Главная | Обратная связь

Рівень і якість життя населення.

Поняття "рівень життя" і "якість життя" є предметом вивчення багатьох дисциплін. У сучасному наукову літературу ці поняття трактуються по-різному залежно від цілей і завдань дослідження.

Підхід з погляду виробництва розглядає рівень життя жінок у залежність від рівня розвитку продуктивних сил, структури та ефективності громадського виробництва. Так, Н.І.Бузляков зазначає: "… у економічній літературі найпоширеніше уявлення про рівень життя, як про кількість споживаних матеріальних, культурно-побутових і соціальних благ і рівня задоволення потреб у них як на досягнутої стадії розвитку продуктивних сил" [4,с.72].

Дещо іншою підхід до розуміння життя населення визначає І.І. Єлисєєва: "Під рівнем життя розуміються забезпеченість населення необхідними матеріальними благами і послугами, досягнутий рівень їхнього споживання і рівень задоволення розумних потреб", "грошова ж оцінка благ й нових послуг є вартість життя" [3,с.34].

Директор Всеросійського центру рівень життя У.Бобков розглядає рівень життя з погляду споживання: "У сучасному інтерпретації поняттям "рівень життя" характеризуються доходи, як такі, а виражене в грошової і умовно грошової форми споживання ними різноманітних споживчих комплектів" [12,с.58]

О.Г. Крижанівська дає таке визначення: "Якість життя - категорія, з допомогою якої характеризують суттєві обставини життя населення, що визначають ступінь гідності й свободи творчої особистості кожної людини". [22,c.273]

Звісно ж досить обгрунтованим визначення рівень життя у вузькому і широкому значенні.

У вузькому розумінні - через характеристику рівня споживання населення Криму і ступеня задоволення потреб (зміна доходів, витрат та споживання населенням благ та надаваних послуг). Потреба можна з'ясувати, як безпосереднє вираз необхідності, що потребує свого задоволення, завдяки чому виступає вихідної причиною діяльності. Однією з фундаментальних особливостей розвитку потреб був частиною їхнього кумулятивний характер зростання, саме: поява нових потреб не призводить до зникнення старих. Звички, смаки, нахили і переваги людини впливають формування різних потреб. Це вплив має суб'єктивний характер. На формування потреб впливають як суб'єктивні чинники. Як об'єктивного "подразника" потреб виступають різні зовнішні важелі, які можна економічними, соціально-психологічними чи організаційними. Спільно вони є об'єктивні чинники формування потреб [7,с.43].

Класифікація потреб відрізняється величезним розмаїттям. Чимало економістів пробували "розкласти на полички" усе різноманіття потреб людей. Так, видатний економіст А. Маршалл зазначає, потреби можна підрозділяти на абсолютні і відносні, вищі й нижчі, невідкладні і які можуть бути відкладеними, прямі й опосередковані, справжні і залежать майбутні та інші. У навчальної економічної літературі часто використовується розподіл потреб на первинні (матеріальні) і вторинні (духовні) [2,с.32].

Під час вивчення рівень життя у вузькому значенні здебільшого йдеться про матеріальних й найважливіших духовних потребах.

Матеріальних, зазвичай, відносять потреби у харчуванні, одязі, житло, предметах побуту, транспорті, здоров'я та інших. До духовним своєю чергою відносять потреби у освіті, культурний розвиток. Важливо підкреслити, що всі потреби мають матеріальну основу, тобто вимагають матеріальних витрат, а джерелом їх покриття є дохід. Саме тому дохід стосовно рівнем життя слід трактувати як потребу народу і як джерело задоволення потреб. Слід зазначити те що, що виділена сукупність потреб може змінюватися відповідно до рівнем соціально-економічного розвитку нашого суспільства та природними умови існування людини - одні потреби виключають із низки необхідних, інші, навпаки, додаються до числа. Потреби людини не залишаються незмінними; вони розгортаються за мері еволюції людської цивілізації і це ж стосується, передусім, духовних потреб [6,c.23].

Отже, у вузькому значенні слова рівень життя виявляється у необмеженій кількості й як споживаних людиною благ та надаваних послуг, чи, інакше - як ставлення рівня доходів населення до вартість життя.

У широкому розумінні рівень життя представляється через характеристику рівня розвитку (стан здоров'я та перемоги можливості населення задоволення потреб) і умов життєдіяльності населення (стан довкілля та безпеки населення). Інакше кажучи, рівень життя жінок у даному аспекті сприймається як сукупність реальних соціально-економічних умов життєдіяльності, вкладених у задоволення потребує матеріальних та духовних потреб населення [3,с.33-34].

Рівень життя є і використовується разом із цілим сімействомсинонимичних і близьких за значенням термінів: народне добробут, якість життя та інші.

Насамперед - цей народний добробут, найбільш широке й ємне поняття від цього набору. "Під народним добробутом розуміється складний соціально-економічний феномен, інтегруючий характеристики рівня, способу життя та якості життя населення, кожна з яких становить лише певний зріз єдиного, але багатогранного і об'ємного громадського організму. У кінцевому підсумку, народне добробут відбиває розвиток потреб людей, стан і їх задоволення стосовно основним сферам життєдіяльності: сфері праці, споживання, культури, репродуктивного поведінки, суспільно-політичного життя" [14,с.9].

На цей час "народне добробут" стало поступово втрачати популярність, будучи, по-перше, терміном, які належать доустаревающему словника централізованої планової економіки, по-друге, під впливом зростанняупотребимости понять рівня та якості життя і він, у зв'язку з певної несумісністю терміна "добробут", має позитивний значеннєвий відтінок, з великим падінням рівень життя більшості населення.

Якість життя окреслюється оцінка ступеня задоволення матеріальних й духовних потреб людей. Російські вчені активно звернулися до дослідження проблем якості життя, насамперед у в зв'язку зі загостренням системної кризи і поглибленням соціально-економічних суперечностей у суспільстві, виражену, переважно, у зниженні реальних доходів населення, поглиблення майнової диференціації, зростанні захворюваності населення і ще поступове скороченні тривалості його життя [17,c.57-58].

Якість життя, отже, слід розглядати, як сукупність певних характеристик життєво важливих в людини сторін, процесів і явищ, що відбивають його сучасне існування, як і аспекті праці, і у аспекті життєдіяльності взагалі.

Сучасний економічний словник визначає термін "якість життя" як соціально-економічну категорію, представляє узагальнення поняття "рівень життя" і що включає у собі "як рівень споживання матеріальних благ і рівнем послуг, а й задоволення духовних потреб, здоров'я, тривалість життя, умови середовища, оточуючої людини, душевний комфорт". На думку, проблема дослідження не у цьому, аби піти до поняттю "рівень життя" додати поняття "якість життя", суть у тому, щоб за аналізі та оцінці рівень життя відбити якість життя, навіщо потрібна відповідна систематика потреб покупців, безліч належна оцінка рівня половини їхньої розвитку та ступеня задоволення [3,с.47-50].

Слід зазначити, і що якість життя, як категорія економічної науки взаємозалежна з цими, близькими за походженням та змісту поняттями, як спосіб життя, стиль життя, рівень життя.

Спосіб життя є сплав об'єктивних умов і суб'єктивної боку діяльності людей, вираз, передусім, їх соціально-економічної активності. Спосіб життя "ведуть", практикують, якого є хіба що загальної формулою повсякденного буття особистості. Інакше кажучи спосіб життя - це типові, практикуються норми, поведінки людей, спосіб їх повсякденну діяльність у сфері праці та побуту, у виробництві та споживанні як матеріальних, і духовні цінності.

Отже, якість життя відбиває ступінь задоволення всього комплексу різноманітних матеріальних, духовних, інтелектуальних, культурних, естетичних та інших потреб людей.