Главная | Обратная связь

Типовий перелік статей кошторису загально виробничих витрат

Статті витрат	Усього	у тому числі за економічними елементами
Матеріали	Паливо	Енергія	Оплата праці	Відрах на соц. заходи	Аморт. відрах.	Інші витрати	Послуги цехів допоміжного виробництва
1. Витрати, пов¢язані з управлінням виробництвом	125,5				84,3	39,1		2,1
2. Витрати, пов¢язані з оплатою службових відряджень	15,1							15,1
3. Амортизація будівель, споруд, інвентарю (включаючи нематеріальні активи)	28,0						28,0
4. Витрати некапітального характеру, пов¢язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва	31,5	2,3			15,0	7,6		3,9	2,7
5. Витрати на обслуговування виробничого процесу	77,1	6,0	30,1	4,2	17,2	8,6		6,1	4,9
6, Витрати на пожежну та сторожову охорону	14,7	1,4	2,2		5,1	2,6		1,1	2,3
7. Знос МШП	7,0	1,5			2,8	1,4			1,3
8. Платежі з обов’язкового страхування майна	20,8							20,8
9. % (винагороди) за орендовані ОФ	6,9							6,9
10. Інші витрати	5,0							5,0
Разом	331,6	11,2	32,3	4,2	124,4	59,3	28,0	61,0	11,2

Пояснення до розрахунків окремих статей та їх змісту:

(1) Витрати, пов’язані з управлянням виробництвом (оплата праці апарату управління цехів, відрахування на соціальне страхування, оплата інформаційних та консультаційних послуг для потреб виробництва).

(2) Витрати, пов¢язані з оплатою службових відряджень (у межах норм, передбачених законодавством).

(3) Амортизаційні відрахування від вартості основних виробничих фондів (будівель, споруд, інвентарю, цехових складів і комор в складі своїх і орендованих основних фондів), а також витрати, пов’язані із зносом нематеріальних активів). Метод нарахування амортизації НА обирається підприємством самостійно.

(4) Витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, підвищенням якості продукції, проведенням цехових аналізів, дослідів, досліджень, випробувань.

(5) Витрати на обслуговування виробничого процесу:

- оплата праці цехового персоналу (робітників загальноцехового призначення, контролерів ВТК, МОП, гардеробників, комірників);

- відрахування на соціальне страхування;

- витрати на придбання матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці для господарських потреб;

- витрати на проведення поточного ремонту і технічне обслуговування основних виробничих фондів (будівель, споруд, інвентарю цехів): оплата праці мулярів, штукатурів, робітників, які знаходяться на господарських роботах, прибиранні приміщення, утримання опалювальних засобів, освітлення, водопостачання;

- витрати, пов’язані із забезпеченням правил техніки безпеки праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду контролю за діяльністю виробництв, цехів у встановленому законодавством порядку;

- витрати, пов’язані із забезпеченням працівників спецодягом, взуттям, обмундируванням, захисними пристроями (захисні окуляри, шафи для спецодягу, вартість спецодягу, спецвзуття).

(6) Витрати на пожежну та сторожову охорону (свою і оплата послуг сторонніх підприємств).

(7) Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, включаючи погашення вартості МШП (каталізатори, тара, змінне устаткування).

(8) Платежі з обов’язкового страхування майна цехів та окремих категорій працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою.

(9) Сума сплачених процентів (винагороди) за орендовані основні фонди.

(10) Інші витрати: внаслідок технологічного браку, витрати на операції зі скляною тарою.

У звітних калькуляціях можуть відображатися також непродуктивні витрати:

- нестача матеріальних цінностей в цехах в межах природного убутку;

- втрати від простоїв;

- доплати робітникам до середнього заробітку при проведенні на іншу роботу.

Кошториси ЗВВ окремо складаються по цехам основного виробництва, а потім зводяться в єдиний кошторис ЗВВ підприємства.

При включенні ЗВВ до калькуляцій собівартості їх прийнято поділяти на постійні і змінні.

Змінні загальновиробничі витрати – це витрати на обслуговування та управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно до змін і обсягів діяльності.

Вони розподіляються на кінцевий об’єкт витрат пропорційно часу роботи, заробітній платі, обсягу діяльності, прямих витрат при нормальній потужності підприємства (виробництва).

Постійні загальновиробничі витрати – це витрати, які залишилися незмінними (накладні) при зміні обсягу діяльності. Вони розподіляються на кінцевий об’єкт тими ж способами, що й змінні загальновиробничі витрати. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати не включаються до собівартості реалізованої продукції.

8. Кошторис адміністративних витрат, його склад і порядок розробки.

 

Кошторис включає витрати, що пов’язані з управлінням підприємства та організацією виробництва в цілому, і які не можна конкретно віднести до окремого цеху чи виду продукції. За своїм економічним змістом адміністративні витрати близькі до ЗВВ, але відрізняються місцем виникнення витрат та їх масштабами, а також більш широкою їх номенклатурою.

Статті кошторису:

1. Витрати на обслуговування виробничого процесу:

- витрати на придбання матеріалів, палива, енергії, інструментів для загальногосподарських потреб;

- витрати на проведення поточного ремонту, технічний огляд і обслуговування основних виробничих фондів (загальногосподарського характеру);

- контроль за виробничими процесами та якістю продукції;

- забезпечення правил техніки безпеки праці, санітарно-гігієнічних вимог;

- забезпечення робітників загальногосподарських об’єктів спецодягом, взуттям, захисними пристроями та спецхарчуванням.

2. Витрати на пожежну і сторожову охорону (пальне, мастильні матеріали, оплата праці, відрахування на соцстрахування, утримання і ремонт протипожежних пристроїв, знос МШП пожежної та сторожової охорони, знос обмундирування).

3. Поточні витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення:

- витрати на захоронення відходів;

- оплата послуг сторонніх організацій;

- очищення стічних вод;

- платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин в межах лімітів.

4. Службові відрядження (для працівників апарату управління підприємства).

5. Витрати, пов’язані з управлінням виробництвом:

- оплата працівників апарата управління підприємства, відрахування на соціальне страхування;

- витрати на матеріали, палива та енергії для опалення, освітлення, загальнозаводських споруд, будівель;

- витрати, пов’язані з утриманням дворів;

- витрати пов’язані з МТЗ апарату управління підприємства, включаючи транспортне обслуговування;

- оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням виробництва;

- сертифікація продукції;

- обслуговування обчислювальних центрів, вузлів зв’язку;

- оплата вартості ліцензій.

6. Витрати, пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів:

- доплата робітникам до середньої заробітної плати за час їх навчання з відривом у виробництві;

- доплата за керівництво практикою;

- оплата учбових відпусток.

7. Витрати, пов’язані з набором робочої сили (оплата випускникам ПТУ і ВУЗів відпусток, проїзду).

8. Витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад (організація спецмаршрутів).

9. Витрати, пов’язані з виконанням робіт вахтовим методом (транспортні перевезення, витрати з експлуатації вахтових селищ).

10. Платежі з обов’язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності.

11. Витрати на оплату процентів за кредитами.

12. Витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ (плата за обслуговування, факторингових і договірних операцій, облік боргових вимог та ін.).

13. Витрати на утримання приміщень, що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування (амортизаційні відрахування, ремонт, освітлення, опалення).

14. Нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників (для перерахування в фонди об’єднань).

15. Амортизаційні відрахування основних фондів загальнозаводського призначення (споруд, будівель, загальнозаводських складів, знос МШП).

16. Сума сплачених процентів (винагороди) за орендовані основні фонди.

Вихідні дані для розробки кошторисів ЗВВ та адміністративних витрат:

- організаційні структури управління цехами і підприємством;

- штатно-посадові розклади;

- норми амортизації споруд, будівель та інвентарю;

- норми зносу МШБ і господарського інвентарю;

- норми витрат матеріалів, палива, енергії, води для загальногосподарських потреб;

- кошторисні розрахунки на ремонт основних фондів, охорону праці, винахідництво, підготовку кадрів, охорону підприємства, на проведення дослідів, випробувань та інші;

- розрахунки розподілу продукції та послуг допоміжних цехів;

- норми податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

9. Кошторис витрат на збут, його склад і порядок розробки.

Кошторис витрат на збут включає витрати, пов’язані з реалізацією продукції.

Номенклатура статей кошторису:

а) витрати на тару і пакування виробів на складах готової продукції (включаючи витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, утримання основних засобів, ремонт тари);

б) витрати на транспортування продукції (зі складу підприємства і далі), оплата послуг транспортних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду);

в) оплата експортного (вивізного) мита і митних зборів;

г) витрати на маркетинг, рекламу і перепродажну підготовку товарів (розробка прейскурантів, брошур, етикеток, вітрин, відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, безкоштовно передані зразки та моделі);

д) представницькі витрати (організація прийомів, конференцій та інших офіційних заходів за участю потенційних споживачів продукції);

е) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

є) інші витрати, пов’язані з реалізацією.

Вихідні дані для складання кошторису:

- план поставок продукції та вимоги до її реалізації;

- норми і нормативи витрат по доставці продукції до станції відправлення, навантаження, транспортування;

- нормативи матеріальних, трудових та фінансових витрат на виготовлення тари і пакування;

- договори і контракти із споживачами, транспортно-експедиторськими, страхувальними і посередницькими організаціями;

- розміри експортного мита, зборів та інше.

Якщо затарювання продукції здійснюється в цехах до здачі на склад готової продукції, то вартість тари додається до виробничої собівартості (цехові витрати). Якщо на тару встановлюється особлива ціна, собівартість цієї тари планується і враховується окремо від іншої продукції.

10. Кошторис витрат на підготовку та освоєння виробництва, його склад і порядок розробки.

Кошторис складають окремо по кожному новому виробу, виробництву або цеху, незалежно від джерел покриття цих витрат (фонд накопичення, оборотні активи, спеціальне інвестування). Розробка здійснюється на основі календарного графіку підготовки виробництва, в якому передбачені обсяги і строки виконуваних робіт по кожному етапу підготовки виробництва (конструкторська, технологічна, освоєння виробництва), а також на основі нормативів витрат, умов договорів з іншими організаціями. Окремі кошториси витрат, пов’язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, узагальнюють у зведений по підприємству.

Кошториси витрат, пов’язаних з підготовкою та освоєнням виробництва можуть розроблятися на базі наступних груп витрат:

1. Витрати на підготовчі роботи у видобувних галузях.

2. Підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, а також витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва.

3. Витрати на освоєння нового виробництва, цехів, агрегатів (пускові витрати).

4. Витрати на винахідництво і раціоналізацію.

До першої групи належать витрати на дорозвідування родовищ; витрати на очищення території зони відкритих гірничих робіт, майданчиків для зберігання родючих шарів ґрунту, що використовується для наступної рекультивації земель; витрати на обладнання тимчасових під’їзних доріг для вивезення видобутої сировини; витрати на проходження підготовчих гірничих виробок; витрати на розкривні та інші види робіт; витрати на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення видобутку мінеральної сировини.

Витрати цієї групи відносять на собівартість частками за період розробки родовища.

До другої групи належать витрати на проектування, конструювання нової продукції (складання технологічної документації; оплата праці конструкторів, креслярів, відрахування на соціальне страхування, витрати на матеріали), а саме:

1) витрати на проектування спеціального інструменту та розробку технологічного процесу його виготовлення;

2) витрати на розробку й оформлення нормативів витрат;

3) витрати на випробування матеріалів, напівфабрикатів, інструментів і пристосувань для виробництва нових виробів;

4) витрати на перепланування, перестановку і налагодження устаткування;

5) витрати на виготовлення дослідного зразка.

Витрати другої групи відносять на собівартість частками (до 2-х років), починаючи з моменту початку серійного або масового виробництва цієї продукції.

До третьої групи витрат належать:

- витрати на комплексне випробування (під навантаженням) усіх машин та механізмів (експлуатаційна перевірка);

- витрати на пробний випуск продукції.

Витрати цієї групи мають бути погашеними у місяці, який слідує за місяцем випробувань.

До четвертої групи витрат належать:

- витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт (додатково виплата авторських винагород);

- витрати на виготовлення та випробування моделей і зразків (відповідно до винахідницьких і раціоналізаторських пропозицій, пов’язаних з основною діяльністю підприємства).

Вище зазначені витрати відносять на собівартість освоєної продукції з початку її виробництва.

Крім того, окремо складають кошториси витрат на виготовлення спецоснащення та пристроїв по кожному виду виробу та по окремим видам оснащення, кошторис на проведення випробувань.

11. Кошторис витрат допоміжних цехів та їх відображення у собівартості товарної продукції.

Кошториси витрат допоміжних виробництв (цехів) за прийнятою процедурою калькулювання складаються в першу чергу. Основною інформаційною базою при цьому виступають плановані обсяги виробництва допоміжної продукції (робіт, послуг) та норми матеріальних і трудових витрат.

Планування витрат здійснюється за обмеженою номенклатурою статей калькуляції:

- матеріали (за вирахуванням відходів);

- паливо та енергія на технологічні цілі;

- основна заробітна плата; додаткова заробітна плата;

- відрахування на соціальне страхування;

- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

- загально виробничі витрати.

У зв’язку з тим, що послуги допоміжних виробництв споживають основні цехи, то витрати по випуску допоміжної продукції або послуг знаходять відображення в собівартості продукції основних цехів, а саме в статтях: витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва; витрати на утримання та експлуатацію устаткування; загально виробничі витрати; адміністративні витрати та в інших комплексних витратах.

Кошториси витрат допоміжних цехів розраховують окремо по кожному цеху, а потім зводять в один за однотиповими виробництвами. На основ останнього виконують калькулювання собівартості одиниці продукції або послуг допоміжних цехів. Наприклад, собівартість 1т пара, 1т-км вантажоперевезення визначають діленням загальної суми витрат відповідних цехів на обсяг їх продукції або послуг.

Виходячи із собівартості одиниці продукції допоміжних виробництв виконують розподіл загальної суми витрат по відповідним напрямкам використання продукції, робіт та послуг. (відповідно балансу розподілу продукції допоміжних виробництв). Складання таких кошторисів також допомагає точно визначити повну номенклатуру продукції на планований період.

12. Кошторис витрат на виробництво, його склад і методи розробки.

Зведений кошторис витрат на виробництво розробляється для визначення загальної суми планових витрат на виробництво та ув’язки плану по собівартості з іншими розділами річного плану підприємства. В кошторисі відображаються всі витрати, пов’язані з операційною діяльністю.

До кошторису витрат на виробництво належать усі витрати основних і допоміжних виробництв, пов’язаних з випуском промислової продукції та виконанням робіт промислового характеру для власних потреб і на сторону, а також для непромислових господарств. Також до нього включаються витрати на збільшення НЗВ. Не відносяться до кошторису витрати відокремлених підрозділів, які належать до інших галузей національної економіки (будівництва, сільського господарства та інших).

Витрати кошторису групуються за наступними типовими економічними елементами:

1. Матеріальні витрати.

2. Витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні заходи.

4. Амортизація.

5. Інші операційні витрати.

До елемента “Матеріальні витрати” належать витрати на:

1) Сировину та основні матеріали, тобто на матеріали для основної операційної діяльності, які входять до складу продукції або є її основними компонентами.

2) Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей і сприяння у виробничому процесі.

3) Покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати, які придбані для комплектування продукції, що випускається і які потребують допоміжних витрат праці на їх обробку або складання.

4) Роботи та послуги виробничого характеру сторонніх організацій (виконання окремих операцій по обробці матеріалів, транспортні операції як складова технологічного процесу виробництва).

5) Паливо зі сторони (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) – те, яке витрачається на технологічні потреби виробництва, виробіток енергії та опалення споруд.

6) Енергія зі сторони.

7) Витрати, пов’язані з використанням природних ресурсів (відрахування на геологорозвідку, оплата за воду, деревину).

З метою правильного відображення та зручності в розрахунках витрат матеріальні витрати відображають згідно з приведеним більш докладним їх групуванням.

Вартість матеріальних ресурсів визначається на основі номенклатурного плану виробництва, норм матеріальних витрат, цін на матеріальні ресурси. Основою для розрахунків служать план МТЗ і енергобаланс. З витрат на матеріальні ресурси при включенні до собівартості виключають вартість зворотних відходів.

Витрати на оплату праці відображають в кошторисі відповідно до розрахунків плану по праці (всього ПВП за обліковим складом). Елемент містить виплати за окладами, премії та заохочувальні компенсаційні виплати, оплату відпусток, оплату іншого невідпрацьованого часу тощо. ФОП відпусток для рівномірності віднесення на собівартість розподіляють по кварталам і місяцям відповідно з щомісячними нормативами від загального резерву.

До відрахувань на соціальні заходи належать:

а) відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

б) відрахування на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

в) відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності;

г) відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Розмір відрахувань визначають за затвердженими нормами від розміру витрат за елментом «Витрати на оплату праці».

Амортизаційні відрахування від вартості основних фондів і нематеріальних активів включають:

а) витрати на повне відновлення та поліпшення основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань, включаючи прискорену амортизацію;

б) знос нематеріальних активів, який визначають за нормами амортизації, первісною вартістю та строку використання (але не більше 10 років).

Інші операційні витрати відображаються відповідно до діючої класифікації цих витрат: витрати на відрядження, страхові платежі, плата за послуги банків, оплата послуг зв’язку, транспорту, відрахування до позабюджетних фондів, винагороди за винахідництво та раціональні пропозиції, платежі за викиди забруднюючих речовин, витрати на рекламу, інші.

Розшифровка інших витрат надається на зворотній стороні кошторису витрат.

Призначення кошторису витрат на виробництво:

а) визначення планового розміру собівартості валової, товарної і реалізованої продукції, витрат на 1 грн. товарної продукції, прибутку;

б) кошторис є вихідним документом для складання фінансового плану, зокрема для розрахунків нормативів оборотних активів;

в) аналіз структури витрат на виробництво і розробка заходів по зниженню окремих видів витрат.

Для розробки кошторису застосовують 3 методи:

1) на основі інших розділів плану (розглянуто вище);

2) на основі кошторисів витрат по цехам основного і допоміжного виробництва. При цьому загальний кошторис витрат по підприємству визначають як суму витрат по усім цехам з додаванням адміністративних витрат і за вирахуванням внутрішньозаводського обороту;

3) на основі калькуляцій на всю номенклатуру виробів, робіт та послуг. Складний і трудомісткий метод, тому на практиці його застосовують не часто.

При будь-якому методі розробки необхідно забезпечити ув’язку виробничих витрат з собівартості товарної продукції

Кошторис витрат по підприємству складають на рік з розбивкою по кварталам.