Розглянемо приклад.
При порівнянні двох зразків по трьом споживчим критеріям отримали наступні пари значень (асі ; qі): (ас1 ; q1), (ас2 ; q2), (ас3 ; q3). Тоді Додаткове дослідження ринку показало, що необхідно додати ще один критерій, для якого асі = ас4 , qі = q4. В результаті, якщо знехтувати рівністю (3), отримаємо тобто вільний параметричний індекс конкурентоспроможності збільшиться навіть у випадку коли q4 < 1, отже спостерігається перевага базисної моделі. На шостому етапі розраховується інтегральний показник конкурентоспроможності (К): Економічний зміст інтегрального показника конкурентоспроможності заклечається в тому, що на одиницю затрат споживач отримує К одиниць корисного ефекту. Якщо К >1, то рівень якості вище рівня затрат і товар є конкурентоспроможним, якщо К<1 – неконкурентоспроможним на даному ринку.
Даний метод має ряд недоліків: 1) у всіх випадках припускається лінійна залежність конкурентоспроможності від значення критерію, тобто по всім параметрам еластичність попиту дорівнює 1; 2) не враховується те, що для деяких критеріїв існують обмеження, об’єктивні або суб’єктивні, при порушенні яких конкурентоспроможність товару наближається до нуля; 3) при порівнянні кількох товарів необхідно проводити розрахунок для кожної пари окремо; 4) важко встановлювати вагові значення аіj , особливо для великої кількості критеріїв; 5) неможливо оцінити степінь впливу на конкурентоспроможність товару факторів, що не піддаються кількісній оцінці; 6) даним методом розраховується конкурентоспроможність одного об’єкту відносно іншого, а не рівень конкурентоспроможності об’єкта взагалі; 7) існує певна складність вибору бази порівняння, особливо в тих випадках, коли в якості отакої необхідно прийняти найкращий із існуючих зразків. Виникає питання: як визначити, який товар є кращим? Тому або необхідно попередньо порівнювати зразки між собою, або має місце інтуїтивний вибір. Можна брати в якості порівняння лідера продажу, але ця інформація часто закрита, суб’єктивна та важко збиральна, особливо коли іде річ о товарах широкого вжитку, що розповсюджуються по багатьом каналам збуту, які мають декілька рівнів. Власне, вказані недоліки являються і обмеженнями використання традиційного методу конкурентоспроможності товару.
SWOT – аналіз Сильні сторони підприємства : - високий рівень якості продукції - можливість збільшення об’ємів продукції. Слабкі сторони підприємства : - велика енергомісткість виробництва - швидке старіння обладнання (зменшується продуктивність) Можливості і загрози, пов’язані з зовнішнім середовищем. Це поява нових ринків збуту, зміни в політиці і зміна законодавчої влади. Для діагностування конкурентноспроможності підприємства доцільно використовувати концепцію бенчмаркетінгу. Це метод, за яким порівнюються характеристики певного підприємства з еталонним кращим об’єктом. Можна порівнювати за кількісними параметрами (якість продукції, рівень продуктивності праці, обсяг продажу, частка ринку і інші), а також за якісними показниками (якість управління, ділова репутація, імідж і інше).
Вибір бази для порівняння (вибір підприємства-аналога або підприємства ідеального (найкращі всі рівні показників)). Для того, щоб виконувати порівняння, треба виділити 5-10 основних показників. Попередньо треба провести експертне оцінювання важливості кожного показника. Визначити рейтингові позиції кожного конкурентного підприємства. Обчислити зважені рейтингові оцінки з урахуванням важливості показників аналогічно розрахункам вищеприведеним. Підприємство, по якому значення буде більше, буде мати більш високий рівень конкурентноспроможності. Таблиця. Зважена рейтингова оцінка підприємств галузі.
Висновок : найкраще значення у другого підприємства.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|