 |
|
Психіка та її еволюція
Психологія та педагогіка
Лекція з теми 1. Психологія як наука та практика
Питання
1. Предмет психології.
2. Психіка та її еволюція.
3. Методи психології.
Предмет психології
Психологія-(від грецького psyche – душа і logos – наука) – наука про факти, механізми і закономірності розвитку і функціонування психіки.
Психологія на сучасному етапі розвитку – це широко розвинута галузь знань, яка пов’язана з медициною, педагогікою, суспільними, природничими та технічними науками. Для психології сьогодні є характерним процес розподілу на окремі галузі [рис.1]. За спрямованістю діяльності психологів виділяють три великі групи галузей психології.
Між галузями психологічної науки існують тісні зв’язки. Теоретична психологія веде дослідження загальних закономірностей психіки, напрацьовує систему знань, що виступає фундаментом науково-прикладної та практичної психології. Вони в свою чергу постачають до теоретичної психології конкретні факти, випробовують теорію на практиці.
Науково-прикладна психологія займається дослідженням та оптимізацією психіки людини в умовах тієї чи іншої діяльності, різних станів здоров’я та правової поведінки.
Практична психологія функціонує як система спеціальних психологічних служб, основна мета яких безпосередня допомога реальним людям та організаціям у вирішенні психологічних проблем, що виникають у різних сферах їхньої життєдіяльності. До основних функцій практичної психології належать:
· аналіз і прогнозування поведінки й діяльності людини;
· активний соціальний та психологічний вплив;
· консультативно-методична робота;
· просвітницька робота;
· профілактична та психогігієнічна робота;
· реабілітаційна робота.
Таким чином, психологія – це наукове дослідження внутрішнього світу та поведінки людей і тварин, а також практичне застосування здобутих знань.
| 1)загальна психологія; 2)історія психології; 3)генетична; 4)соціальна; 5)порівняльна; 6)психофізіологія; 7)психологія особистості; 8)експериментальна; 9)диференціальна. | 1)психологія праці; 2)інженерна психології; 3)психологія творчості; 4)авіаційна психологія; 5)військова психологія; 6)психологія управління; 7)економічна психологія; 8)психологія торгівлі; 9)психологія спорту; 10)екологічна психологія; 12)юридична психологія; 13)медична психологія. | психологічні служби: 1)сім’ї та соціального захисту населення; 2) системи освіти; 3) системи охорони здоров’я; 4) армії; 5)практична психологія -економіки та бізнесу; -праці та профорієнтації; -спорту тощо. |
Рис. 1. Структура психологічної науки
У всіх сферах життя суспільства – економічній, політичній, освітній, медичній, культурі, спорті, юриспруденції тощо існують практичні завдання, для вирішення яких потрібна психологічна компетентність, психологічні знання [таб.1].
Таблиця1. Психологічна наука і суспільна практика
| Виявлення резервів росту продуктивності праці |
| - психологічний аналіз трудової діяльності; - психологічні чинники працездатності і стомлення; запобігання травматизму, обумовленого психологічними чинниками; - подолання психологічних бар'єрів на шляху нововведень; - підвищення рівня мотивації праці. |
| Проектування, розробка й експлуатація техніки |
| - облік психологічних чинників у системі «Людина - машина»; - дані про можливості людини щодо приймання, переробки, збереження інформації; -створення адекватної інформаційної моделі в керованому об'єкті. |
| Удосконалювання системи керування економікою |
| -керівництво діяльністю людей, засноване на знанні їхньої психології; - психологічне вивчення трудових колективів; -психологія управлінської діяльності. |
| Удосконалювання сфери обслуговування |
| -проблеми потреб і попиту, моди та реклами; - добір і підготовка кадрів у сферу обслуговування населення. |
| Охорона здоров'я людей |
| - зв'язок соматичних хвороб із психологічними властивостями; - медична психологія; - соціально-трудова реабілітація хворих; -спілкування лікаря і пацієнта. |
| Сфера навчання і виховання |
| -вивчення закономірностей і механізмів формування особистості; - визначення резервів і можливостей людини на різних вікових ступенях. |
| Вивчення стану суспільної свідомості |
| - політична реклама й агітація; - виборчі компанії; -детермінанти суспільних настроїв; - формування національної самосвідомості; - протиправна поведінка. |
Незважаючи на велику розгалуженість, психологія зберігає спільний предмет дослідження – факти, закономірності, механізми психіки. Протягом історії психології уявлення про її предмет змінювались. Ці зміни відображено у таблиці 2.
Таблиця 2. Етапи становлення предмету психології як науки
| Час виникнення | Провідне поняття | Стисле визначення |
| Десятки тисячоліть до н.е. | Душа в архаїчному розумінні | Двійник тіла, що живе власним життям та покидає тіло під час сну, смерті, непритомності. |
| Кінець ІV тис. до н.е. | Душа | Нематеріальна, незалежна від тіла пізнавальна та життєдіяльна основа. В античну епоху ототожнювалась з атомом, вогнем, повітрям, в епоху середньовіччя – із свідомістю як здатністю до рефлексії. |
| Перші століття н.е. | Свідомість | Сукупність мотиваційних, пізнавальних та емоційних властивостей індивіда. |
| Друга половина ХІХ ст. | Поведінка | Сукупність реакцій у відповідь на зовнішні подразники-стимули. |
| Кінець ХІХ ст. | Самосвідомість | Система уявлень індивіда про себе, що регулює його стосунки з іншими людьми, ставлення до себе, образ “Я”. |
| Початок ХХ ст. | Особистість | Соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, яка формується і виявляється у діяльності та спілкуванні. Містить мотиваційні, характерологічні, інтелектуальні, комунікаційні властивості суб’єкта діяльності. |
Із середини ХІХ ст. психологія починає розвиватися як самостійна наука. Під впливом наукових досягнень у природничих науках, психологія встає на шлях експериментальних досліджень. Перша у світі експериментальна лабораторія з психології була заснована В.Вундтом у 1879 р. у німецькому місті Лейпцизі. Навколо неї складається велика наукова школа, утворюються нові лабораторії, кафедри, товариства, починають видавати журнали, тощо.
В кінці ХІХ- на початку ХХ ст. формуються нові школи та течії психології, які значно розширили уявлення про її предмет, завдання та методи. Це, перш за все, фрейдизм, біхевіоризм, гештальтпсихологія, французька соціологічна школа. Великий внесок у розробку теорії та методології психології внесли радянські психологи, які сформували та затвердили у вивченні психіки методологічні принципи детермінізму, єдності свідомості тадіяльності, розвитку психіки, принцип відображення, системно-структурний принцип. Друга половина ХХ ст. значною мірою привернула увагу психологів до проблем особистості, з’явились такі впливові напрямки, як гуманістична та когнітивна психологія.
Психіка та її еволюція
Психіка–особлива форма відображення об'єктивної реальності у виді відчуттів, уявлень, думок, почуттів, емоцій та інших психологічних явищ.
Психіка– це загальне поняття, яке позначає сукупність всіх психічних явищ. Психіка проявляється та існує у вигляді процесів, станів і властивостей.
Рис.2. Класифікація психічних явищ
Психіка – це властивість, функція відповідних відділів мозку, де збирається і переробляється інформація про світ. Психічні явища – це відгук мозку на зовнішні та внутрішні подразники.
Психіка – продукт розвитку живої матерії, вона виконує важливі функції: 1) орієнтування організму в середовищі; 2) управління поведінкою і самоконтроль; 3) спонукання до активності.
Психічне відображення – це активний пошук та обробка інформації, у процесі яких формується суб’єктивний образ об’єктивного світу. Психіка – віртуальне стиснення природи.
Таблиця 3. Приклади психологічних явищ
| Процеси | Стани | Властивості | |||
| Індивідуальні | Групові | Індивідуальні | Групові | Індивідуальні | Групові |
| відчуття; мислення; уява; пам'ять; прийняття рішень; промова; мотивація; діяльність; жести; гра; навички. | ідентифікація; спілкування; комунікація; комфортність; формування групових норм; міжособові відношення; міжгрупові відношення. | адаптація; афект; увага; любов; напруженість; стрес; настрій; сором; емоція; інтерес; установка; готовність. | конфлікт; згуртованість; психологічний клімат; поляризація групи; паніка, відкритість закритість, групи. | задатки; обдарованість;особистість;темперамент;характер; совість; рішучість; упертість; геніальність; характер; егоїзм. | сумісність; стиль лідерства; суперництво; співробітництво; організованістьта ефективність діяльності групи. |
Наукове розуміння психіки неможливо без вивчення закономірностей її виникнення та розвитку в процесі біологічної еволюції та історичного поступу людства.
Еволюція (лат. розгортання) - процес зміни, розвитку. Дарвінізм - матеріалістична теорія еволюції живої природи, заснована на поглядах Ч.Дарвіна, викладених у праці «Походження видів шляхом природного відбору», яка була опублікована у 1859 р.
Виникнення і розвиток психіки у тваринному світі підпорядковується дії загального закону еволюції, відповідно до якого закріплюється те, що біологічно корисно.
Психіка забезпечує більш ефективне пристосування до середовища, є важливою умовою виживання тварин.
Головні тенденції еволюції психіки:
· ускладнюються форми рухової активності, поведінки;
· ускладнюються форми психічного відображення;
· удосконалюється здатність до індивідуального навчання;
· зростає роль індивідуально придбаних форм поведінки і зменшується значення уроджених, спадкових.
Еволюція поведінки тварин:
· ТАКСИСИ – у тварин, що не мають нервової системи – генетичні механізми просторової орієнтації до сприятливих умов середовища або від несприятливих.
· РЕФЛЕКСИ – уроджені, генетично запрограмовані реакції тварини на сигнали органів почуттів, що передаються за допомогою нервової системи.
· ІНСТИНКТИ – складний ланцюжок безумовних рефлексів, які генетично обумовлені, загальні для усього цього виду тварин.
· НАВИЧКИ – здобуті у процесі спроб та помилок умовні рефлекси, способи поведінки, яких немає у генетичній програмі.
· ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПОВЕДІНКА – тип поведінки, який є вершиною психічного розвитку тварин, виявляється, перш за все, в умінні вирішувати двофазні наочно-дійові задачі, маніпулювати предме-тами-знаряддями.
Ці форми поведінки стають можливими за умов виникнення психічної форми відображення – чутливості – здатності реагувати на біотично значущі об’єкти не у процесі безпосереднього контакту з ними, а на відстані – за допомогою сигналів про них (звуку, зорового сигналу тощо). У тварин форми відображення поступово ускладнюються від елементарної чутливості (сенсорна психіка) до предметного сприймання (перцептивна психіка) та практичного інтелекту вищих тварин на основі безпосередньої пам’яті, наочно-образного мислення.
Людська психіка та поведінка істотно відрізняється від психіки та поведінки тварин.
Таблиця 4. Порівняння поведінки тварин та людей
| Активність тварини | Діяльність людини |
| Інстинктивна-біологічна поведінка | Направляється складною системою мотивації |
| Стадна поведінка | Спільна діяльність, поділ функцій |
| Керуються наочними враженнями, діють у рамках наочної ситуації | Абстрагує, проникає в зв’язки і відношення речей, встановлює причинні залежності |
| Типові спадково закріплені програми поведінки (інстинкти) | Передача і закріплення досвіду через соціальні засоби спілкування (мова та інші системи знаків) |
| Можуть створювати допоміжні засоби, знаряддя, але не зберігають їх, не використовують постійно, не передають у спадок. | Виготовлення і зберігання знарядь праці, передача їх наступним поколінням |
| Пристосовуються до зовнішнього середовища | Перетворюють зовнішній світ у відповідності зі своїми потребами, здатні до творчості |
У людини поряд із І-ою сигнальною системою функціонує ІІ-а, яка базується на слові та умовних знаках. Це надає людині принципово нові можливості у розвитку та регулюванні психіки та діяльності.
На зміну біологічному, еволюційному періоду приходить соціальний, історичний період розвитку психіки людини. В людини з’являється вищий рівень психічного відображення – свідомість та самосвідомість, формуєтьсяособистість.
Специфічні людські якості – особистість, свідомість, мова, праця тощо формуються у людини тільки у процесі засвоєння нею культури, яка створена попередніми поколіннями, людська психіка має суспільно-історичну природу. Необхідною умовою для її існування є нормально функціонуючий мозок і, звичайно ж, об’єктивний світ.
Рис.3. Необхідні складові існування людської психіки
У психіці людини крім свідомості, існує також несвідоме – сукупність психічних явищ, станів і дій, що знаходяться поза сферою розуму, вони непідзвітні свідомості і майже не піддаються контролю.
Усі несвідомі психічні процеси можна розподілити на три великі класи [4, с.64-69]:
| I. | Несвідомі механізми свідомих дій. |
| II. | Несвідомі мотиви свідомих дій. |
| III. | “Надсвідомі” процеси. |
До першого класу належать:
1. вроджені, або автоматизовані дії – навички, які спочатку набувались під контролем свідомості;
2. установка – готовність організму або індивіда до здійснення певних дій, сприймання, реагування саме визначеним способом, не завжди є несвідомою;
3. мимовільні рухи, міміка, вегетативні реакції, які супроводжують свідомі дії.
Другий клас несвідомих процесів – несвідомі спонукання, мотиви поведінки. Згідно з поглядами відомого австрійського вченого З.Фройда – це витіснені в несвідоме головні потяги, на які існують соціальні заборони. Зміст несвідомого виходить на світло свідомості у завуальованому вигляді, через сновидіння, помилкові дії, невротичні симптоми.
Сновидіння, згідно психоаналізу – це розповідь мовою символів про суттєві події, нездійсненні бажання,страхи, проблеми людини.
Функції сновидінь:
| Інформаційна | - | передача відомостей із несвідомого в свідомість; |
| Компенсаторна | - | умовне задоволення потреб; |
| Реактивна | - | зображення актуальної життєвої ситуації, яка потребує відреагування; |
| Релаксаційна | - | відновлення енергетичного балансу, зменшення психічної напруги; |
| Художня | - | створення яскравих образів замість нудної, сірої буденності. |
Третій клас – “надсвідомі” процеси – це інтегральні продукти тривалої свідомої діяльності – творчості, переживання великого лиха, особистих криз. Це несвідоме появлення якісно нового варіанту рішення важливої проблеми, нового бачення усього пережитого.
Несвідоме, свідомість, самосвідомість – це різні рівні психіки, злагоджена системна праця яких забезпечує нормальне існування людини.
Методи психології
Успіх науки у пізнанні свого предмету багато в чому залежить від досконалості методів дослідження – шляху, інструменту вивчення предмету. Психічні явища настільки складні та важкі для вивчення, що потребують розробки методів дослідження не менш складних, ніж прилади у фізиці, хімії, астрономії тощо.
Наукове дослідження складається з низки послідовних етапів.
Етапи наукового дослідження:
1. Розробка програми дослідження (постановка проблеми, задач, уточнення предмета дослідження, висування гіпотез, вибір методів, виконавців)
2. Визначення емпіричних об'єктів дослідження (хто і як буде досліджуватися)
3. Розробка методики конкретного дослідження .
4. Проба (пілотаж) методик, їхня перевірка на надійність і валідність.
5. Збирання фактичних даних.
6. Логічне, якісно-кількісне опрацювання зібраних даних.
7. Інтерпретація результатів, висновки, звіт.
Усі психологічні методи поділяються на декілька груп: дослідницькі методи та методи активного психологічного впливу. Спочатку розглянемо першу групу методів, які найчастіше є інструментами дослідження психологів–науковців. Їх поділяють на чотири основні групи за послідовністю наукового дослідження: організаційні, емпіричні, методи обробки даних та інтерпретаційні.
Серед організаційних найчастіше використовують лонгітюдний і порівняльний методи. Лонгітюдний (від лат. longitude – тривалість) методхарактеризується тим, що протягом тривалого часу послідовно вивчаються ті ж самі піддослідні. При цьому можуть застосовуватися найрізноманітніші методи збору фактичного матеріалу, але вони скеровані на той самий об’єкт дослідження.
За порівняльного методу паралельно та одночасно вивчаються різні об’єкти дослідження, хоча при цьому визначаються єдиний предмет і загальне завдання дослідження. Це можуть бути дослідження особливостей психіки школярів різного віку, психіки здорових і психічно хворих досліджуваних, вивчення досліджуваних, які знаходяться в різних соціальних чи педагогічних умовах.
До емпіричних методів належить й метод вивчення діяльності, який є збиранням фактів у процесі аналізу матеріалізованих результатів психічної діяльності. Це можуть бути продукти трудової, навчальної, ігровоїдіяльності. За продуктом діяльності відтворюється процес виготовлення, при цьому відображається (проектується) ставлення людини до самої діяльності, навколишнього світу, природи, визначається рівень розвитку розумових, сенсорних, моторних навичок. Цінність методу полягає в тому, що можна час від часу повертатися до аналізу матеріалізованих продуктів діяльності. Недолік – не всі психічні якості можна розкрити в продуктах діяльності. Тому метод вживається як допоміжний. Основними емпіричними методами вважаються спостереження, опитування, тест, експеримент.
Таблиця 5. Основні емпіричні методи психології
| Спостереження – навмисне і цілеспрямоване сприйняття зовнішніх проявів психіки людини або тварини з метою наступного аналізу і пояснення. | Опитування – засіб одержання психологічної інформації за допомогою системи питань. | Тест -(з англ.іспит) стисле, стандартизоване вимірювання індивідуальних відмінностей за допомогою запитань або завдань. | Експеримент – навмисне створення умов, для прояву досліджуваних явищ, яке дозволяє провести точне урахування всіх перемінних, виявити причинно-наслідкові зв’язки. |
| 1. Зовнішнє 2.Самоспостереження 3.Включене 4.Стороннє 5.Систематичне 6.Одиничне 7.Вільне 8.Стандартизоване | 1.Усне (інтерв'ю) 2.Письмове (анкета) 3.Вільне (бесіда) 4.Стандарти-зоване | 1.Тест – опитувач 2.Тест – завдання 3.Проективний тест 4.Інтелекту 5.Особистості 6.Досягнень | 1.Природний 2.Лабораторний 3.Формуючий 4.Констатуючий |
До складу методів обробки даних входять як кількісні, так і якісні методи. До кількісних належать методи альтернативного, кореляційного, варіативного, факторного аналізу тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.
До інтерпретаційних методівналежать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку - з виокремленням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо, а також структурний, системний метод, який передбачає встановлення зв´язків між усіма психічними якостями індивіда. Останній полягає в реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядаються у цілісній системі.Наука потребує достовірних, надійних методів, які дозволяють об’єктивно вивчати психічні явища та факти, науково пояснювати механізми їх виникнення, розвитку та функціонування.
Надійність – це характеристика психодіагностичної методики, що відображає ступінь точності вимірів, усталеність отриманих результатів.
Валідність – якість методу психологічного дослідження, яка вказує на те, що цей метод дійсно вимірює те, що заплановано, а не щось інше.
Друга група – методи активного впливу на особистість – частіше використовується практичним психологом.Сучасній науковій психології властиві не лише великі методичні можливості у пізнанні закономірностей психіки, а й здатність при потребі активно впливати на психічні властивості особистості. Потребау цьому виникає, коли людина потрапляє у психотравмуючі ситуації - внаслідок міжособистісних конфліктів, стихійного лиха чи техногенної катастрофи тощо. У цих випадках застосовують методи активного психологічного впливу на людину з метою поліпшення її стану, подолання негативних наслідків для психіки. Ці методи може застосовувати тільки професійно підготовлений психолог.
Проаналізуємо деякі з цих методів.
Психологічну консультацію проводять з метою надання людині психологічної допомоги. Під час спеціально організованого спілкування може бути актуалізовано додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації. Психологічну консультацію будують за певним планом, який передбачає виявлення причин виникнення проблеми, шляхів і прийомів її розв´язання та здатності до цього людини.
Психологічна корекція передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповідності вимогам навколишнього соціального та природного середовища, виявлення і подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей, цінностей,мотивацій поведінки, розробки програми зміни способу життя, перетворення в процесі самопізнання і самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.
Психологічний тренінг(вправи, ділові ігри) застосовують для розвитку здібностей, наприклад уваги, пам´яті, мислення, уяви тощо. Зокрема, соціально-психологічний тренінг спрямований на розвиток комунікативних, перцептивних, інтеракційних здібностей, що поліпшує здатність людини до спілкування, забезпечує її особистісне зростання. Цей тренінг виконують за певним сценарієм у так званих групах дискусій, Т-групах тощо.
Психологічна терапія та реабілітація- це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на людину для нормалізації її психічного стану - під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки). У процесі психологічної терапії та реабілітації широко застосовують техніку гіпнозу, аутогенного тренування, арттерапію (оздоровлення мистецтвом), терапію творчим самовираженням, трудотерапію тощо.
Лекція № 2.