Главная | Обратная связь

Висновки до розділу 3

1. Для публічних промов англійських та американських політиків типовий високий ступінь контрольованості мовлення, що виражається чітким набором таких просодичних маркерів, як висхідна та спадна шкали, спадний тон широкого діапазону або рівний тон, чіткий поділ мовленнєвого потоку на синтагми, збільшення тривалості пауз, сповільнений темп, сильний, твердий тембр.

2. Публічне мовлення є безпосереднім, невимушеним як необхідна умова встановлення контакту між мовцем і слухачем, а також емоційним для забезпечення виразності мовлення за рахунок використання вербальних і невербальних засобів.

3. Для американських та британських високопосадовців характерним є гучний, скрипучий тембр с повільним темпом та спадно-висхідним тоном що використовується для переконливого мовлення та впливу над громадянами.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження показало, що інтонація як конструктивний компонент мовної дії є важливим засобом вираження емоцій. Вона полегшує слухачеві розуміння того, що висловлює мовець.

Для вираження емоцій та емоційних оцінок у мовленні, як відомо, використовують засоби всіх рівнів (лексичного, граматичного та фонетичного), що за певними законами виступають і взаємодіють у мовленні одночасно. Проте саме інтонацію прийнято розглядати як елемент мовної системи особливої виразної сили, завдяки якому відбувається передача не лише раціональної, але й емоційної інформації.

У межах здійсненого дослідження було розглянуто множину підходів до визначення тембру, визначено специфіку актуалізації тембру як компоненту інтонації, розглянуто фізіологічні засади функціонування тембру й існуючі у фонетиці уявлення щодо його класифікації.

Зокрема, встановлено, що тембр може актуалізуватися як на сегментному рівні для розрізнення формантних ознак звуків, так і на інтонаційному, де він виявляє себе як емоційне забарвлення мовлення і бере участь у передачі біологічної, психологічної, соціальної та змістової інформації. Правомірність віднесення тембру до числа надсегментних засобів пояснюється його тісним зв’язком з іншими компонентами інтонації – мелодикою, тривалістю, інтенсивністю та паузацією. У працях з інтонології особливо вказується на взаємопов’язаність функціонування тембру й вияву різнополярних людських емоцій.

Розгляд фізіологічних засад ТЗМ показав, що його варіативність залежить від індивідуальних фізичних (стать, вік, стан здоров’я) особливостей мовця. Не менш важливими є психологічні (емоційний стан в момент мовлення). При цьому на акустичному рівні природу тембру можна пояснити як комбінацію складних коливань голосових зв’язок і дії окремих резонаторів, зокрема, ротової та носової порожнин. На інтонаційному рівні тембр виявляє себе як складний комплекс надсегментних характеристик мови, серед яких найважливішими є модуляції тону, діапазону, гучності, темпу, зміни якостей голосу. Різновиди ТЗМ часто асоціюються з окремими відтінками емоцій: радістю, незадоволенням, погрозою тощо.

Особлива увага звертається науковцями на національну і регіональну специфіку тембру, зокрема жителі Великобританії зазвичай говорять зі скрипучим голосом, часто із застосуванням твердого приступу, використовуючи глоталізовані приголосні у фінальній позиції в слові, що надає голосу більш яскравої характеристики. У свою чергу, американському і австралійському національним варіантам англійської мови притаманна певна назалізація. Відповідно, чоловічий голос у Північній Америці характеризується як тихий гортанний голос з більш глибоким і глухим звучанням. Американсько-англійські артикуляційні установки описуються як об’єднання апікально-альвеолярної артикуляції з увуляризацією, назалізацією і слабким голосом. Іншими прикладами функціонування ТЗМ в якості соціолінгвістичної категорії на позначення національної приналежності мовця є специфічний "надтріснутий" тембр у іспанців, сильна глоталізація голосних у сучасній німецькій мові.

Серед існуючих у фонетиці поглядів щодо типології тембру домінуючим є поділ ТЗМ з погляду його функціональної специфіки на фонетичний (визначає формантну специфіку конкретних звуків мовлення), емоційний (тісно пов’язаний з емоційними станами людини) та індивідуальний (визначається індивідуальними особливостями мовця). Урахування артикуляційної специфіки ТЗМ дозволяє виокремити звичайний, скрипучий, придиховий і палатальний типи тембру, кожен з яких здатний передавати конкретні емоційно-модальні відтінки значення.

Отже, здійснене дослідження дало змогу здійснити огляд функцій інтонації та її компонентів, представлених у наукових працях, виявити сутність емоційно-модальної функції інтонації, з’ясувати сутність тембру, його фізіологічну природу й особливості його реалізації на надсегментному рівні мови, проаналізувати існуючі класифікації тембру та установити специфіку актуалізації емоційно-модальної функції тембру на основі промов британських та американських посадовців найвищого рангу. До перспективних напрямів подальшого наукового дослідження у сфері вивчення особливостей ТЗМ слід віднести питання, пов’язані з взаємодією тембру та інших просодичних засобів у вираженні емоційно-модальних відтінків значення; поглиблення знань про фізіологічні, психологічні й комунікативні особливості актуалізації різновидів ТЗМ тощо.