Главная | Обратная связь

Шлях до перетворення душі

Споконвіку всі релігії одностайно твердять про необхідність цноти. Наші предки добре знали про феномен телегонії. Ось чому у всіх духовно розвинених народів блудниць зневажали, сікли біля ганебних стовпів, побивали камінням.

Свята Церквапідносить шлюб до ступеня Таїнства. При цьому наречений і наречена перед священиком і Церквою добровільно складають клятву взаємної подружньої вірності. Церква стверджує їхнє бажання, випрошує для них у Бога благодать єдності й благословення на народження і християнське виховання дітей. Освячення християнського шлюбу робить його не схожим на будь-який інший шлюб, укладений поза Церквою, бо через благодать Божу він стає «каменем», на якому родина створює домашню церкву. Таїнство шлюбу дає родині ті крила, на яких можна злетіти у вищий світ і живити сімейне життя благодатною любов’ю до Бога та один до одного. Церква дарує молодятам ключ до чистих бажань і печать взаєморозуміння, відчиняючи двері у світ, в якому «душевне тіло» сім’ї перетворюється на «тіло духовне».

І ще питання: чи все загублено для жінок, що втратили до шлюбу цноту, але прагнуть доброї сім’ї? У Православній Церкві, в обряді Водохрещенняі Таїнстві Покаяння*, можна знайти друге народження і зброєю Духа зруйнувати фізичну ваду. Але покаяння повинне бути щирим, щоб у нього були гідні плоди, тобто щоб сталася справжня внутрішня зміна, щоб душа очистилася і перетворилася. З погляду духовності теле­гонія тлумачиться дуже просто: душа впливає на тіло. «Гон» (вплив, сила, дія) — це емоції, враження душі матері щодо зачатої в ній дитини: якщо мати про щось думає, то це обов’язково позначиться на дітях. І вони обов’язково народяться схожими на того, кого вона покохала уперше, позаяк кохання — це дуже сильне, практично незабутнє почуття**. Святий Амвросій Медіоланський назвав його «даром першого шлюбу» від Бога. Воно виникає навіть за відсутності фізичної близькості.

Отже, цнотливість зберегти не просто, а повернути — ще більша праця. Зате і нагорода велика: діти, народжувані від цнотливих батьків, — це благословення Боже, вони на радість у житті, на допомогу і розраду у старості, а не на ганьбу і страждання...[110]

Жаба в казані

Уважний погляд на стан масової свідомості в Україні свідчить, що проблема виникнення нового типу людини викликає все більше зацікавлення. Головна причина полягає в тому, що навколишнє середовище стає чимдалі менш придатним для життя людини нинішнього типу. Більше того — пересічна людина зі всіма її згубними звичками, застарілими традиціями, фізичним і духовним нездоров’ям у цьому середовищі об’єктивно приречена на прискорене вимирання. Нове середовище потребує нової людини.

Невідповідність нинішньої людини навколишньому соціальному і природному середовищу очевидна. Але якщо соціальне середовище ще якось можна змінити, то стан природного середовища спонукає до змін саму людину. Причому йдеться не стільки про якусь біологічну мутацію (нинішнє людське тіло вже є достатньо досконалим), скільки про суттєву зміну мислення і способу життя.

Розглянемо лише один аспект цієї проблеми, а саме те, що сучасна людина подібна до наркомана, який для підтримання життя потребує щораз більше медикаментів. Якби сьогодні раптом не стало антибіотиків, то більшість людей просто вимерла б від хвороб. Антибіотики та іншу “хімію” ми вживаємо де треба і де не треба, оскільки нас уже переконали, що це найкращий і найшвидший спосіб одужання: про це авторитетно твердять лікарі, до цього настирливо закликає усепроймаюча реклама.

Проте “хімічна революція” зло позбиткувалася над людиною і виставила її беззахисною віч-на-віч з агресивними мікроорганізмами. Річ у тому, що переважна більшість людей на сьогодні фактично втратила природний захист, а штучний хімічний захист вже перевищує можливості самого організму, — чим більше вживаємо медикаментів, тим більше потребуємо нових медикаментів для компенсації побічних наслідків. У результаті майже кожний із нас має забруднений організм і є носієм цілого “букету” задавнених хвороб, алергій, синдромів, неврозів, депресій, фобій тощо. Хворі батьки народжують хворих дітей, а якщо дитині й пощастить народитися здоровою, то неправильне харчування, нездоровий спосіб життя і поганий приклад батьків швидко залучать її до багатомільйонної армії приречених на дискомфорт, страждання і передчасну смерть.

Та це лише один бік медалі, так би мовити, преамбула. Найгірше — попереду. В той час, коли людина ледве витримує “хімічний прес”, почали з’являтися хвороботворні мікроорганізми, яких ця “хімія” вже не зупиняє. Крім СНІДу, про який уже багато сказано, нещодавно зафіксовано стійкі до антибіотиків і практично невиліковні форми туберкульозу та менінгіту. Ситуація погіршується на очах, в Україні вже оголошено епідемію туберкульозу. Вірогідно, це лише початок смертельно небезпечного процесу, і треба бути готовим до появи нових видів стійких до антибіотиків збудників хвороб.

Небачене підвищення агресивності мікроорганізмів — це лише одна складова різкого погіршення якості навколишнього середовища. Для повноти картини потрібно було б згадати і дестабілізацію клімату, і хімічне та радіоактивне забруднення, і ерозію ґрунтів, і знищення лісів, і розширення озонових дір, і вичерпання природних ресурсів, і стресовий характер сучасного життя, і багато чого іншого. Очевидно, що до таких несприятливих умов переважна більшість людей фізично і психічно не підготовлена, тож вимиратиме прискореним темпом.

Хто зможе вижити у цій кризі навколишнього середовища? Виживуть найздоровіші. Точніше — ті, кому вдалося відновити природний імунітет шляхом свідомих цілеспрямованих зусиль (чисельність осіб, які “від природи” володіють повноцінним імунітетом, надзвичайно мала, тож їх можна не брати до уваги). У зв’язку з цим прояснюється сенс актуальної кризи — селекція найбільш життєздатного людського матеріалу для подальшої еволюції. Але найбільш життєздатні — це не просто найздоровіші фізично. Селекція ведеться ще за кількома параметрами, які далеко не завжди є очевидними.

У науковій літературі описано один надзвичайно цікавий і повчальний експеримент. Уявімо собі великий казан з холодною водою, до якого вкинули жаб і поставили на повільний вогонь. Вода помалу нагрівається і поступово стає окропом, в якому зварюються всі жаби. Жодна з них не вискочила з казана і не врятувалася. Чому? Тому що нервова система жаб з еволюційної точки зору є досить примітивною, оскільки здатна реагувати не на високу температуру, а лише на достатньо відчутні температурні зміни. Наприклад, якби цих жаб кидали в гарячу воду, то вони б усі миттєво відреагували на значний температурний перепад, повистрибували б із казана і легко врятували своє життя.

А тепер уявімо, що серед жаб, які спокійно плавають у все більш гарячій воді, з’явилася група, що має здатність відчувати високу температуру. Ця група врятувала би своє життя і, так би мовити, дала початок “новій расі” жаб — еволюційно розвиненіших, з чутливішою нервовою системою.

Яке це має відношення до людей і нинішньої глобальної кризи? В описаному вище уявному експерименті відбувся однозначний поділ жаб’ячої породи на дві групи: “розвинених” і “відсталих”. “Відсталі” тихо зварилися в казані, навіть не відчувши, що, власне, відбулося. “Розвинені” були виділені з основної маси й отримали звільнений “відсталими” життєвий простір для розвитку в якості нової раси. Цетиповий приклад еволюційної кризи та її розв’язання.

Принагідно зазначимо, що етимологія слова “криза” робить його синонімом таких понять, як “суд”, “розділення”, “встановлення відмінностей”. Фаза, яку зазвичай називають “критичною”, означає закінчення певного етапу розвитку і наближення остаточного “рішення”, зважування всіх “за” і “проти”. Цей розподіл результатів на “позитивні” і “негативні” нагадує розділення “обраних” і “проклятих” на дві групи, яким віднині суджено незмінно лишатися такими й надалі.

Сучасне людство нагадує напівсонних жаб у глобальному казані. Навколишнє середовище погіршується на очах і вже “закипає”, люди разом зі своїми дітьми дедалі частіше хворіють, проте не можуть повірити в те, що незабаром вони будуть “зварені” живцем. Їхня нервова система перебуває в напівсонному, загальмованому стані і, в кращому разі, починає реагувати лише тоді, коли втрачено майже всі шанси на виживання, наприклад, коли лікарі констатують невиліковну хворобу. Тоді невелика частина людей усе ж таки “просинається” і відчайдушно починає шукати порятунку, хоча більшість так і не усвідомлює необхідності змін і пасивно йде до смерті.

Проте спостерігається невелика кількість людей, здатних усвідомити заздалегідь наявність кризи, відповід­ним чином підготуватися й уникнути катастрофи або, принаймні, пом’якшити її наслідки. Вони дивляться далі, ніж інші, і починають змінювати спосіб свого життя, не чекаючи, “поки вдарить грім”, і не звертаючи уваги на нерозуміння та глузування своїх “сплячих” братів та сестер. Ці “нові люди” поступово позбавляються “загальноприйнятих” шкідливих звичок і гріховних схильностей, відмовляються від нездорової їжі, кидають палити тютюн і зловживати алкоголем, намагають­ся не заздрити і не злитися, “виполюють” у своїй вдачі бур’яни егоїзму, гордині, брехливості, марнослівства. Вони поліпшують свої стосунки з навколишніми людьми і природним середовищем, очищують і загартовують тіло, вчать цьому своїх дітей, поспішають робити добрі справи.

У такий спосіб ці “нові люди” відроджують свої захисні сили і стають готовими прийняти виклик нинішньої еволюційної кризи. Саме вони мають найбільше шансів вижити в катаклізмах, що розгортаються на наших очах, і забезпечити майбутнє своїм дітям. Їхнє виживання фактично означатиме, що людство буде розділене на дві групи принаймні за трьома параметрами:

1) свідомість;

2) воля;

3) здоров’я.

Спочатку людина починає щораз частіше “просинатися”, усвідомлювати хибний спосіб свого життя і перспективи його дальшого погіршення. Здебільшого такі “пробудження” відбуваються внаслідок хвороб і фізичних страждань. Потім “пробуджена” людина включає свою волю, пориває з брудним, хворобливим і темним минулим, стає на шлях оздоровлення і очищення. В результаті цілеспрямованої праці вона освячує свою душу і перероджує своє тіло(точніше, повертає його до здорового стану), стає спокійною, енергійною та безстрашною.

Але чи достатньо згаданих трьох якостей — розширеної свідомості, сильної волі і здорового тіла — для виживання в планетарній кризі та побудови досконалішої цивілізації?

Уявімо собі, що в якійсь країні певна група людей (наприклад, лікарі чи вчені) усвідомила загрозливий стан речей, почала роботу над собою і досягнула потрібних фізичних та психічних параметрів. В умовах швидкого погіршення природного і соціального середовища їм вдалося вижити, в той час як всі інші або повмирали, або знаходяться у пасивному, пригніченому стані, викликаному новими і старими хворобами.

Що означатиме виживання згаданої вузької групи “нових людей”? У тривалішій перспективі — відкочування в далеке минуле, “у печери” примітивного натурального господарства. Адже для повноцінного, цивілізованого життя потрібні і хлібороби, і механіки, і математики, і педагоги, і військові, і представники сотень інших професій. Чи зможе вчений-лінгвіст забезпечити життя собі і своїм дітям сільською працею, та ще й в умовах кліматичного розбалансування? Чи зможе лікар-педіатр захистити себе і свою родину від бандитських зграй, що масово виникатимуть в умовах голоду, епідемій і соціального хаосу? Запитання риторичне — звичайно ж, ні.

Очевидно, що шлях лише індивідуального виживання — це шлях до руйнування культурних, організаційних і технологічних надбань цивілізації з реальною загрозою фізичного знищення більшості індивідів. Людина — це соціальна істота, і жити по-людськи вона може лише в організованому соціумі. Тому колективне виживання є обов’язковою умовою виживання індивідуального. І якщо ми хочемо пережити грядущі катаклізми, то конче необхідно “пробудити” якомога більше інших людей, знайомих і незнайомих, найрізноманітніших професій і напрямків діяльності: мислителів і політиків, митців і бізнесменів, військових і цивільних. В еволюційній кризі селекція відбувається на рівні як індивідів, так і людських спільнот. Виживуть не просто найздоровіші особи, а найздоровіші нації — найбільш моральні, організовані, технологічно оснащені.

Люди, що “пробудилися” і стали на шлях удосконалення, потенційно становлять нову національну еліту. Для власного виживання їм потрібно пробудити якомога більшу кількість своїх співвітчизників. Переконати їх у необхідності “пробудження” вони можуть лише власним прикладом. Кожна Нова людина повинна стати зразком для наслідування, що, між іншим, є суттєвою ознакою справжньої елітарності.

Нові люди вже присутні серед нас, хоча вони ще є великою рідкістю. Зате все більше стає тих, хто знаходиться на шляху до Нової людини. Важливо, що вони починають все тісніше взаємодіяти одне з одним. Фактично, на наших очах відбувається формування нової людської спільноти, яка має ознаки нової раси.

Нова раса відрізняється від попередньої психічно і фізично. Можна стверджувати, що представників нової раси об’єднує певна психічна і хімічна ідентичність. Як ми вже говорили, це:

1) пробуджена свідомість і сильніша воля;

2) тіла, побудовані в основному на рослинній їжі, а також тваринній, отриманій без насильства (молоко і молокопродукти)[111].

Ця нова ідентичність вже створює відчутні бар’єри між представниками нової і попередньої раси, тим самим сприяючи виплеканню особливої расової чистоти (до речі, слово “раса” походить від лат. rasa — “чиста”). Нова людина починає шукати таких самих Нових людей — для праці, дозвілля, створення сім’ї, бізнесу, політики тощо. Чисте прагне до чистого.

Нові люди вже давно існують серед нас, але раніше їх було надто мало для формування впливової соціальної групи. В останні роки їхня кількість швидко зростає, ще трішки, і буде досягнута “критична маса” Нових людей, завдяки якій процеси самоорганізації нової спільноти відбуватимуться стрибко­по­дібно. І якщо нинішнє соціальне середовище з його розрекламованими псевдоцінностями чинить відчайдушний опір “пробудженню” до нового життя, то в середовищі людей Нової раси процес психічного і фізичного переродження розвиватиметься надзвичайно стрімко і яскраво. Особливо, якщо тотальне оздоровлення стане елементом державної політики.

Парадоксально, але системна криза в Україні лише сприяє формуванню нової раси. Вона нас так “притиснула до стіни”, що просто не лишила інших варіантів порятунку, примусила мислити і діяти сміливо та нестандартно. Крім того, криза значною мірою вже прояснила, “хто є хто”, створила передумови для чіткого розділення на “вчорашніх” і “завтрашніх”, еліту і псевдоеліту, “сплячих” і “пробуджених”, “розвинених” і “відсталих”.

Такого роду добір на рівні індивідів і спільнот є універсальним механізмом еволюції людського роду. 9 тисяч років тому відбувся подібний процес: мезолітична криза була подолана шляхом “неолітичної революції”, в якій головною дійовою особою стала нова — арійська — спільнота з новим рівнем свідомості, новою соціальною організацією, новими виробничими і військовими технологіями.