Главная | Обратная связь

Атиповий (малосимптомний, прихований) перебіг хвороби.

Для людей похилого віку характерна зміна симптомів хвороби, звичайних для осіб молодого віку. У літніх можуть бути відсутність характерні, або пов'язані з іншою патологією загальні скарги. Наприклад, респіраторна інфекція може проявлятися декомпенсацією серцевої недостатності, а шлунково-кишкова кровотеча, приводить частіше до слабкості й втрати свідомості, що симулює гостру серцеву або дихальну недостатність. Разом з тим обмежена артритом або наслідками мозкових інсультів фізична активність нерідко маскує клінічні симптоми дихальної і серцевої недостатності.

У літніх хворих відзначається тенденція до латентного пліну захворювання з мінімальними клінічними проявами й повільною клінічною динамікою. Неяскрава виразність клінічних проявів, відсутність гострого дебюту хвороби - часто дезорієнтують лікаря, приводять до відмови від госпіталізації й інтенсивних терапевтичних заходів, а іноді - від необхідного хірургічного лікування. Невеликий субфебрилітет, невисокий лейкоцитоз і незначних болючий синдром часто стають причиною заперечення таких серйозних станів, як плевропневмонія або гострий живіт. У гериатричних пацієнтів часті випадки асимптомного плину гострого інфаркту міокарда, перитоніту, перфорації виразки шлунка, інфекцій, гострого тиреотоксикозу.З віком збільшується відсоток випадків безболючої ішемії до 20-30%.

Початок захворювань, що формують синдроми поліморбідності, і їх хронізація доводяться на молодий (30-45 років) і середній (46-60 років) вік, а результат їхнього сумарного нагромадження, період яскравої клінічної «демонстрації», починає проявляти себе відповідним чином у літньому віці (61-75 років).Завжди вважалося, що подальші роки лише додають кількість хвороб. Досвід показує, що старі люди (76-90 років) і довгожителі (старше 91 року) більше активні, менше хворіють на хронічні захворювання, які протікають у них менш агресивно, з більше м'якими ускладненнями, і рідше звертаються за медичною допомогою.

З віком у чоловіків вірогідно не змінюється частота ІХС і хронічних захворювань легень, підвищується частота остеоартроза, катаракти, хронічного пієлонефриту й захворювань щитоподібної залози. Хворих із цукровим діабетом 2 типу, гіпертонічною хворобою, аденомою передміхурової залози, цирозом печінки, колітами стає значно менше .У жінок з віком частіше зустрічаються сечокам‘яна хвороба, хронічний пієлонефрит, анемія, глаукома, хронічні обструктивні захворювання легенів, але практично не змінюється частота хронічних неспецифічних захворювань легень. Такі нозологичні форми, як гіпертонічна хвороба, ожиріння, жовчнокам'яна хвороба, катаракта, цукровий діабет 2-го типу, у жінок з віком зустрічаються рідше.

Більшість клініко-епідеміологічних досліджень свідчить про те, що в літньому й старечому віці для багатьох хвороб характерні мала виразність і незвичайність клінічних проявів, множинність патології. Відбувається «нагромадження хвороб»: після 60 років майже в кожної людини спостерігається 4-6 захворювань.

Хронічні дифузійні захворювання печінки в гериатричній практиці часто протікають бессимптомно.

Найчастішою причиною дифузійних змін паренхіми печінки в пацієнтів літнього віку, що виявляють при ультразвуковому обстеженні, є жирова інфільтрація. Сприяють формуванню стеатоза печінки дегенеративні хвороби або хвороби літнього віку, сполучені з інтенсифікацією вільно-радикального окислювання, а також цукровий діабет, ожиріння, дисахаридазна недостатність, запальні захворювання кишок, підшлункової залози. Надлишкове відкладення ліпідів у клітинах печінки є наслідком надлишкового синтезу вільних жирних кислот, зниження швидкості їхнього ß-окислювання в мітохондріях, гальмування утворення липопротеїнів дуже низької щільності із тригліцеридів. Порушення білкового обміну, пов'язані зі зменшенням з віком синтезу білка й уповільненням його метаболізму

Найбільш яскравою особливістю хронічних дистрофічних хвороб печінки в літньому віці є энцефалопатия зі слабкістю, безсонням, періодами порушення, агресії, що переміняються апатією, млявістю. Гепатопортальная энцефалопатия в літніх - лише складений компонент складної неврологічної симптоматики, обумовленої іншою органічною патологією: дисциркуляторною энцефалопатією, атеросклерозом мозкових судин, наслідком гострого порушення мозкового кровообігу, артеріальною гіпертензією

З віком зменшуються розміри й маса печінки за рахунок паренхіми, знижується швидкість й інтенсивність внутріпечінкової гемодинаміки, стимулюється вікарний фиброгенез . Надлишковому коллагеноутворенню у хворих літнього віку сприяють ішемія і гіпоксія печінки, зменшений зміст внутрішньоклітинних біоантиоксидантів (вітамін А, глутатіон), іноді багаторічне вживання алкоголю, персистенція гепатотропних вірусів, лікарські поразки печінки. У зв'язку із цим патогенетически обґрунтовано використати при оксидативних поразках печінки (неалкогольний стеатогепатит, фіброз) засобів з антиоксидантною активністю &-токоферолу, сілімарина, аскорбінової кислоти, цинарина, есенціальних фосфоліпідів, мексидолу.

При усередині печінковому холестазі в сполученні з ендогенною інтоксикацією успішно застосовується хофітол. утримуючий у своєму складі комплекс активних інгридієнтів - цинарин, биофлавоноїди, терпенлактони, інулін, вітаміни, макро- і мікроелементи – всі вони володіють гепато-протективною, антиоксидантною, антитоксичною, гіпохолестеринемічною і гипоазотемічною дією, а також здатністю поліпшувати реологичні властивості крові. При токсичних поразках печінки, що протікають із явищами загальної інтоксикації, особливо значний анаболічний і антикатаболичний ефект у хофітола. Гарна переносимість і багатогранний вплив хофітола на організм дозволяє уникнути небажаної, особливо для людей похилого віку, поліпрагмазії, що дуже важливо при сполучній патології (при нефрологічних і кардіологічних захворюваннях).

Використання препаратів рослинного походження – хофітола, эссенціале, галстени, гербамарина -які здатні стабілізувати, поліпшити стан ліпідного, білкового.і мінерального обмінів речовин, стимулювати репаративні процеси, підвищувати функціональну активність фізіологічної антиоксидантної системи, виявилося досить ефективним.

У цілому, для захворювань печінки в літньому віці характерне ослаблення антитоксичної, зокрема фармакометаболизуючої, функції органу . Індуктори монооксигеназної системи - зиксорин, у меншому ступені фенобарбітал і кордіамін - можуть зробити позитивну дію на антитоксичну функцію печінки.