 |
|
Зведення затрат на виробництво
| Стаття витрат | Елементи витрат | Разом витрат за елементами | Витрати допоміжних виробництв | Усього витрат | ||||||
| Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів) | Витрати на оплату праці | Відрахування на соц. заходи | Амортизація основних фондів і нематеріальних активів | Інші витрати | Транспортно- заготівельні витрати | Витрати інших допоміжних виробництв | Разом витрат допоміжних виробництв | |||
| 1. Сировина та матеріали 2. Зворотні відходи (-). 3. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру від сторонніх підприємств 4. Паливо й енергія на технологічні цілі 5. Основна заробітна плата 6. Додаткова заробітна плата 7. Відрахування на соціальне страхування 8. Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції 9. ВУЕУ 10. ЗВВ 11. Втрати від браку 12. Інші виробничі витрати 13. Адміністративні витрати Разом витрат основного виробництва 14. Витрати допоміжних виробництв: а) транспортно-заготівельні витрати; б) витрати інших допоміжних виробництв; Разом витрат по допоміжним цехам | ||||||||||
| Усього витрат |
Таблиця складається з 2-х розділів:
1) Витрати по основному виробництву, які розкладені за економічними елементами та сума витрат допоміжних виробництв, що не розподілені за елементами (підсумок 1 розділу відповідає загальній сумі витрат на виробництво в плановому періоді).
2) Витрати допоміжного виробництва і транспортно-заготівельні витрати допоміжних цехів з розкладенням їх за елементами витрат.
Сума елементів, виділених у 1 та 2 розділах, повинні теж дорівнюватися загальній сумі витрат на виробництво в плановому році. Крім того, витрати допоміжного виробництва, включені у статті витрат основного виробництва, повинні дорівнювати витратам допоміжного виробництва, розподіленим у 2-у розділі за елементами витрат.
Зведення витрат на виробництво може бути складене:
а) кошторисним методом на базі кошторисів витрат цехів та кошторису адміінстративних витрат;
б) калькулюванням прямих статей собівартості продукції, складанням кошторисів витрат допоміжних цехів та кошторисів комплексних статей витрат.
Зведення витрат дає можливість виділити первинні елементи за усіма статтями витрат, виявити внутрішньозаводський оборот, наочно уявити всі внутрішні зв’язки підприємства, виявити та виправити помилки в кошторисах цехів (особливо по лінії надання послуг), показати ув’язку загального обсягу продукції основних та допоміжних цехів з внутрішніми потребами в продукції та з планованим відпуском на сторону.
14. Особливості планування собівартості у гірничо-видобувній галузі.
Особливості планування собівартості в гірничо - видобувній галузі обумовлені специфікою самих технологічних процесів. Тут необхідні значні витрати на проведення комплексу підготовчих робіт, розвідування, розкриття родовищ. До того ж ці витрати мають місце не тільки в підготовчий період, вони постійно присутні й протягом періоду експлуатації родовищ.
Тому витрати поділяють на:
1) гірничопідготовчі роботи;
2) витрати на очисний видобуток корисних копалин.
До першої групи витрат відносять витрати на проходку відкаточних та вентиляційних виробок корисних копалинам при підземному видобутку, розкривні роботи в кар'єрах у період експлуатації.
До другої групи відносять витрати на очисний видобуток корисних копалин, проходку окремої частини виробок (нарізні роботи), буріння свердловин, руйнування гірничого масиву, прокладання та утримання внутрішньокар’єрних шляхів, виїмку та транспортування порожніх порід у відвали, доставку та навантаження корисних копалин, відкачування води, підіймання та сортування руди тощо.
Особливістю планування в гірничо - видобувній промисловості виступає і те, що витрати допоміжних цехів, послуги та роботи яких повністю споживаються в основних цехах, відносять безпосередньо на основне виробництво і за окремими кошторисами допоміжних виробництв не планують.
Відсутнє незавершене виробництво, тому його теж не планують.
Основні фактори, які впливають на рівень витрат у галузі:
- природні умови надр (гірничо-геологічні умови: глибина розробки, потужність пластів тощо);
- вид та кількість сировини, яка видобувається;
- природно - кліматичні умови.
В гірничо-видобувній промисловості розрізняють наступні види собівартості:
- дільничну (цехову) собівартість, яка відображає поточні витрати дільниці по видобутку або переробці корисної копалини;
- загальношахтну (виробничу) собівартість – це витрати підприємства, пов'язані з функціонуванням всіх виробничих підрозділів при видобутку корисних копалин;
- повну собівартість – це сума виробничих та поза виробничих витрат;
- галузеву (басейнову) собівартість, яка визначається як середньозважений розмір індивідуальних витрат окремих підприємств. Останній вид собівартості використовують при ціноутворенні (визначенні регульованої ціни на продукцію гірничо-видобувної галузі).
Витрати на видобувних підприємствах обліковують і планують за переділами, виробничими підрозділами та видами виконуваних робіт.
Калькуляційні статті при видобутку руди підземним способом:
1) сировина та основні матеріали (безпосередньо відсутні, але на статтю відносять відрахування на геологорозвідувальні роботи та плату за ресурси);
2) допоміжні матеріали (металеві кріплення, вибухові речовини);
3) погашення ГПР (гірничопідготовчих робіт);
4) енергетичні витрати (електроенергія, вода, стиснене повітря);
5) оплата праці по цеху;
6) відрахування на соціальне страхування;
7) витрати на утримання основних засобів та обслуговування виробництва;
8) амортизаційні відрахування основних засобів;
9) витрати на ремонт основних засобів;
10) знос інструментів та засобів;
11) технологічне перевезення;
12) інші витрати (НДР, рекультивація тощо).
Шахтна собівартість
13) загальнорудничні витрати;
14) інші виробничі витрати;
Виробнича собівартість франко-естакада
15) перевезення корисних копалин;
Виробнича собівартість франко-склад (у тому числі товарний випуск)
16) адміністративні витрати;
17) витрати на збут.
Повна собівартість, у т. ч. товарний випуск
Для калькулювання собівартості 1 т сирої руди на комбінатах застосовують дещо інше групування витрат:
- основна та додаткова заробітна плата робітників;
- матеріали;
- енергетичні витрати;
- внутрішньовиробниче переміщення сировини, матеріалів, продукції;
- погашення ГПР (погашення розкриття);
- утримання основних засобів;
- ремонтний фонд;
- амортизація;
- знос змінного обладнання, виробничого та господарського інвентарю;
- обслуговування виробництва;
- відрахування на соціальне страхування;
- інші витрати.
Кар'єрна собівартість
- загальнорудничні витрати;
- загальновиробничі витрати, у т.ч. на погашення геологорозвідувальних робіт;
Виробнича собівартість франко-естакада
- перевезення корисних копалин
- плата за кредити банка
Виробнича собівартість франко-склад
Приблизно також калькулюють собівартість 1 м3 розкриття (кар'єрна собівартість).
Для калькулювання собівартості 1 т подрібненої руди використовують наступні статті витрат:
1) сировина та напівфабрикати;
2) енергетичні витрати;
3) заробітна плата виробничих робітників;
4) робота транспортних цехів;
5) знос інструментів та приладів цільового призначення;
6) утримання основних засобів;
7) ремонтний фонд;
8) амортизаційні відрахування;
9) змінне обладнання, інструмент, інвентар;
10) відрахування на соціальне страхування;
11) інші витрати.
Цехова собівартість
12)загальнорудничні витрати;
13) перевезення продукції.
Виробнича собівартість
Для калькулювання концентрату використовують статті:
1) сировина та напівфабрикати (витрати сирої руди, напівфабрикатів);
2) технологічне паливо;
3) енергетичні витрати;
4) заробітна плата виробничих робітників;
5) робота транспортних цехів (внутрішньорудничне переміщення сировини, матеріалів);
6) знос інструменту, приладів цільового призначення;
7) знос змінного обладнання, інструменту, інвентарю;
8) утримання основних засобів;
9) ремонтний фонд;
10) амортизаційні відрахування основних засобів;
11) відрахування на соціальне страхування;
12) обслуговуючі виробництва;
13) інші витрати по цеху (управління та обслуговування цеху (збагачувальної фабрики));
Цехова собівартість
14) витрати на підготування та освоєння виробництва;
15) загальнорудничні витрати;
16) перевезення продукції.
Виробнича собівартість
17) адміністративні витрати;
18) витрати на збут.
Повна собівартість, у т. ч. товарний випуск.
Особливу групу витрат гірничо видобувної промисловості складають витрати на ГПР. Ці витрати при видобутку корисних копалин відносять на загальний тоннаж підготовлених запасів та розподіляють пропорційно обсягу видобутку. Розмір погашення визначають множенням кількості корисних копалин, які підлягають видобутку в плановому періоді на коефіцієнт погашення ГПР та на середню собівартість 1 м3 ГПР:
,
де Вгпр – розмір погашення витрат на ГПР;
Qпл – обсяг видобутку в плановому році;
Кпог – кількість порожньої породи в м3 на 1 т видобутої руди, 
;
См3 – середня собівартість 1 м3 ГПР (розкриття).
Середня собівартість 1 м3 ГПР визначається таким чином: до залишку непогашених сум ГПР на початок року додають вартість ГПР, що планується виконати в розрахунковому році і отриману суму необхідно поділити на загальний обсяг ГПР планового року в м3 з урахуванням непогашених залишків на початок року:
.
Витрати на ГПР повністю враховуються в собівартості по відповідним статтям в періоди їх виробництва.
При відкритому видобутку руди такі витрати мають назву “погашення розкриття”. По ГПР та витратам по розкриттю складають окремі калькуляції та кошториси витрат.
Особливість гірничо-видобувного виробництва визначає і специфіку витрат за статтею “амортизація основних засобів” на гірничо-капітальні виробки та споруди з використанням виробничого методу амортизації за потонною ставкою. Потонні ставки щорічно визначаються самим підприємством з урахуванням вартості гірничих споруд за вирахуванням нарахованого зносу та на підставі уточнених значень запасів корисних копалин.