Свята Трійця і Небесна Діва
Сумери мали уявлення про три світи — небо, землю і підземне царство, — поєднані у нерозривну цілісність (подібно до українських прав, яв і нав). Вірилив неминучість покарання за порушення моральних приписів. У сумерів, а отже і в аріїв, була Свята Трійця. Верховну тріаду богів очолював Ан (“небеса”) — люблячий і справедливий для всіх людей бог небес, якому, до речі, було посвячене місто Урук. До тріади також входили Енліль і Енкі. Енліль (Ан-ліль, “небесний дух”) — це бог повітря, верховний володар всього, що міститься між небом і світовим океаном. Він вважався покровителем міста Ніппур. Сумерський Енліль нагадує українського Полеля, сина верховного бога Сварога (Бога-Отця); “Усюдисущий Полель — то життєдайне повітря, святий дух якого проникає у всі істоти, обдаровує і наповнює їх життям”[265]. Енкі (Ан-ко, “син небес”) — бог прісних водоймищ, володар мудрості, охоронець людської долі. Сумери його найбільше любили і шанували, тому що він був дуже розумний і допомагав людям. Він бог чистої води і життєдайного дощу. Він був Спасителем людства, бо врятував його від Великого потопу. Енкі давав життя, підтримував чистоту, лікував людей, а при релігійних обрядах очищення проганяв злих духів. Сумери вірили, що бог Енкі знав “хліб життя” і “воду життя”, яка допомагала живим людям, а інколи й мертвим[266]. Інанна— це сумерська богиня кохання, урожаїв і плодючості людського роду, дочка головного бога Ана. Вона подібна до української Діванни — богині материнства, невинності і чистоти, покровительки породільних обрядів, дітонародження і жіночої долі[267]. Простежується разюча подібність між арійсько-сумерською тріадою богів і християнською Святою Трійцею: бог небес Ан нагадує Бога Отця, бог повітря Енліль — Святого Духа, що “всюди є і все наповняє” (сумерське “ліль” означає “дух”), а улюблений бог сумерів Енкі, який знав “хліб життя” і “воду життя”, лікував людей і виганяв злих духів, є наче прообразом Ісуса Христа— Сина Божого, здатного приймати людську форму (втілюватись). Сумери також вірили, що кожна людина має свого заступника перед могутніми богами — на зразок християнського ангела-хоронителя. Сумери любили своїх світлих богів, тому що боги любили сумерів. Пізніше, після завоювання Сумерії семітськими аккадами (у 24 столітті до н. е.), а особливо після виникнення на цій території семітського Вавилонського царства (у 20 ст. до н. е.) світогляд населення Межиріччя суттєво змінюється. Давні боги почали втрачати свою первісну святість і набувати невластивої раніше жорстокості, а то й зіпсованості. Наприклад, сумерська богиня кохання і родючості Інанна перетворилась на вавилонську Іштар — примхливу богиню кохання, родючості, війн і чвар.
Після Саргона I починається епоха державного деспотизму і рабства. На зміну невеликим господарствам вільних землеробів приходять величезні рабовласницькі царські господарства. Виробляється вчення про вічність і неперервність царської влади, про призначення людей бути рабами богів і царів. Шумерська мова перестає бути розмовною. Із образотворчого мистецтва ретельно вилучається все живе — лишаються лише стандартні сцени поклоніння богам і уславлення царів-жерців. Розквітає лихварство, яке все більше розоряє землевласниківВавилонії. Нераціональне використання земель та зрошувальних вод призводить до засолення ґрунту і запустіння колись квітучих районів[268]. У цілому це ознаки “відкочування назад”, опускання з третього (творчого) на другий (нормативний) рівень розвитку, що супроводжувало витіснення сумерів (раса-III) семітськими народами (раса-II).
Цікаво, що Саргон, можливо, був індоєвропейцем, про що говорить його ім’я — Сар-гон: “Сар” означає “цар”, а “гон” — стрімкий, ярий, потужний[269]. Саргон — це, можливо, не особисте ім’я, а титул, так само як Арджуна (ар-гун) або Артур (яр-тур). Вірогідно, як це було не один раз, місцевих семітів Саргон використав як інструмент для досягнення власних політичних цілей. Через півтора тисячоліття подібне зробив русявий Давид, використавши ще досить диких кочівників-євреїв як ударну силу для творення своєї імперії. Про цей поширений історичний феномен, коли індоєвропейці очолювали культурно нижчі народи інших рас[270], згадувалося у розділі 4.3. “Психологія великих рас”. Сумери як народ, пізніше як нація-держава, а згодом і як імперія проіснували приблизно 2,5 тисячі років. За цей довгий час вони вдосконалили свою мову і письмо. Але хоч їхня і українська мови за цей тривалий період зазнали великих змін, в сумерійських записах знаходимо сотні слів, подібних до українських, наприклад: ама мама пато тато унк онук, свояк, родич ґаґ гак думу думати, радити ґуру горішній, вищий, верховний лю людина Сумерський купець-міняйло називався “димкар”, бо ходив від дима (дому) до дима (дим—дім—хата). Цікаво, що в Україні до першої світової війни захожі купці-міняйли також звалися “димкарі”, а спідниця звалася “димка”, бо придбана у димкаря. Так слово димкар прожило без змін приблизно 7 тисячоліть[271]. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|