 |
|
З чиїх вуст пісні оживають
Станом на лютий 2014 року на теренах нашої Могилів-Подільщини функціонує значне число колективів, які займаються збереженням пісенної народної творчості Поділля. В більшості сіл є співочий колектив, який є душею громади, її обличчям, її надбанням. Серед фольклорних аматорських ансамблів чотири носять звання народного, ще стільки ж планується відділом культури і туризму райдержадміністрації представити на захист народних.
Заслуга даних колективів у тому, що вони відроджують народну пісню, несуть її в люди, зберігаючи зв'язок поколінь. Жодне районне, сільське свято не обходиться без дзвінкоголосих колоритних колективів, їх часто запрошують на фестивалі та конкурси в нашій області та поза її межами. [Додаток 9-11]
Так під час святкування1000-ліття Лядівського чоловічого скельного монастиря у вересні 2013 року фольклорні колективи Могилів-Подільщини представляли своє мистецтво гостям свята.
Фольклорно-етнографічний ансамбль «Душі криниця» Вендичанського СБК брав участь в ІІ обласному фестивалі народної творчості «Різдвяне диво» в місті Вінниці.
Слід відзначити активну концертну діяльність народного фольклорного ансамблю «Борщівчанка» Борщівецького сільського клубу.
В минулому році колектив спільно з учнями НВК-ліцею №4 м. Могилева-Подільського брав участь в обласному конкурсі пошуково-дослідницьких робіт з народознавства «Подільське весілля». Незмінними учасниками масових заходів району є фольклорні колективи «Горлиця», «Біла криниця», родинний ансамбль Колесників, «Душі криниця» - ці та інші колективи є постійними учасниками заходів, що проходять в місті та районі вони є і активними збирачами, хранителями та популяризаторами української народної пісні.
1.Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Горлиця» Слобода–Яришівського СБК - 12 учасників, керівник Зінаїда Багрій.
2.Народний аматорський фольклорний ансамбль «Борщівчанка» Борщівецького СК – 14 учасників, керівник Світлана Андрусь.
3.Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Душі криниця» Вендичанського СБК–15 учасників, керівник Олександр Жукотанський.
4.Народний аматорський ансамбль народної пісні «Біла криниця» Немійського СК – 8 учасників, керівник Сергій Віннічук.
5.Аматорський фольклорний ансамбль «Надвечір’я» Яришівського СБК - 10 учасників, керівник Валентина Почапинська.
6. Аматорський фольклорний ансамбль «Джерело» Жеребилівського СБК - 10 учасників, керівник Олександр Яцько.
7. Аматорський фольклорний ансамбль «Журавка» Лядівського СК - 8 учасників, керівник В’ячеслав Алєксієнко.
8. Аматорський фольклорний ансамбль «Серебринецькі молодиці» Серебринецького СК - 8 учасників, керівник Іван Мандрик.
9. Аматорський фольклорний ансамбль «Надвечір’я» Тропівського СБК - 10 учасників, керівник Ольга Чернявська.
10. Аматорський фольклорний ансамбль «Мелодія душі»
Хоньківецького СБК – 12 учасників, керівник Марія Кирилюк.
11. Аматорський фольклорний ансамбль «Діброва» Сказинецького СБК – 10 учасників, керівник Ніна Їжаківська.
12. Аматорський фольклорний ансамбль «Садівчанка» Садівського СК - 7 учасників, керівник Меланія Бойко.
(зі звіту методиста РБК «Дружба» Г.П.Нітруци)
Висновки
Досліджуючи тему «Пісні мого роду і народу», ми дійшли висновків, що найвідоміші композитори та літератори розпочинали свою творчість із збирання народних пісень (в тому числі працювали на Могилів-Подільщині) або ж поєднували збиральницьку діяльності із музикою чи, відповідно, літературою. У процесі роботи над темою дослідження нами реалізовано поставленні завдання:
- Узагальнено та систематизовано знайдений матеріал;
- Визначено значення народних пісень в житті українців;
- Досліджено й описано пісні за жанрами, які найбільш чисельно побутують в подільських селах на сьогодні;
- Виокремлено невідомі тексти та мелодії, написано до них музику.
Як з’ясувалося, основним завданням збирачів фольклору було навіть не стільки збереження народної спадщини, як ідентифікація нас як окремого народу з його історією, освіченістю, ментальністю, самобутністю, ліричністю.
Фольклорні діячі, життєвий шлях яких досліджувався, мали дуже складні життєві долі, інколи навіть переслідувалися за свою діяльність і, незважаючи на це, все ж не полишали розпочатого, ішли до кінця у своїх прагненнях заради того, щоб передати нащадкам найсокровенніше. Аналізуючи матеріал, з яким знайомились в різних населених пунктах, доходимо висновку, що характерні видозміни пісень відбувалися не лише в межах сіл, але і в межах вулиць.
Також слід зазначити, що найбільш чисельними жанрами, які сьогодні побутують в народі, це пісні про кохання, соціально-побутові, жартівливі пісні, пісні Різдвяно-новорічного циклу. Менш виконуваними є всі обрядові пісні (окрім колядок та щедрівок), думи, балади…