Здавалка
Главная | Обратная связь

Методичні рекомендації.



До першого питання.

Категорією справ, віднесених до адміністративної юрисдикції, є спори, що виникають з відносин публічної служби, – щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Поняття публічної служби у КАС розкривається через перелік різновидів цієї служби. Так під публічною службою розуміється «діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування» (пункт 15 статті 3 КАС). Необхідно зауважити, що таке визначення дається лише для цілей КАС, хоча у доктрині значення терміну «публічна служба» може відрізнятися. Наприклад, до цього поняття теоретично можна відносити і працівників бюджетних установ (лікарів, учителів та ін.), державних та комунальних підприємств, нотаріусів тощо.

Слід зазначити, що у КАС йдеться лише про державні політичні посади, оскільки політичними можуть вважатися, наприклад, і посади керівників політичних партій тощо.

Альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством.

Дипломатична служба – це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном .

До публічної служби відноситься й будь-яка інша державна служба, що у найзагальнішому вигляді визначається як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів . Це служба в апараті Верховної Ради України, Секретаріаті Президента України, в органах виконавчої влади, інших державних органах, апаратах судів тощо.

До другого питання.

До юрисдикції адміністративних судів відносяться і так звані компетенційні спори, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них – як позивачем, так і відповідачем – є суб’єкти владних повноважень.

Компетенцію органу чи посадової особи складають їхні владні повноваження, визначені законом. Внаслідок недосконалості законодавства компетенція суб’єктів владних повноважень нерідко може перетинатися, внаслідок чого може виникнути компетенційний спір. Крім того, виникнення компетенційного спору може бути результатом зловживань, що проявляються у формі привласнення повноважень або перевищенні власних повноважень.

Компетенційні спори найчастіше можуть виникати між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, особливо щодо здійснення делегованих повноважень. У рамках таких спорів може вирішуватися, наприклад, питання про протиправність акта суб’єкта владних повноважень, виданого без належних повноважень або з їх перевищенням.

Завдання суду у компетенційних спорах – з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства розв’язати законодавчі колізії, що обумовили виникнення спору, а також усунути наслідки дублювання повноважень чи зловживання ними.

Позивачем у компетенційних спорах може бути лише суб’єкт владних повноважень, якщо він вважає, що відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. Якщо компетенцію суб’єкта владних повноважень, а відповідно інтересу позивача не було порушено, у задоволенні позову належить відмовити.

До компетенційних спорів можна віднести і частину спорів, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів, а саме ту частину договорів, обома сторонами у яких є суб’єкти владних повноважень. Адміністративний договір є доволі новою для нас формою регулювання відносин між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, іншими суб‘єктами адміністративно-правових відносин через використання диспозитивного методу у публічній сфері. Крім КАС, жоден законодавчий акт поки що не оперує поняттям «адміністративний договір».

Адміністративний договір – дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

До третього питання.

.Статтею 182 КАС визначено особливості розгляду справ за адміністративним позовом органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання можуть полягати у забороні проводити збори, мітинги, походи, демонстрації тощо, у забороні проводити ці заходи у певному місці чи у певний час, у визначенні маршруту та ін.

У разі необхідності встановити обмеження у реалізації права на мирні зібрання позивач повинен звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням з відповідною позовною заявою негайно після одержання повідомлення про проведення мирних зібрань. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України, строк завчасного сповіщення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування має бути достатнім для того, щоб такий орган міг визначитися, наскільки проведення мирного зібрання відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань. Конкретні строки завчасного сповіщення мають бути визначені законом з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо.

 

Укладач: к.ю.н., доцент КЗПД В.О. Галай







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.