Главная | Обратная связь

Критерії ефективності лікування

- Одужання пацієнта: відсутність клінічних і параклінічних проявів хвороби (лабораторних, УЗД ЩЗ).

- Відсутність рецидивів.

- Відсутність ускладнень.

Результат захворювання:

- Як правило, повне одужання

- Можливі ускладнення:

- Гнійний медіастеніт

- Флегмона шиї

- Сепсис

- Мимовільне розкриття абсцесу назовні або в середостіння

- Шийний тромбофлебіт

- Рецидивуючий перебіг, що погіршує прогноз.

Профілактика:

Санація первинних вогнищ інфекції.

Диспансерне спостереження:

Дослідження, спеціаліст	Частота	Диспансерний нагляд
Ендокринолог	Щоденно, при покращенні – 1 раз на 3 місяці і при необхідності.	Через 1 рік після повного клінічного одужання – зняття з обліку.
Аналіз крові	1 раз на 3 дні, при покращенні – 1 раз на 3 місяці.
УЗД ЩЗ	За показами, але не менше 1 разу на тиждень.
Консультація хірурга	1 раз на тиждень, і при необхідності.
ТТГ	1 раз на 3 місяці.
Пункційна біопсія ЩЗ	1 раз, далі – при необхідності.

 

ПРОТОКОЛ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ,

ХВОРИМ НА ПІДГОСТРИЙ ТИРЕОЇДИТ

Код МКХ 10 – Е 06.1

Визначення: Підгострий тиреоїдит – запальне захворювання ЩЗ, що проявляється синдромом тиреотоксикозу, а також локальною та загальною інфекційно-запальною симптоматикою.

Синоніми: підгострий гранульоматозний тиреоїдит, тиреоїдит де Кервена.

Формулювання діагнозу: Підгострий тиреоїдит, тиреотоксикоз.

Критерії діагностики:

1. Клінічні:

а. Анамнез

- зв’язок з перенесеною 1-2 тижні тому вірусною інфекцією

б. Клініка

- біль в проекції ЩЗ з іррадіацією в шию, вухо, нижню щелепу, потилицю, біль при ковтанні, можлива дисфагія

- помірне збільшення ЩЗ, частіше асиметричне, тканина залози щільна, болюча при пальпації

- підвищення температури тіла, частіше до субфебрильних цифр

- клінічні ознаки тиреотоксикозу легкого або середнього ступеня (слабкість, відчуття серцебиття, пітливість, емоційна лабільність, тахікардія тощо). Тиреотоксикоз носить транзиторний, деструктивний характер і триває зазвичай протягом перших 1-4 тижнів.

- надалі, протягом 2-9 місяців, можлива зміна тиреоїдної функції: від легкого гіпотиреозу, до еутиреозу.

- можуть виникати рецидиви тиреоїдиту протягом 3-6 міс. зі зміною локалізації больового синдрому.

1. Параклінічні:

а. Обов’язкові:

- підвищення ШОЕ, при відсутності або помірно вираженому нейтрофільному лейкоцитозі або лімфоцитові

- при УЗД ЩЗ – ділянки зниженої ехогенності без чітких меж, що змінюється у розмірах та локалізації при повторних дослідженнях

- у стадії транзиторного тиреотоксикозу: рівень ТТГ помірно знижений, вТ₃ і вТ₄ – підвищені

б. Додаткові:

- підвищення рівня α-2-глобуліна

- підвищення рівня фібриногена

- при сцинтиграфії ЩЗ Тс⁹⁹m – зниження накопичення радіофарм препарату залозою

Диференційна діагностика – див. протокол лікування гострого тиреоїдиту.

Лікування.

- При легкому перебігу хвороби – нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), наприклад, аспірин 65 мг/кг/добу кожні 6 годин, індометацин, ібупрофен, тощо.

- Глюкокортикоїди (у гострій фазі хвороби і при неефективності НПЗП), наприклад, преднізолон – 1мг/кг/добу з поступовим повільним зниженням дози по 5мг кожні 10 днів до підтримуючої (2,5-5мг/добу).

- Тривалість лікування 1-1,5 – іноді 3 місяці.

- У разі наявності симптомів тиреотоксикозу – β-адреноблокатори. Тиреостатичні препарати не призначаються, оскільки тиреотоксикоз є транзиторним.

- У разі рецидивуючого перебігу тиреоїдину і за наявності противірусних антитіл – противірусні препарати.

Показання до госпіталізації в ендокринологічне відділення: Гострий період хвороби.

Контроль ефективності лікування:

- одужання: відсутність симптомів хвороби, нормалізація формули крові, ШОЕ, даних УЗД.

- відсутність рецидиву хвороби.

Результат захворювання:

- Як правило, видужання.

- Можливий рецидив захворювання.

- Первинний набутий стійкий гіпотиреоз (при значній деструкції ЩЗ)

- Спонтанна ремісія протягом 6міс. – у ⅔ випадків, навіть у разі відсутності лікування.

Профілактика: Санація первинних вогнищ інфекції.

Диспансерне спостереження:

Дослідження, спеціаліст	Частота	Диспансерний нагляд
Ендокринолог	1 раз на 3 дні, після одужання 1 раз на 2-3 місяці	Через 1 рік після повного клінічного одужання – зняття з обліку
Педіатр (сімейний лікар)	За потребою
Аналіз крові	1 раз на 7 днів, при покращенні – 1 раз на місяць
УЗД ЩЗ	1 раз на тиждень та за показами
Консультація хірурга	За показами
ТТГ	1 раз на 6 місяців
Пункцій на біопсія ЩЗ	За показами