 |
|
Народний колектив «Борщівчанка» в рідному селі Димінського
Серед численної когорти майстрів та аматорів сцени Могилів-Подільщини – Народний фольклорно-етнографічний колектив «Борщівчанка», який своїм ентузіазмом, своїм життям, сподвижницькою працею, натхненою творчістю показують як треба любити рідний край, як треба шанувати надбання пращурів.
У колективу історія заснування досить незвичайна, створювався він невипадково. Колись уже ця земля дала Україні патріота фольклориста Андрія Димінського, який все своє життя присвятив збиранню зразків усної народної творчості на Поділлі.
Нині кількатисячна спадщина славного земляка є цінним матеріалом для науковців, неоціненним підґрунтям для тих, хто відстоює українську незалежність, творчість, самобутність, а також пісенним багажем для колективу нащадків, який був організований у середині 80-х, через 155 років після народження Андрія Димінського. Тож виконавці Народного колективу пишаються і своїм земляком, і тим, що можуть озвучувати його надбання.
У 2005 році пісенний сільський колектив отримав звання «народного аматорського колективу». [Додаток 3] Очолює його вже понад 13 років Світлана Андрусь, яка, як і решта учасниць, закохана в пісню.
На сьогодні «Борщівчанка» відома не лише за межами району, а й області. Багато заходів вона проводить саме в рідній школі, спільно з учнями, розуміючи, що виховання дітей народною піснею, традиціями матиме неабиякий вплив: так виховувалися в нас з діда-прадіда.
Виконавці беруть постійну участь і в сільських та районних святах, радуючи своїм співом земляків, і їздять на відомі фестивалі у Вінницю, Гайсин, Київ, Луцьк, Херсон.
Так, «Борщівчанка» брала участь у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі автентичних колективів на приз Гната Танцюри, (2006 р. посіли ІІІ місце) фестивалі народної культури «Одвічна Русава», фестивалі народної творчості «Купалькі зорі», у Міжнародному фестивалі українського фольклору «Берегиня», у святі «Івана Купала» (с. Пирогів), у Всеукраїнському святі народного мистецтва «Великодня писанка», обласному конкурсі пошуково-дослідницьких робіт з народознавства «Подільське весілля», де зайняли І місце. [Додаток 4-6]
Отак колективом, який налічує 14 учасників, і продовжується пісенна спадщина Борщівець. В ньому колишні колгоспниці, а нинішні пенсіонерки, працівники культури, вчителі, навіть директор школи – і кожен з них живе піснею. [Додаток 7] У доказ про це директор школи Василь Македон каже, що для того, щоб жінки колективу кинули кожна свої справи і зібралися на виступ вистачає всього півгодини.
Різних-прерізних пісень знають учасниці аматорського колективу: і відомих, і тих, що чуються вперше. Розповідають, що на їхніх виступах люди знаходять пісні, які шукали і ніде більше не знаходили, але дещо запам’ятали від своїх прабабусь.
- Скільки ж у вас пісень у репертуарі? – запитую.
- У зошиті 150, а в голові – не зіщитати…
Творчі та енергійні, запальні - вони не лише можуть викликати на очах сміх чи сльози, а й відстоюють власну думку і ті варіанти пісень, з якими більше зріднилися. Тож репетируючи щедрівки жінки можуть і посперечатися: «То на твому кутку, Ганю, співають так, а на нашому отак!»
Те, що записуємо, борщівчанки обирають самі. І з-поміж пісень, звичайно, найбільше присвячені жіночій долі.