ділового стилю, функції документів, вимоги до них, сучасну класифікацію ділових паперів, реквізити; стилістичну диференціацію мовних явищ; ідентифікуючі ознаки мовлення; історію розвитку ділового мовлення. Для освоєння професії варто вміти здійснювати текстологічний аналіз наукової і ділової літератури;володіти технікою вибору слова для використання при укладання документів і написанні спеціальних текстів; дотримуватися загальних вимог до оформлення та розміщення реквізитів у документах.

ТЕМА 3.Фонетико-орфографічні особливості мови професійного спрямування.

Основні орфоепічні норми української мови (вимова голосних та приголосних; вимова слів іншомовного походження; вимова абревіатур). Особливості українського наголосу, його значення в ситуаціях спілкування, характерних для професійної діяльності. Поняття милозвучності.

Вживання апострофа і м’якого знака, подвоєння та подовження приголосних, написання префіксів і суфіксів у різних частинах мови, чергування голосних і приголосних звуків, спрощення груп приголосних, написання складних слів. Велика літера в українській мові.

Значення і функції власних назв у мові професії. Статус власних назв і мовна політика. Принципи передачі власних назв українською мовою. Відмінювання прізвищ. Особливості звертань і творення імен по батькові. Аудіювання.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів з орфоепічними, акцентуаційними, орфографічними нормами сучасної української мови в ОДС та науковому стилі.

Ключові слова:орфоепія, акцентологія, орфографія,мовна норма, правило, милозвучність, евфонія, праворис, влавна назва, звертання, аудіювання.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Студенту необхідно знати: проблеми унормування термінологічної і ділової лексики; особливості застосування орфоепічними, акцентуаційними, орфографічними норм у мові професії. Треба вміти: розрізняти ключові поняття теми, утворювати імена по батькові, проводити аудіювання першоджерел професійного спрямування, застосовувати набуті знання з теми у практиці укладання фахових текстів, у тому числі службової документації.