Главная | Обратная связь

Особливості, структура та функціонування виробничих(вир.) систем.

Вир. – суспільно-матеріальний процес, завдяки якому суспільство, пов’язане певним певними вир. відносинами у формі вир. сил, втілює історично накопичений досвід, знання і матеріальні цінності у конкретному динамічному середовищі щодо досягнення своєї мети, а саме – потрібних для свого існування й розвитку благ та послуг. До вир. процесу належить також підготовчий етап – прогнозування попиту, планування структури вир., капіталовкладення, проектування технології, конструювання виробу. Вир. система – об’єднання вир. сил і вир. відносин, технологій і середовищ. Таке об’єднання успішно проілюстровано деревом цілей. Суть і призначення вир. систем визначено конкретними умовами реалізації власних функцій, визначених щодо конкретного вир.. Відношення між поняттям вир. системи та поняттям процесу вир. відповідає відношенню між призначенням будь-якого механізму та процесами, що у ньому відбуваються. Тому такі взаємозв’язані поняття можна розкрити через систему єдиних визначників. Зокрема, у вир. системах визначниками, які розкривають їхню вир. суть і якість функціонування, є атрибути мети, система обмежень та результативність досягнення мети. Розглянемо характеристики найважливіших визначників типової вир. системи і суть притаманних для них питань організації. Атрибути мети: предмет виробництва. Розкриває суть вир., логічне формулювання мети та взаємозв’язок локальних задач. Тобто дає відповідь на питання – що, для чого і з якою метою. Кількісні характеристики мети. Описують обсяги вир., виробничі потужності, що використовуються. Якісні характеристики мети. Розкривають якісні характеристики продукції а також характеристики допустимих відхилень параметрів. Координація мети у просторі. Визначає місце, у якому здійснюється досягнення мети. Координація мети у часі. Характеризує терміни та тривалість досягнення мети. Система обмежень досягнення мети: Продуктивні сили(засоби виробництва, предмети праці, трудові ресурси, енергетичні ресурси). Умови виробництва. Деталізують умови досягнення мети, тобто за яких обставин і яких умов досягається мета(природні умови, повітряне середовище, колірне середовище, освітленість, звукове середовище, умови рухомості у роботі, економічні умови, юридичні умови, соціальне середовище, психологічний клімат, етично-естетичні умови). Результативність досягнення мети: Доцільність виробництва. Ефект виробництва для народного господарства та для виконавця. 1. Блок основного виробництва. Підготовка та здійснення виробничого процесу. Переміщення рухомої частини виробничих сил на виробничих площах і виробничих місцях. 2. Блок допоміжного виробництва. Забезпечення запасів матеріальних ресурсів, часткова переробка сировини та напівфабрикатів, виробничо-технічне комплектування технологічних ліній і робочих місць, транспортування предметів праці. 3. Блок обслуговуючого виробництва. Обслуговування, ремонт і модернізація технологічних ліній, машин і механізмів; облаштування та підтримування енергетичного господарства та засобів зв’язку. 4. Блок господарської діяльності. Прогнозування та перспективне планування виробничо-господарської діяльності вдосконалення методів організації й управління виробництвом;конструювання ефективних інструментів і пристосувань; поточне та оперативне планування; оперативний контроль та облік виробництва; оцінювання результатів виробничо-господарської діяльності виробничої системи; охорона виробництва та здоров’я працівників; господарські розрахунки; підготовка та перепідготовка кадрів.

 

Блок обслуговуючого виробництва

Блок основного виробництва

Блок допоміжного виробництва

Блок господарської діяльності

вхідна інформація вихідна інформація

 

потоки інформації потоки команд потоки команд потоки інформації

потоки потоки

матеріальних готової прод

ресурсів потоки команд потоки інформації

 

технічні засоби зношені тех. зас.

напівфабрикати, комплектуючі деталі та конструкції

заявки

Рис 6.1 Структурна схема виробничої системи

Процес перетворення потоків сировини, енергії, матеріалів і праці у потік потрібної продукції можливий лише в умовах повної взаємодії перелічених блоків виробництва. Для розв’язування задач організації, вдосконалення та функціонування складних виробничих систем необхідно володіти кількісним оцінюванням характеристик і поведінкою складних систем. Таке оцінювання можна отримати двома способами:експериментальний – ґрунтується на спостереженні поведінки відповідних реальних об’єктів, що є неможливим для невеликих об’єктів. Зі збільшенням кількості об’єктів цей спосіб стає малоефективним; математичний опис системи та моделювання її поведінки – виникає проблема формалізованого опису стану системи у різні моменти часу. Оскільки на поведінку системи впливають випадкові чинники, то тут існує певна невизначеність. Якісну та кількісну характеристику структури виробничої системи, її стан, рівень організації, надійність функціонування забезпечує сукупність параметрів, які керують поведінкою системи та описують її. До керуючих параметрів належать, передусім, параметри визначені зовнішнім середовищем. Параметри, що описують систему та її поведінку, дають їй робочу, організаційну та структурну характеристики. Організація виробничої системи – дуже складний ітераційний комплекс різноманітних заходів, серед них одним з вирішальних є процес моделювання.