Главная | Обратная связь

Несприятливі ефекти ліків

Таке значне застосування ліків призводить до великої кількості несприятливих ефектів ліків (НЕЛ). “Усі наслідки поліфармакотерапії — зростаючі витрати, НЕЛ, а також зловживання ліками або їх невідповідне використання — з більшою ймовірністю трапляються серед осіб похилого віку, ніж у будь-який іншій віковій групі” [8].

Дослідження у Великобританії виявило, що НЕЛ були єдиною або частковою причиною 10% випадків госпіталізації в геріатричні відділення [9]. У Канаді підрахували, що в одній провінції у 20% людей похилого віку, госпіталізованих у лікарні невідкладної допомоги, були ускладнення в результаті використання ліків, що відпускаються за рецептом [10]. Однак тривають суперечки про те, чи є пряма залежність між цією непропорційно великою кількістю НЕЛ і віком. На думку Френка Янга [Frank Young], колишнього уповноваженого Агентства США з контролю за харчовими й лікарськими продуктами (FDA), це, найвірогідніше, пов’язано з кількістю ліків, які приймають люди похилого віку [11].

Хоча ліки можуть бути необхідними й суттєво впливати на здоров’я, так і на якість життя людей похилого віку, фармацевтичні фірми у своїх рекламних матеріалах занадто часто применшують ризик несприятливих ефектів. Наприклад, у деяких рекламних текстах, які фірма Wyeth-Ayerst використовувала в США в 1991 р. для запровадження на ринок свого нового нестероїдного протизапального препарату (НСПЗП) Лодину (етодолаку), стверджувалося, що він “добре переноситься в будь-якому віці”. Далі було сказано, що “у пацієнтів віком 65 років і більше” не було значних розходжень у картині побічних ефектів порівняно з населенням у цілому. Однак у цьому ж рекламному тексті дрібним шрифтом було стандартне зауваження, що етодолак, як й інші НСПЗП, може викликати ниркову недостатність і що найбільшого ризику зазнають люди похилого віку [12]. Заголовок зі словами “добре переноситься” також відволікає увагу від наявних даних про те, що етодолак викликає “звичайний спектр токсичних ефектів у верхньому відділі шлунково-кишкового тракту” [13].

Примітка.Цифри взято з багатоцентрового дослідження випадків госпіталізації геріатричних пацієнтів для невідкладної допомоги.

Джерело: Source: Denham, MJ., “Adverse drug reactions”, British Medical Bulletin, Vol 46, No 1, 1990, pp 53-62.

Як вказано у дослідженні, опублікованому Департаментом охорони здоров’я й соціального забезпечення США в 1989 р., “важливим фактором у кількості несприятливих ефектів ліків серед людей похилого віку є те, що їхні лікарі занадто покладаються на рекламні матеріали, розповсюджувані фірмами-виготовлювачами ліків” [14].

Відповідно до пропозиції FDA, фірми-виробники повинні забезпечувати лікарів ясною інформацією, що містить усі наявні дані про вплив на людей похилого віку ліків, які відпускаються за рецептом. У тих випадках, коли для конкретних ліків ці дані відсутні, виробники повинні ясно вказати, що такої інформації немає [15].

Подібно до того, як трагедія з талідомідом привела до більшої обережності у призначенні ліків вагітним жінкам і ретельніших перевірок для встановлення потенційного ризику ліків, повинна була статися серйозна подія, щоб викликати зміни щодо призначення ліків для літніх. Смертельні випадки серед людей похилого віку, які на початку 1980-х рр. приймали НСПЗП беноксапрофен (Опрен/Орафлекс), привели до вилучення цього препарату з продажу. Ба більше, це стало причиною появи чіткіших вказівок з боку органів регламентації про необхідність використовувати для оцінки нових ліків не тільки молодих добровольців, а й людей похилого віку, яким ці ліки будуть призначені [16].