 |
|
Послідовність оцінки
Принципова схема, що відображає послідовність оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності, пред- ставлена на рис. 6.
Рис. 6 Послідовність оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності
Процес оцінки розпочинається з ідентифікації об'єкта інтелектуальної власності, тобто зі встановлення факту йо- го юридичної правомочності та правовласника. Наступним кроком є визначення мети оцінки. Коли встановлені об’єкти оцінки і мета оцінки, визначають базу оцінки. Під базою оці- нки розуміють вид вартості, що буде використаний під час оцінки.
Оцінка проводиться із застосуванням бази, що від- повідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. До неринкових видів вартості відносяться: залишкова вар- тість заміщення, вартість у використанні, інвестиційна вар- тість тощо.
Наступним кроком є вибір підходу до оцінки. Вибір підходу обумовлюється видом об’єкта інтелектуальної вла- сності, метою і базою оцінки. Після того як буде обрано той або інший підхід у його рамках вибирають метод оцінки. І, нарешті, проводять розрахунок вартості прав на об’єкт інте- лектуальної власності. Бажано виконати розрахунок не менш ніж двома методами. Процедура оцінки завершується оформленням звіту про оцінку, в якому повинна бути відо- бражена всебічно обґрунтована вартість прав на об’єкт ін- телектуальної власності.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерсько- го обліку 8 "Нематеріальні активи" об’єкти інтелектуальної власності визнаються нематеріальними активами і перед- бачається (ст. 5) проведення бухгалтерського обліку для таких груп об’єктів інтелектуальної власності:
- права на знаки для товарів і послуг (товарні зна- ки, торговельні марки, фірмові найменування й ін.);
- права на об'єкти промислової власності (право:
на винаходи, корисні моделі, промислові зразки,
сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
- авторського і суміжні з ними права (право на лі- тературні і музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних і ін.).
Придбаний або отриманий на безоплатній основі об’єкт інтелектуальної власності відображається на балансі, якщо існує ймовірність одержання в майбутньому матеріа- льної вигоди, пов'язаної з її використанням, а його вартість може бути вірогідно визначена. Таким чином, для того, щоб
поставити об’єкт інтелектуальної власності на бухгалтерсь-
кий облік, необхідно визначити його вартість.
Ще однією умовою постановки об’єкта інтелектуаль- ної власності на бухгалтерський облік є те, що термін вико- ристання прав на об’єкт інтелектуальної власності повинен бути не менше одного року, або не менше операційного ци- клу, якщо він перевищує один рік.
Використання інтелектуальної власності як немате- ріального активу в господарській діяльності підприємств і відображення в бухгалтерському обліку операцій руху таких об'єктів дозволяє:
- документально підтверджувати довгострокові майнові права за допомогою обліку їх у балансі підприємства та створювати відповідні фонди амортизаційних відрахувань;
- одержувати додатковий прибуток від передачі прав на використання об'єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати (у залежності від обсягу переданих прав) обґрунтоване регу- лювання цін на інноваційну продукцію підприєм- ства;
- виплачувати фізичним особам авторські винаго- роди, минаючи фонд заробітної плати, з відне- сенням витрат по виплаті авторської винагороди на статтю собівартості продукції "Інші витрати", тобто без обмеження розмірів виплат і без тра- диційних відрахувань у страхові та інші фонди.
Таким чином, постановка інтелектуальної власності на бухгалтерський облік є одним із варіантів введення інте- лектуальної власності до господарського обороту і дає мо- жливість підприємству отримати додатковий прибуток.