Главная | Обратная связь

Стилістичне використання займенників та прикметників

Морфологічні норми вживання прикметника та займенника охоплюють правила утворення та поєднання їхніх граматичних форм. Найтиповіші порушення трапляються в:

1) утворенні присвійних прикметників: Галин (а не Галін), Настин (а не Настін);

2) утворенні ступенів порівняння прикметників: найбільш зручні або найзручніші місця ( а не найбільш зручніші), більш талановиті або талановитіші студенти (а не більш талановитіші);

3) використанні невластивого для української мови вживання слова самий на означення найвищого ступеня порівняння прикметників: найкращі студенти (а не самі кращі), найулюбленішіпрограми (а не самі улюблені);

4) поєднанні вищого ступеня порівняння прикметників у словосполучення без прийменників чи сполучників (вищий ступінь порівняння прикмет­ників звичайно вимагає після себе прийменників від, за, над, проти з відповідними відмінками або сполучників як, ніж.Форми родового відмінка без прийменника – калька з російської мови): думка швидша, ніж вітер (а не думка швидша вітру), воля дорожча за життя (а не воля дорожча життя), вона старша від (за) мене, ніж я (а не вона старша мене), краще над (за, ніж) усе, краще від усього (а не краще всього);

5) помилковому використанні форми вищого ступеня в значенні най­вищого: зібралися найкращі студенти групи (а не кращі),найвища міра покарання (а не вища), найвища якість (а не вища), відзначимо найголовнішіздобутки та надбання (а не головніші), проаналізуймо найдостойніші шляхи вирішення проблеми (а не достойніші).

Примітка. Форми ступенів порівняння в конструкціях на зразок: вищий сорт, вища освіта, старший викладач, молодший науковий співробітник, вищий навчальний заклад, молодші класи, старша школа втрачають у своєму значенні порівнювальну ознаку;

6) узгодженні прикметника з іменником на позначення певних професій, посад і звань жінок (правильно – в чоловічому роді): старший викладач (а не старша викладачка), новий професор (а не нова про­фесорка),розважливий директор (а не розважлива директриса), недосвідчений продавець (а не недосвідчена продавщиця).

7) утворенні форми прикметника (у ролі означень), що вживається у сполуках із числівниками 2, 3, 4 (правильно – називний відмінок множини із закінченням -і (а не -их). Це ж стосується і прикметника останній перед числівником 5 і більше: три щасливі роки (а не щасливих), чотири важливі питання (а не важливих), два нестан­дартні вироби (а не нестандартних), три великі групи (а не великих), за останні вісімдесят років (а не за останніх). Але: за вісімдесят останніх років;

8) утворенні відмінкових форм займенників: на твоєму боці (а не твойому), на своєму подвір’ї (а не свойому).

В офіційно-діловому стилі займенники використовуються не так активно, як в інших стилях. Займенник Ви вживається на позначення ввічливості і на письмі пишеться з великої букви.

У документах, що пишуться від імені установи, займенник мипропускається, зазначається лише дієслово в 1 особі множини (просимо, повідомляємо). Паралельно вживається форма третьої особи однини (дирекція просить).

Вживання займенника ятеж оминається (наказую, пропоную), за винятком автобіографій, доручень, розписок.

Присвійний займенник свійне вживається у діловому мовленні.

У паралельній формі кожний – кожен типовим для ділового стилю лише перший займенник.

А в паралелі їхній – їх типовим є другий займенник.

Окремі займенники треба вживати залежно від значення: кожний– усі по одному, всякий– різноманітний, будь-який– який завгодно на вибір.

В офіційно-діловому мовленні у складнопідрядних реченнях, в головній частині яких розповідається про предмет або особу, використовуються сполучні слова що, який, а не котрий: брати участь в укладанні міжнародних договорів, що стосуються міста..

Сполучне слово що, зазвичай, уживається, якщо йдеться про предмети, а який –про істот.