 |
|
Правопис російських прізвищ українською мовою
1. Російське е- українське е – після приголосних: Лермонтов, Степанов.
2. Російське е– українське є:
- на початку слів: Евдокимов – Євдокимов;
- у середині слів після голосного: Воеводин – Воєводін;
- при роздільній вимові після приголосного: Григорьев – Григор’єв;
- у суфіксах –єв, -єєв , якщо їм не передують шиплячі, рабо ц: Бердяев – Бердяєв, Алексеев – Алексєєв ( але:Писарев – Писарев, Андреев – Андреєв, Плещеев – Плещеєв );
- коли російському ев корені слова відповідає в українських аналогах і: Белинский – Бєлинський ( бо білий ), Лесков – Лєсков ( бо ліс ).
3. Російське ё – українське йо:
- на початку слова: Ёлкин – Йолкін;
- у середині слова після голосних, після б, п, в, м, фпри роздільній вимові: Соловьёв – Соловйов, Бугаёв – Бугайов.
4. Російське ё- українське ьо:
- у середині слова після приголосних при м’якій вимові: Верёвкин – Верьовкін ( але:у прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишеться е– Артемов, Семенов, Федоров ).
5. Російське ё– українське о:
- після ч, щпід наголосом: Грачёв – Грачов.
6. Російське и – українське ї:
- після голосного: Стоїч.
7. Російське и – українське і:
- на початку слова: Івашкевич;
- після приголосного: Зволинский – Зволінський.
8. Російське и – українське и:
- у суфіксах –ик, -ицьк, -ич, -евич, -ович : Сенкевичич, Фучик;
- після дж, ж, ч, ш, щ, ці перед приголосними: Гаршин, Чичиков, Шишкін, Тиціан;
- у прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської та слов’янських мов: Борисов, Глинка, Миронов (але:Нікітін, Ніколаєв, Філіпов);
- у префіксах при-: Привалов;
- у суфіксах –ик, -ич, иц, -ищ: Григорович, Голицин.
9. Російське ы- українське и: Рыбаков – Рибаков.
10. Ставиться ь:
- у суфіксах –ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): Мусоргский – Мусоргський;
- перед я, ю, є, ї: Дьяконов, Ананьїн;
- перед приголосним: Вольнов, Коньков;
- після цу суфіксі –ець:Глуховец – Глуховець ( але: у неслов’янських прізвищах цтвердий ).
11.Ставиться апостроф:
- після б, п, в. м, ф, р, кперед я, є, ї, ю: Григорьев – Григор’єв, Румяецев – Рум’янцев (але:перед йоапостроф не ставиться (Ворбйов), коли приголосний пом’якшений (Рюмін).
Додаток 1
На допомогу студентам:
Іменники поділяються на чотири відміни:
I відміна :іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду з закінченням –а, -я в Н. в. однини: вага, праця, воєвода, голова, Микола.
ІІ відміна :
- іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням –о в Н. в.: завод, край, Петро;
- іменники сер. роду з закінченнями –о, -е, -я(крім іменників із суфіксами –ат, -ят, -енпри відмінюванні): місто, прізвище, знання; також іменники із суфіксами згрубілості –ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер).
ІІІ відміна :іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, річ, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс –ер-.
ІV відміна :іменники сер. роду:
- з закінченням –а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси –ат, -ят: дівча (дівчати), лоша (лошати);
- з закінченням –я(із суфіксом –ен-при відмінюванні): ім’я (імені).
Питання 4. Орфоепічні норми.
Порушення правил норм української літературної вимови спричинена переважно:
· впливом правопису — мовці намагаються відтворювати написання слів (напр., сміється: (правильна вимова — [с'м’ійе́ц:'а], неправильна — [с'м'ійе́т'с'а])
· впливом діалектного оточення — наприклад, через вплив південно-західних діалектів мовці часто оглушують дзвінкі приголосні в кінці слів, що не характерно для української літературної вимови (наприклад [зуп] замість [зуб], [сторош] замість [сторож] тощо)
· впливом на вимову близькоспорідненої мови — зокрема, під впливом російської мови вимовляють м'яко шиплячий [ч]: [н'і́ч’ка], [руч’ка], [ч’аǐ] тощо.
· відсутністю до 1990-их років в українській мові літери ґ, у зв'язку з чим поширеною є ненормативна вимова слів аґрус, ґанок, ґелґотати та подібних зі звуком [г] замість [ґ], і навпаки: вимова [ґ] замість [г] у словах іншомовного походження (ґазета, ґаз тощо).
Вимова звукосполучень:
1. Сполучення -шся і -ться у дієслівних формах вимовляються як [с':а], [ц':а]: [зв'ітуйес'а], [у'чиец':а], [лиестуйец':а] (орфографічне: звішуєшся, учиться, листується).
2. Сполучення -жся, -чся у дієсловах наказового способу вимовляються як [з'с'а], [ц'с'а]: не [ур'і'з'с'а], не [мороц'с'а] (орфографічне: не вріжся, не морочся).
3. Групи приголосних, що з'являються у словах внаслідок словотворення, спрощуються: проїзд н(ий) -[пройізний]. Таку вимову приголосних закріплює український правопис: злісний, тижневий, якісно. Проте написання окремих слів, зокрема числівників шістнадцять, шістсот, шістдесят, не відповідає вимові: [ш'існадц'ат], [ш'іс:от], [ш'іздес'а'т]. Така ж невідповідність спостерігається і в багатьох словах, утворених від іншомовних твірних основ: президентський [презиеде'нс'кий], агентський [агенс'кий]. Примітка. Ніколи не спрощуються звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здр]игатися, зу[стр]іч, [спр]ава.