Главная | Обратная связь

Оценка эффективности капитальных вложений

В практике хозяйствования предприятия принимают разнообразные решения, связанные с инвестированием производства и социальной инфраструктуры.

Следует различать абсолютную (общую) и сравнительную эффективность капитальных вложений.

Абсолютная эффективность капитальных вложений показывает общую величину их отдачи (эффект) на том или ином предприятии. В широком смысле эффект [Э] – это результат или следствие каких-либо конкретных действий, причин, сил. Применительно к экономическому обоснованию – это совокупные результаты (например, прирост прибыли), получаемые от реализации определенных научно-технических или организационно-экономических решений. Расчеты абсолютной эффективности капитальных вложений необходимы для оценки предполагаемого или фактического эффекта от реальных инвестиций за определенный период времени. Для расчета применяется два показателя: коэффициент экономической эффективности капитальных затрат (Е) и срок окупаемости (Т).

Е = Э/К; Т = К/Э = 1/Е.

Расчетные значения коэффициентов Е и Т (индекс «р») должны сравниваться с нормативными коэффициентами (индекс «н»), которые устанавливаются централизованно.

 

Рассмотренный вариант капитальных вложений считается целесообразным (эффективным), если:

Е_р > Е_н; Т_р< Т_н

при Е_н = 0.16 и, соответственно, Т_н = 6.2 года

Е_р > 0.16; Т_р < 6.2

т.е. Е характеризует интенсивность процесса возмещения затрат – чем больше его величина, тем быстрее будут возмещены затраты.

Расчеты сравнительной эффективности капитальных вложений осуществляются с целью определения лучшего проекта (варианта) инвестирования производства.

Критерием выбора лучшего варианта инвестирования производства является показатель так называемых приведенных затрат (З):

З = С + Е_н∙К → min , где

С – текущие затраты (себестоимость) по i-му варианту;

К – капитальные вложения по i-му варианту.

 

Проект капитальных вложений с минимальными приведенными затратами является лучшим с экономической точки зрения.

Приведенная формула действительна для случая, когда капитальные вложения осуществляются одноразово в полном объеме; в случае, если капитальные вложения осуществляются в течение нескольких лет, необходимо учитывать фактор времени.

Учет фактора времени осуществляется путем приведения к одному моменту времени (обычно, первый год инвестирования) капитальных вложений более поздних лет путем их умножения на специальный коэффициент α_t, который определяется по формуле:

Понятие «имущество предприятия»

 

Имущество предприятия

основные средства и вложения оборотные средства

основные нематериальные инвестиции

фонды активы

 

Тема Витрати виробництва та собівартість продукції.

План :

1. Загальна характеристика витрат та їх класифікація.
2. Собівартість продукції. Кошторис витрат на виробництво.
3. Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статтями.
4. Собівартість однієї машиногодини роботи ПК. Собівартість програмного продукту.
5. Основні фактори зниження собівартості.

 

Витрати :

1. Поточні витрати. Відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції.
2. Витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю (інвестиції характеризують розширення та оновлення ОЗ, приріст оборотних засобів, додаткові кошти, що вкладаються в акції, облігації, цінні папери). Витрати на інвестиційну діяльність. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, кредити.
3. Витрати на соціальний розвиток (соціально-культурні заходи, житло).

Джерелом покриття витрат є прибуток.

Поточні витрати.

Бувають витрати на одиницю продукції та на весь обсяг продукції.

Ознаки класифікації витрат на виробництво :

1. Спосіб віднесення витрат на собівартість продукції :

1) прямі витрати – прямо відносяться на собівартість продукції (ЗП відрядникам, матеріальні витрати)

2) непрямі (косвенные) витрати – не можна безпосередньо віднести на собівартість.

Непрямий спосіб віднесення цих витрат на собівартість кожної одиниці продукції. Непрямі витрати бувають загальновиробничі (включають всі витрати, пов’язані з загальним виробництвом в цеху). Амортизація загальновиробничого устаткування, комунальні платежі в цеху та інше.

Для віднесення цих витрат на кожну одиницю продукції спочатку розраховують співвідношення між загальною сумою цих витрат за рік (наприклад) і зарплатою основних робітників (на якийсь коефіціент). Потім при розрахунку собівартості одиниці продукції враховують цей коефіціент (зарплату на одиницю продукції множимо на цей коефіціент і це будуть загальновиробничі витрати).

1. однорідність складу витрат :

1) прості витрати (одноелементні) ; Н: матеріальні витрати.

2) комплексні витрати; Н: загальновиробничі витрати, ЗП управлінського персоналу, нарахування на ЗП у фонди, амортизація загальновиробничого обладнання і т. д.

1. Вплив об’єму виробництва на величину витрат :

1) змінні витрати : змінні пропорційні (змінюються пропорційно) до об’єму виробництва.

Н : ЗП по відрядній прогресивній системі.

2) постійні витрати (умовно постійні) – їх об’єм майже не змінюється зі зміною об’єма виробництва.

Н: витрати на обслуговування будівлі цеху, тобто в певних межах об’єм однаковий.

1. Економічна рольу формуванні собівартості продукції :

1) основні (пов’язані з виробництвом продукції, формують речовий зміст виробів) Н: ЗП, сировина.

2) Накладні (створюють необхідні умови для функціонування виробництва) Н: ЗП управлінського персоналу.

1. Види витрат :

1) витрати за економічними елементами (враховується економічний зміст витрат)

2) витрати за статтями калькуляції (відносяться витрати на окрему одиницю продукції незалежно від їх економічного змісту).

 

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку і виготовлення продукції. Сюди входять витрати на виготовлення нових видів продукції, період їх освоєння, на обслуговування виробництва, на раціоналізацію, на винахідництво, на охорону праці, техніку безпеки, на оплату праці, інші витрати (соціальні відрахування, орендна плата).

 

Кошторис (смета) виробництва – сукупність витрат, пов’язаних з основною діяльністю підприємства за певний період.

Кошторис витрат і собівартість продукції можуть відрізнятись. Собівартість – це витрати на продукцію.

Кошторис виробництва складається за економічними елементами. Окремі елементи витрат наступні :

1. матеріальні витрати. Сюди входить сировина, матеріали (основні – це основа виробництва; і допоміжні), напівфабрикати, паливо, енергія для технологічних цілей, виробничі послуги сторонніх організацій. З матеріальних витрат вираховується вартість зворотних відходів, що втратили споживчу якість, але їх можна ще десь використовувати.
2. витрати на оплату праці. Сюди входить оплата праці всіх працівників, премії, заохочення, оплата відпусток. Не включаються премії за рахунок прибутку.
3. відрахування на соціальні заходи (≈ 38% від попереднього елементу)
4. амортизація (основних засобів, НМА)
5. інші витрати пов’язані з основною діяльністю (на відрядження, охорону праці, послуги зв’язку, орендна плата і т. д.)

 

Кошторис витрат на науково-дослідні роботи.

Цей кошторис має такий же склад, але потрібно уточнити зміст окремих елементів. Н: до матеріальних витрат відносимо витрати на розробку технічної документації, на дослідний зразок, канцприладдя.

Калькуляція продукції.

Калькулювання собівартості – обчислення собівартості окремих виробів або одиниці роботи.

Мета калькуляції :

1. визначення ціни виробу або ціни одиниці роботи
2. визначення прибутковості (рентабельності) виробництва
3. порівняння витрат на виробництво різних підприємств

 

Маркетинговий аналіз – аналіз ринку.

Об’єкт калькулювання : готова продукція або послуга, що реалізується покупцями.

Приклади: вибирається одиниця калькулювання (прилад, програма чи витрати на одну машиногодину).

При калькулюванні продукції витрати групують за статтями калькуляції. Перелік і склад статтей підприємство встановлює самостійно.

Типовий склад статтей калькуляції.

В статтях можуть бути враховані різні за економічним змістом витрати. Має значення як ці витрати відносяться на одиницю продукції.

Типовий склад статтей :

1. сировина і матеріали
2. куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи виробничого характеру. Враховуються витрати на транспортування, розвантаження без ПДВ.
3. паливо та енергія, газ, що поступають зі сторони і використовуються на технологічні потреби
4. зворотні (возвратные) відходи вираховуються
5. основна ЗП. Враховується ЗП основних робітників, що безпосередньо виробляють продукцію.
6. додаткова ЗП (витрати на оплату праці нараховані за роботу понад норму, трудові успіхи, винахідництво, умови праці)
7. відрахування на соціальні заходи (обов’язкове державне страхування)

ПФ

ФСС

ФЗ

ФНВ (може бути розбіжність 0,8÷13,8 % (добуток вугілля підземним способом)).

1. витрати з підготовки та освоєння виробництва нової продукції (на раціоналізацію і т. п.)
2. відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення
3. утримання і експлуатація машин і обладнання (амортизація машин та обладнання, ЗП обслуговуючого персоналу (допоміжні робітники), відрахування 38 % від ЗП, матеріали для обслуговування машин).

Технологічна собівартість – сума всіх статтей калькуляції 1-10.

1. Загальновиробничі витрати (на управління виробництвом (ЗП апарату управління цехами, дільницями, і нарахування на цю ЗП, витрати на експлуатацію обладнання загальновиробничого призначення, їх амортизація, НМА, на опалення, освітлення будівлі цеху і т. п., витрати від браку).

Виробнича (цехова) собівартість – статті з 1 по 11.

повая калькуляция: (С – себестоимость)

 

статья

формула

1. Сырье и основные материалы

n См = kТЗ∙ Σ PМi ∙ ЦМi i = 1 kТЗ – коэффициент транспортных затрат (3-5%) PМi – расход i-го материала ЦМi – цена i-го материала, рассчитывается по таблице:

наименование материала

ГОСТ (марка)

расход на ед.

цена за ед.

обоснование цены

… …

… …

… …

… …

договорная от 27.01.99

Итого: А трансп.-заготов. расходыы: (0.03 или 0.05)∙А = В Всего: А+В

2. Полуфабрикаты, комплекту-ющие

m Сп/ф = kТЗ∙ Σ NП/Фi ∙ ЦП/Фi i = 1 NП/Фi – количество полуфабрикатов i-го наименования ЦП/Фi – цена i-го полуфабриката (рассчитывается по таблице, аналогичной ст.1, но вместо «расход на ед.» - «количество на ед.»)

3. Топливо и энергия на техно-логические цели (затраты рассчитываются по данным счетчиков) (эта статья не всегда выделяется в от-дельную, иногда присутствует в ком-плексных или косвенных статьях)

k Сэл. = ЦкВт∙час ∙ Σ ni∙РУi∙ТГi∙kэкс.∙kинт. i = 1 ni – кол-во установок i-го вида, потребляющих электроэнергию РУi – мощность установки i-го вида ТГi – годичный фонд работы i-го вида оборудования kэкс. – коэффициент экстенсивности kинт. – коэффициент интенсивности

4. Возвратные отходы (вычита-ются)

5. Основная заработная плата

f Сз/п. = Σ SЧРi ∙ tBi + Д + Н i = 1 SЧРi – часовая тарифная ставка tBi – норма времени Д, Н – доплаты, надбавки (% от тарифной заработной платы!)

наименование работ

тарифный разряд

час. тариф-ная ставка

норма времени

Σ, грн.

заготовительные …

II …

0.81 …

0.2 …

… …

Итого: К Д+Н: Т Всего: K+Т

6. Дополнительная заработная плата

Сдоп. = (Ндоп./100%) ∙ Сз/п Ндоп. – норматив в процентах, учитывающий дополнительную заработную плату

7. Начисления на заработную плату (отчисления на социаль-ные цели)

Снач. = (Ннач./100%) ∙ (Сз/п + Сдоп.) Ннач. – норматив начислений (36.5-37.5%)

8. Затраты, связанные с подго-товкой и освоением производ-ства (затраты на освоение нового производства в цехах, производствен-ных участках; проверка годности но-вого производства, доведение его в эксплуатацию; пробный выпуск про-дукции, изготовление пробных пар-тий; затраты на изобретательство и рационализацию и др.)

Затраты на освоение (будущих периодов) включаются в себестоимость частями в течение срока освоения новой продукции, но не более 2 лет.   Со = Зо / (N1 + N2)   Зо – затраты на освоение N1 – выпуск продукции 1-го года N2 – выпуск продукции 2-го года

9. Износ инструментов и при-способлений целевого назначе-ния

j СИ,П = Σ ЗИ,Пi ­/ Ri i = 1 ЗИ,Пi ­– затраты на инструменты и приспособления Ri – стойкость (количество штук изделий, которые может обработать инструмент и приспособление)

10. Расходы на содержание и эксплуатацию оборудования (затраты на полное восстановление и капитальный ремонт оборудования и транспортных средств в виде аморти-зационных отчислений; затраты на эксплуатацию оборудования (основ-ная и дополнительная заработная пла-та с начислениями обслуживающему персоналу; стоимость материалов, то-плива, энергии, услуг цеха (служб) контрольно-измерительных приборов) затраты на проведение ремонта (в т.ч. с обслуживанием) (заработная плата ремонтникам, материалы, энергия…) и другие)

два метода:   1) Соб. = (Ноб./100%) ∙ Сз/п Ноб. – норматив в процентах по данной статье Ноб. = (Зоб. / Фосн. з/п) ∙100% Зоб. – затраты на оборудование Фосн. з/п – фонд заработной платы с 2) Соб. = Соб.’ ∙ Σ kпр.i ­∙ ТМi i = 1 Соб.’ – затраты на эксплуатацию оборудования базового образца kпр.i – коэффициент приведения i-го оборудования к базовому ТМi – количество отработанных машино-часов i-го оборудования для изготовления продукции

11. Общепроизводственные (цеховые) расходы (затраты, связанные с управлением производством (основная и дополни-тельная заработная плата с начисле-ниями работников аппарата управле-ния цеха); затраты на оплату служеб-ных командировок; амортизация зда-ний, сооружений, складов, …; затраты некапитального характера, связанные с усовершенствованием технологий организации производства, повыше-нием качества продукции, надежнос-ти, долговечности; затраты на охрану и пожарную службу и другие)

СОП = (НОП/100%) ∙ (Сз/п + Соб.)   НОП – норматив общепроизводственных (цеховых) расходов НОП = (ЗОП / (Фосн. з/п + Зоб.))   ЗОП – общепроизводственные затраты (на уровне цеха)

12. Общехозяйственные (общезаводские) расходы (затраты на обслуживание производ-ственного процесса (затраты на при-обретение материалов, топлива, энер-гии, инструментов; заработная плата работников, занятых этим; проведение текущих ремонтов объектов обще-производственного назначения); за-траты по технике безопасности; затра-ты, связанные с управлением пред-приятием; затраты на подготовку и пе-реподготовку кадров, на оплату про-центов по кредитам; амортизация ос-новных фондов общепроизводствен-ного назначения и другие)

аналогично ст.11   СОХ = (НОХ/100%) ∙ (Сз/п + Соб.)   НОХ – норматив общехозяйственных (общезаводских) расходов НОХ = (ЗОХ / (Фосн. з/п + Зоб.))   ЗОХ – общехозяйственные затраты (на уровне предприятия)

13. Убытки (потери от брака)

14. Другие производственные затраты (гарантийный ремонт)

Устанавливается твердая ставка (%) на каждое изделие.

15. Внепроизводственные (ком-мерческие) расходы (затраты на сохранение, погрузку, по-купку, транспортировку продукции; оплата таможенных пошлин; затраты на рекламу, на участие в выставках; представительские затраты и другие)

14 Свн. = (Нвн./100%) ∙Σ Сi i = 1 Сi – затраты по i-й статье

16. Полная себестоимость

15 СП = Σ Сi i = 1 Сi – затраты по i-й статье

 

На підприємстві здійснюються також інші витрати, що не включаються в виробничу собівартість.

Це адміністративні витрати (аналогічні 11-ому пункту, але відносяться до підприємства в цілому (це ЗП директора, бугалтерії, заводоуправління, плановому відділу, відділу маркетинга, нарахування на їх зарплату, амортизація обладнання заводоуправління, витрати на збут)).

Витрати на збут включають : ЗП робітників відділу збуту, нарахування на їх зарплату, амортизація ОЗ, НМА і інше. Ці витрати включаються до загальної вартості продукції (повна собівартість).

Загальновиробничі витрати розподіляють між різними виробами пропорційно пункту 5 або іншими способами.

Собівартість однієї машиногодини.

Сума річних експлуатаційних витрат :

- ефективний фонд часу роботи ПК за рік.

Сумарні експлуатаційні витрати включають ЗП інженера-електронщика, нарахування на його зарплату, витрати матеріальні, амортизація, витрати на електроенергію.

Накладні витрати включають зарплату управлінського персоналу, нарахування на їх зарплату, комунальні платежі, охорона праці, орендна плата. Накладні витрати визначаються пропорційно осоновній ЗП.

Ефективний час враховує календарний час мінус всі дні нероботи (святкові дні, вихідні, ремонт).

Собівартість програмного продукту :

1. ЗП програміста

2. нарахування

3. витрати машинного часу

4. накладні витрати.

Методы расчета себестоимости

При технико-экономическом обосновании новой разработки необходимо обосновывать затраты на производство разрабатываемой продукции, то есть определять себестоимость, а так как нет в достаточной мере информации о производстве изделия, то используются укрупненные методы расчета, то есть прогнозирование затрат.

 

Методы:

основные:

1) метод структурных аналогий;

2) метод корреляционных зависимостей;

3) агрегатный метод;

также используются:

4) метод коэффициентов приведения;

5) индексный метод;

6) метод оценки себестоимости по баллам.

 

1) Метод структурных аналогий основан на формировании себестоимости изделия, исходя из знаний по одной из статей калькуляции – например, материалы и комплектующие:

 

С = (С_м.к./γ)

γ – удельный вес материалов и комплектующих в себестоимости изделия, можно вычислить двумя способами:

- по аналогии с базовыми изделиями: γ = (С_м.к./С_баз.) (например, для радиотехнических изделий γ=0.57)

- по среднеотраслевым нормативам.

 

2) Метод корреляционных зависимостей предполагает, что себестоимость – это функция параметров: С = f (x_i); i = 1, 2, …, n

(если прослеживается линейная зависимость, то функция принимает вид: С = а₀+а₁х₁+ а₂х₂+ +…+а_nх_n).

 

3) Агрегатный метод: все изделие разбивается на отдельные блоки и узлы, в расчетах используется себестоимость заимствованных (берется из калькуляции) и оригинальных (разработанных на предприятии, определяется ориентировочно) блоков и узлов.

 

 

_k

С = Σ С_i C_i – себестоимость i-го блока (узла)

^{i = 1} или

С = (С_б/α) С_б – себестоимость базового блока (узла) (типичного)

α – удельной вес блока (узла) в себестоимости изделия

≈ 1/10; 1/25

Для получения максимально возможной прибыли (главная цель предприятия) предприятие должно снижать издержки производства (себестоимость). Поэтому необходимо правильно рассчитать и проанализировать себестоимость. Для анализа себестоимости в динамике используется индивидуальный индекс себестоимости.

 

I_с/с = (Сф_i/Спл_i) Сф_i – себестоимость фактическая i-го изделия

Спл_i – себестоимость плановая i-го изделия

. Технико-экономические факторы снижения себестоимости

 

повышения технич. уровня производства:

- внедрение новой, прогрес-сивной технологии;

- механизация и автоматиза-ция производственных про-цессов;

- улучшение использования и применение новых видов сырья и материалов;

- изменение конструкции и технических характеристик изделий;

- прочие факторы.

 

Э_ТЗ = (С_Б – С_Н) ∙ Q_H

Э_ТЗ - экономия прямых теку-щих затрат

С_Б - прямые текущие затраты на единицу продукции до внедрения мероприятия

С_Н - прямые текущие затра-ты после внедрения меро-приятия

Q_Н - объем продукции в нату-ральных единицах от начала внедрения мероприятия до конца планируемого года.

 

 

 

улучшение организации про-изводства:

- изменения в организации производства, формах и мето-дах труда при развитии спе-циализации производства;

- совершенствование управле-ния производством и сокра-щение затрат на него;

- улучшение использования основных фондов;

- улучшение материально-технического снабжения;

- сокращение транспортных расходов;

- совершенствования обслу-живания основного произ-водства;

- прочие факторы.

 

Э_З = (Ч_Б – Ч_Н) ∙ З_H

Э_З – экономия по зарплате в связи с высвобождением управленческого персонала

Ч_Н – численность работников в планируемом периоде

Ч_Б – численность работников в базовом периоде

З_Н – средняя зарплата в пла-нируемом периоде

 

 

 

изменение структуры и тру-доемкости выпускаемой про-дукции:

- относительная экономия на условно-постоянных расхо-дах:

Э_У = (ΔQ – П_Б)/100

Э_У - экономия условно-посто-янных расходов

П_Б - сумма условно-постоян-ных расходов в базисном году

∆Q - темп прироста товарной продукции по сравнению с базисным годом.

- общая экономия на аморти-зационных отчислениях:

Э_А=(А_Б/Q_Б–A_Н/Q_H)∙Q_H ∙k

Э_А - экономия в связи с отно-сительным снижением амор-тизационных отчислений

А_Б, А_Н - сумма амортизацион-ных отчислений в базисном и планируемом году

k - коэффициент, учитываю-щий величину амортизацион-ных отчислений, относимых на себестоимость продукции в базисном году

Q₀, Q₁ - объем товарной про-дукции базисного и планиру-емого года.

- прочие факторы.

 

Общий эффект: Э = (С₁ – С₂) ∙ N₂

 

С₁ – себестоимость до внедрения мероприятия

С₂ – себестоимость после внедрения мероприятия

N₂ – выпуск продукции

 

Тема : Ціни та цінова політика підприємств.

План :

1. Поняття цін. Види цін.
2. Структура ціни.
3. Цінова політика підприємств.
4. Методика : методи ціноутворення.
5. Ціна одної машиногодини ПК. Ціна програмного продукту.

 

Поняття цін. Види цін.

Ціна – грошовий вираз вартості товару; відображає суспільно необхідні затрати праці, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції кінцевому споживачу.

Класифікація цін :

1. Внутрішній ринок

За ступенем регульованості цін:

1) вільні ціни – встановлені для більшості продукцій з врахуванням попиту і пропозиції в умовах ринку

2) централізовано встановлені ціни :

а) регульовані – регулюються державою або через націнки (# задається рентабельність ; # регулюються ціни на медикаменти)

Рентабельність – співвідношення між прибутком даної продукції та собівартістю.

б) фіксовані – жорстко встановлені державою (ціни на фундаментальні послуги і товари, найбільш необхідні для людей :

- транспортні тарифи

- комунальні послуги)

Ціни з врахуванням етапів обігу :

1. оптові ціни :

- підприємства-виробника

- реалізації

1. роздрібні ціни
2. закупівельні
3. тарифи на комунальні послуги : побутові послуги, на оплату проїзду пасажирського та вантажного транспорту.

 

Відпускна ціна (оптова ціна підприємства-виробника) – це ціна, за якою підприємство продає продукцію оптово-збутовим і роздрібним торгівельним організаціям та іншим споживачам.

Вона включає :

- витрати на виробництво і реалізацію продукції

- прибуток

- ПДВ

- акциз (для деяких).

Оптова ціна реалізації – ціна, за якою оптово-збутові підприємства відпускають продукцію роздрібним організаціям та іншим споживачам.

Вона включає :

- відпускну ціну підприємства

- націнки збутові (покривають витрати на зберігання, пакування, реклама).

Роздрібна ціна – ціна, за якою роздрібні торгівельні організації продають продукцію населенню.

Вона включає :

- витрати роздрібних підприємств

- націнка (ПДВ).

 

Структури цін.

Оптова ціна реалізації :

Ціна роздрібна :

 

Закупівельні ціни – використовуються заготівельними, оптово-посередницькими організаціями.

Франкування цін – враховуються витрати на страхування, доставку, вказується в договорі.

Франко – станція призначення.

ІНКОТЕРМС – умови в зовнішньо-економічних відносинах (імпорт, експорт), тобто перелік міжнародних цін.

FCB – вільний на борту

CIF – вартість страхування

1. Зовнішній ринок

Врахування світових цін :

Світова ціна на товар – характеризує домінуючий рівень цін на світових товарних ринках.

# пшениця – ціна встановлюється в Канаді

Регульовані ціни на зовнішньому ринку :

1) Індикативні ціни – ціни на товари, які склались на ринку експорту (в першу чергу) і імпорту, з врахуванням умов поставки. Н: арматура, карбоміт, шкіра, насіння льону.

2) Квоти – величина партії, яка буде реалізовуватись

3) Мінімальна митна вартість – при імпорті вартість продукції, яку завозять, не повинна бути нижча, ніж ця мінімальна митна вартість.

 

Цінове положення – рішення підприємства, пов’язане з визначенням цін.

Воно включає :

- вибір цінової стратегії

- вибір методу ціноутворення.

Стратегії характеризують діяльність підприємства на перспективу.

Стратегії бувають (розглянемо лише деякі):

1. стратегія високих цін (підприємство ставить ціну високого рівня, коли попит не еластичний, відсутня конкуренція)
2. стратегія вилучення (продовження попередньої стратегії, коли є небезпека появи конкурентів) коли високі прибутки, торгівельна марка досить відома, хороший імідж, тоді можна занижчити ціну
3. стратегія низьких цін (еластичний попит – від зниження цін зростає об’єм реалізіції) максимальний прибуток за рахунок максимального об’єму реалізації
4. стратегія проникнення (проникнути в маси, завоювати популярність, почати з низької ціни, а потім можна підвищити ціну, коли населення звикне до товару)
5. стратегія пульсації (систематичні зміни), товари, зв’язані з сезоном (Н: овочі, фрукти).

 

Методи ціноутворення :

1. Об’єктивні – в їх основі – калькуляція ціни, тобто її розрахунок на основі витрат на виробництво і реалізацію :

1) метод середніх витрат + прибуток

, де - собівартість середня , - прибуток.

2) Метод оснований на розрахунку ціни на підставі цільового фіксованого прибутку.

Аналізується графік беззбитковості :

- об’єм продукції

(собівартість включає змінні і постійні витрати).

Виручка від реалізації = (для однорідної продукції).

Т. А – ціна = собівартість, немає прибутку, немає збитків, називається точкою беззбитковості.

, де - змінні витрати на одиницю продукції

- мінімальна кількість виробів, щоб не було збитків. Н: такі розрахунки проводяться в бізнес-плані.

Ця схема багатоваріантна, так як показники можуть бути різні в різних умовах або змінюватись за часом.

1. Суб’єктивні – грунтуються на досвіді аналітиків, на вивченні ринку збуту :

1) врахування суб’єктивно-відчутної цінності виробу

2) встановлення цін за результатами пробних продажів

3) проведення закритих торгів (аукціони)

4) використання інформації про ціни на вироби-аналоги (маркетинговий аналіз).

З метою впливу на реалізацію продукції застосовуються знижки :

- бонусні (постійним покупцям )

- кількісні (коли збільшується об’єм покупки)

- знижки-сконто (за термінову оплату готівкою)

- декорт (за передчасну оплату порівняно з терміном контракту).

 

 

Цінова політика для комп’ютерної техніки.

 

Стадії просування товару (в напрямку покупця)	Тенденції ціноутворення
1. виведення на ринок	1). Ціни завищені (створюється для іміджу якості товару) 2). Ціни занижені (щоб перехопити покупців)
2. стабільно зростаючий попит	1). Ціни максимально високі
3. спад попиту	1). Поступове зниження ціни
4. вихід з ринку	1). Розпродаж в процесі акції

 

Методика встановлення цін.

1) Формулювання задач, що стоять перед підприємством.

2) Визначення попиту на дану продукцію.

3) Оцінка витрат.

4) Аналіз цін і витрат на товари у підприємств-конкурентів.

 

Ц = С + П + ПДВ (20 % від суми С + П)

(приблизні методи).

5) Вибір методів ціноутворення.

(графік беззбитковості)

Прибуток задається відсотком від собівартості.

6) Встановлення остаточної ціни.

Низька ціна	Можлива ціна	Висока ціна
Отримання прибутків неможливе	С	Ціни конкурентів	Унікальні якості присутні в товарі	З деякого моменту зростання попиту стає неможливим

 

Розрахування ціни програмного продукту.

, де - витрати машинного часу, - витрати накладні (непрямі витрати) – витрати на оренду, оплата відрядження і т. п.

Розрахування ціни машиногодини роботи ПК :

, де - собівартість машиногодини , П – прибуток.

 

Тема :Фінансові результати підприємства.

План:

1. Виручка, прибуток, рентабельність підприємства.
3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
4. Податки і платежі, які сплачуються підприємством.

 

-

 

2) Виручка від реалізації – грошова сума, яку підприємство одержує реалізувавши продукцію.

Прибуток – це частина виручки, яка залишилась після відшкодування всіх витрат на виробництво і комерційну діяльність підприємства. Він виражає мету діяльності підприємства. Його можна розрахувати : виручка мінус витрати. Прибуток має різновиди показника прибутку :

1. загальний (балансовий) прибуток – це весь прибуток підприємства від усіх видів його діяльності до оподаткування та його розподілу
2. прибуток після оподаткування (коли відняли податок на прибуток) – такий, що реально поступає в розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток (чистий прибуток).

 

Загальний прибуток включає :

1. прибуток від реалізації продукції – це різниця між обсягом реалізованої продукції без ПДВ і акцизу та повною собівартістю (виробнича собівартість + адміністративні витрати + витрати збуту)
2. прибуток від реалізації майна та матеріальних цінностей – це різниця між ціною продажу і витратами на придбання (або залишкову вартість)
3. прибуток від позареалізаційних операцій – доход від пайової участі і по цій долі в кінці року одержуємо дивіденди; доход від лізингу або оренди; роялті (платіж за використання НМА) ; дивіденди по цінних паперах; надходження від економічних санкцій.

 

Доход валовой: Д_в = Д_р + Д_фо + Д_сд + Д_т + Д_пр + Д_вн

Д_р – доход от реализации продукции (объем реализации продукции);

Д_фо – доход от финансовых операций (банковских, страховых);

Д_сд – доход от совместных деятельности предприятия (дивиденды по акциям других предприятий);

Д_т – доход от товарообменных операций;

Д_пр – доход от прочих работ и услуг (доходы подсобных хозяйств, от сдачи в аренду помещений…);

Д_вн – доход от внереализационных операций (превышение суммы полученных штрафов над уплаченными).

или

Д_в = Д_р + Д_фо + Д_сд + Д_т + Д_пр + Д_вн

Д_в = Д_р + Д_пр + Д_вн

 

Из валового дохода исключаются:

1) НДС, акциз (то, что перечисляется в бюджет);

2) сумма налогов, выплаченных свыше установленной нормы, которые должны быть возвращены предприятию;

3) сумма средств или стоимость имущества, полученные предприятием по решению суда как компенсация его расходов или убытков;

4) другие суммы (в соответствии с законом «Про оподаткування»);

(2, 3, 4 – «вычеты другие» В_др.)

 

Валовой доход – вычеты = скорректированный доход Д_в’

 

Скорректированный доход – валовые издержки – амортизация = прибыль предприятия

(П = Д_в’ – (В_и + А))

 

Прибыль – конечный финансовый результат предприятия (доходы – затраты).

Прибуток підприємства.

Прибуток валовий – це прибуток від усіх видів діяльності підприємства за період часу. Складається з:

1.) Прибуток від реалізації продукції.

Пр = РП – с/в_прод;

2.) Прибуток від реалізації послуг.

Пр = виручка від реалізації за надання послуг – с/в послуг;

3.) Прибуток від іншої реалізації.

Пр = виручка від реалізації – ліквідаційна вартість (витрати на демонтаж, транспортування);

4.) Прибуток від позареалізаційної діяльності (прибуток від фінансової діяльності).

Дивіденди по акціям, облігаціям та іншим цінним паперам;

Прибуток від здачі майна в оренду;

Прибуток від інвестиційної діяльності;

Прибуток від розміщення коштів на банківських та депозитних рахунках.

 

Прибуток валовий – податок на прибуток – першочергові платежі = чистий прибуток.

До першочергових платежів відносяться:

1. сплата відсотків за банківський кредит;

2. розрахування з вищою організацією;

3. відрахування у централізовані фонди.

 

Механизм формирования прибыли:

П_изд = Ц – С

 

Єдине правило витрачання прибутку – це дотримання ієрархії формування фондів.

 

Крім абсолютного показника ефективності діяльності є відносні показники :

Рентабельність.

Розрізняють 2 види рентабельності.

4. рентабельність виробництва (підприємства);

5. рентабельність продукції;

Показники рентабельності – це відносна величина, виражається у процентах як відношення:

Рентабельність продукції розраховується по кожному виду продукції:

Рентабельність виробництва – це основний показник ефективності роботи підприємства в цілому.

- середньорічні залишки нормованих оборотних засобів.

- середньорічна вартість основних виробничих фондів.

R_вир визначає окупність капіталу.

 

Американський варіант показників рентабельності.

(Активи > Капітал);

Ці показники показують окупленість капіталу виробництва.

 

1. Рентабельність виробництва : , де - середня вартість основних засобів , - середня вартість оборотних засобів

2. - рентабельність і-того виду, де - прибуток від реалізації і-того виду продукції, - собівартість і-того виду

3. рентабельність капіталу : , де - власний капітал, - прибуток чистий

4. рентабельність продажів : , де виручка – це виручка від реалізації продукції.

 

Резервы увеличения прибыли

В условиях рыночных отношений согласно мировой практике существуют три источника прибыли:

1) получение прибыли возможно за счет монопольного положения предприятия по выпуску той или продукции или уникальности продукта. Поддержание этого источника на относительно высоком уровне предполагает проведение постоянной новации продукта. Нужно помнить о конкурентах и антимонопольном законодательстве;

2) связан непосредственно с производственной и предпринимательской деятельностью предприятия. Касается практически всех предприятий. Величина прибыли в данном случае зависит от:

- правильности выбора производственной направленности предприятия по выпуску продукции (выпуск только той продукции, которая пользуется спросом);

- создания конкурентных условий продажи своих товаров (+ льготы, обслуживание, скидки покупателям);

- объемов производства;

- структуры снижения издержек производства;

3) связан с инновационной деятельностью предприятия. Использование этого источника предполагает постоянное обновление выпускаемой продукции.

 

Основные пути повышения рентабельности:

1) повышение прибыли;

2) повышение уровня использования оборудования (фондоотдачи, коэффициента сменности);

3) ликвидация лишнего оборудования;

4) уменьшение лишних запасов товарно-материальных ценностей (частный норматив «производственные запасы»);

5) уменьшение средств в незавершенном производстве;

6) уменьшение лишних запасов готовой продукции.

 

Податки і платежі, які сплачуються підприємствами.

 

Податки підприємства – та частина доходу, яку сплачують підприємства в бюджет та інші податкові чи ні органи. Податки поділяються на прямі і непрямі.

 

Прямі встановлюються безпосередньо щодо платника і сплачуються за рахунок їх доходів. Розмір податку залежить від розміру об’єкту оподаткування.

13 % - податок з доходів фізичних осіб.

 

Непрямі податки – встановлюються в цінах на товари і послуги, сплачуюються неявно.

 

 

Загальнодержавні податки стягуються на всій території країни і направляються до бюджету і державних цільових фондів.

 

Місцеві податки стягуються місцевими органами управління і надходять до місцевих бюджетів. Вони встановлюються місцевими органами.

 

 

Непрямі податки.

ПДВ – об’єктом оподаткування є операції з реалізації товарів і робіт на митній території України, а також з операції ввозу і вивезення товару.

Платники податків – це юридичні і фізичні особи, що мають обсяг реалізації продукції протягом останніх 12 місяців не менше ніж 60000 грн.

ПДВ до сплати до бюджету дорівнює різниці між податком, отриманим від продажу, та податком, сплаченим при купівлі :

Акцизний збір – діє з 1990 року, включається в ціну підакцизних товарів :

- тютюнові

- нафтопродукти

- спирт етиловий

- деякі транспортні засоби

- ювелірні вироби

- алкогольні вироби.

 

 

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

Показники.

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується рівнем його прибутковості, фінансовою стійкістю, динамікою структури джерел фінансування, спроможністю своєчасно розрахуватись за борговими зобов’язаннями (кредиторська заборгованість), оборотністю капіталу.

Фінансово-економічний стан.

Інформаційною основою для розрахунку показників фінансової стійкості є 2 форми звітності:

- баланс підприємства

- звіт про фінансові результати підприємства.

 

Ф1 Баланс тис. грн. тис. грн.

 

Актив (майно)		Пасив (джерела майна)
Необоротні активи (не обертаються протягом одного циклу) Оборотні активи (матеріали, товар) Витрати майбутніх періодів (ВМП). Н: оплата за підписку		Власний капітал (статутний капітал, прибуток, спонсорські кошти) Залучений капітал (заборгованість) : 1) довгострокове (більше 1 року) 2) короткострокове (до року) 3. ДМП (доходи майбутніх періодів). Н: орендна плата, яку нам платять.
Баланс		Баланс

 

Форма № 2. Звіт про фінансові результати. Звідси треба одержати собівартість реалізації продукції і об’єм реалізації продукції.

 

1. Показники ділової активності :

 

1). Оборотність запасу (коефіціент оборотності) : , де - об’єм за собівартістю, - середня вартість оборотних засобів

2). , де - тривалість планового періоду.

 

2. Ліквідність підприємства.

Ліквідність характеризує можливість майна чи ресурсів перетворюватись в грошові кошти. Серед активів підприємства абсолютно ліквідні грошові кошти (в касі). Акції менш ліквідні. Дебіторська заборгованість може бути ліквідною чи ні. Готова продукція теж ліквідна. Виробничі запаси менш ліквідні ніж готова продукція. Необоротні активи найменш ліквідні – це нерухоме майно.

 

Показники ліквідності:

 

1). Коефіціент загальної ліквідності або коефіціент покриття : = оборотні активи + витрати (ВМП) поділити на поточні зобов’язання або короткострокові (зобов’язання перед банками, перед юридичними і фізичними особами). Бажано, щоб коефіціент = 2.

 

2). Коефіціент швидкої ліквідності : = (оборотні активи мінус запаси) поділити на поточні зобов’язання (короткострокові). Бажано, щоб коефіціент був більше за 1.

 

3). Коефіціент абсолютної ліквідності : = грошові засоби поділити на поточні зобов’язання. Бажано, щоб коефіціент був .

 

3. Оцінка показників довгострокової платоспроможності.

а) коефіціент автономії або фінансової незалежності (яка доля власних коштів на підприємстві) : = власний капітал поділити на активи підприємства (це пасив)

б) характеризує концентрацію позикового капіталу : = залучений капітал поділити на активи підприємства

 

4. Рентабельність

а). Рентабельність активів : = чистий прибуток поділити на середню вартість активів

б). Рентабельність продажів : = чистий прибуток поділити на виручку від реалізації

в). Рентабельність капіталу : = чистий прибуток поділити на середню величину власного капіталу

г). Фондовіддача : = прибуток від реалізації продукції поділити на середню вартість основних засобів і оборотних засобів.

 

 

Тема : Економічна ефективність.

План:

1. Поняття економічної ефективності. Сутність. Критерій.
2. Абсолютна і порівняльна ефективність.
3. Обгрунтування економічної ефективності розробки програмного продукту:

 

А) обгрунтування економічної ефективності розробки програмного продукту

Б) обгрунтування економічної ефективності нового програмного продукту

В) обгрунтування економічної ефективності від використання програмного продукту

Г) врахування коефіціентів дольової участі при розподілі економічного ефекту

 

1. Обгрунтування науково-дослідно-конструкторських робіт (ефективності) і САПР.
2. Врахування фактора часу та дольової участі при розрахунку економічної ефективності.

 

Поняття економічної ефективності. Сутність. Критерій.

 

 

Результат в комерційних структурах – об’єм реалізованої продукції ; прибуток – це головний фінансовий результат.

Затрати – це всі витрати на виробництво продукції і виконання робіт.

Поточні витрати включають :

- собівартість

- експлуатаційні витрати

Капітальні витрати (одноразові витрати) ідуть на придбання техніки та інше.

Критерій економічної ефективності : зростання продуктивності праці.

 

Абсолютна і порівняльна ефективність.

 

Показники абсолютної економічної ефективності – характеризують один об’єкт, розрахунки за декілька періодів.

Показники абсолютної ефективності :

1. на рівні народного господарства : >0,16 (на кожну грн. капітальних вкладень приходиться >0,16 коп. приросту ВВП) , де - це приріст ВВП, - капітальні вкладення (будівництво, придбання нових засобів і т. д.)
2. для галузі : >0,16 , де - приріст чистої продукції, - капітальні вкладення
3. для підприємства :

а) >0,16 (для прибуткових підприємств), де - приріст прибутку

б) >0,16 (для збиткових підприємств з позиції економії витрат) , де 1, 2 – періоди; - поточні витрати (економія собівартості або економія на поточних витратах).

Витрати розраховуються на однаковий об’єм виробництва.

 

Показники порівняльної економічної ефективності – використовуються для порівняння різних варіантів нової техніки щоб відбирати кращий з них.

 

Порівняльна ефективність.

До нової техніки відносяться : нові ОЗ, нові технології, нові матеріали, нові способи організації виробництва, нові способи управління персоналом і все, що стосується людей і їх роботи, нові НМА.

 

Показники порівняльної ефективності :

1. приведені витрати складаються з двох частин : , де - поточні витрати, - нормативний коефіціент економічної ефективності, - капітальні вкладення. Ці витрати приведені до однакової розмірності. = 0,15 – означає, що на кожну гривню капітальних вкладень необхідно одержувати не менше 15 коп. прибутку або економії. По кожному варіанту нової техніки розраховують . Кращим вважається варіант, по якому мінімальні, але порівнювані витрати повинні бути співставними (не можна порівнювати варіанти, в яких різні ціни, помінялась номенклатура або об’єм виробництва).
2. Розрахунковий коефіціент економічної ефективності : . Мінімум порівнюваних варіантів =3. При порівнянні варіантів нової техніки на кожному кроці порівнюються 2 варіанти; відбирається кращий на основі формул 1,2,3; гірший відкидається; з кращим порівнюється наступний варіант.

Можливі співвідношення між варіантами :

а) або - в таких випадках не треба робити розрахунки, бо одразу можна сказати, що 1-ий кращий або гірший (формули 2,3 не треба використовувати)

 

б)

 

в)

Всі показники повинні бути додатні.

для ситуації в) :

0,15 , якщо порівнювані варіанти є варіантами нової техніки.

0,5, якщо базовий варіант – варіант виконання роботи вручну.

Цифрою 1 позначається старий варіант техніки нової, а цифрою 2 позначається новий варіант, по якому треба більші капітальні вкладення і менша собівартість продукції.

означає економію одержувану на поточних витратах від впровадження другого нового варіанту замість першого базового варіанту, яка приходиться на кожну гривню додаткових капітальних вкладень в другий варіант.

1. період окупності додаткових капітальних вкладень

 

6,7 роки, якщо обидва варіанти нової техніки.

2 роки, якщо перший варіант – ручна робота.

означає кількість років, за які окупляться (повернуться інвестору) додаткові капітальні вкладення ( ) за рахунок щорічно одержуваної економії на поточних витратах в другому варіанті порівняно з першим ( ).

- нормативний період окупності.

1. річний економічний ефект : (в питомих (удельных) витратах (на одиницю продукції))

- кількість продукції, яку виробляють за рік (штуки) – об’єм продукції по 2-ому варіанту.

- гривні.

Питомі витрати приведені по і-тому варіанту :

Для загальних витрат : , де - коефіціент виробничих можливостей.

 

Якщо об’єми виробництва неоднакові по варіантам, то краще застосовувати в усіх формулах показники питомих витрат.

При використанні у формулах показників загальних витрат при необхідно в усіх формулах при показниках першого (гіршого) варіанта враховувати коефіціент .

 

1).

 

2).

 

3). , - час окупності капітальних вкладень.

 

в формулах 1, 2, 3 при гіршому варіанті.

При порівнянні по всі