 |
|
ПРО ВЕРХРАТСЬКУ ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ
Увесь християнський світ паде на коліна перед Пречистою Дівою Марією і старається її так величати, як величають її Ангели і Святі в небі. Хоч наша Східня Церква впродовж всього року безупину прославляє Пресвяту Богородицю у всіх своїх Богослуженнях як Чеснішу від Херувимів і без порівняння славнішу від Серафимів, то ця радість проявляється особливо впродовж місяця Травня, в наших гарних травневих відправах на честь Цариці Неба і Землі.
З рукописів захованих в архіві оо. Василіян у Львові, довідуємося про початки Верхратського Манастиря. Рівно ж з цього самого джерела довідуємося про походження чудотворної ікони Матері Божої. Десять літ по з'яві дивного світла у Верхраті, що своїми очима бачили Яків Стахняк, солтис, і Василь Васюта, верхратський війт, дня 2 липня 1668 р., засновано в Верхраті Василіянський Манастир. А ікона Матері Божої, принесена з Замостя до манастирської церкви в Верхраті 1682 р., відома з чудес по всій Україні. Тодішній парох Верхрати, о. Андрій Свидницький, запросив з манастиря двох священиків на празник у своїй парафії "Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці", а саме: о. Теофіля Вітошинського і о. Йоіля Ковальського. Коли після цілоденної праці в церкві, Отці пішли на спочинок, у саму північ о. Ковальський збудився зі сну і закликав до пароха: "Отче Андрію, ікона Пресвятої Діви плаче в нашому манастирі!" Священики скоро накинули на себе одяг і вийшли з хати, та вже здалеку побачили манастирську гору та й цілий ліс освічений великою ясністю. Під горою було вже багато людей, що дивилися на небувале, дивне явище. Всі люди були дуже затривожені тим явищем, і ніхто не відважився приступити до вогненного стовпа. Під проводом монаха-василіянина всі увійшли до церкви, дрижачи із страху. В церкві горіло світло перед іконою Божої Матері, а криваві сльози спливали двома струями по обличчі Пресвятої Богородиці. Ті сльози плили безперервно впродовж чотирьох тижнів. Від тієї пори ця ікона стала для всіх прибіжищем. Увесь український нарід горнувся до своєї Матері, за дари з неба, складав їй дари землі, золоті і срібні серця, дорогі коралі і тим подібні дари любови.
Згодом прибув єпископ Йосиф Шумлянський і переслухав під присягою як духовних так і світських свідків, сам на власні очі бачив сльози на обличчі Пресвятої Богородиці, і силою своєї єпископської власті, затвердив правдивість чудес і проголосив Верхратську ікону Богоматері – чудотворною іконою.
Відтоді не перестають діятися чуда при чудотворній верхратській іконі Божої Матері. Монахи-Василіяни, точно записували всі чуда в осібній до цього призначеній книзі. Тих чудес за посередництвом Верхратської ікони Богородиці до 1794 року було поверх 150. Багато з тих, що одержали там чудесну поміч та інші чудесні ласки, потвердили це присягою і власноручним підписом у цій книзі чудес Верхратської чудотворної ікони Божої Матері. Ці численні чуда – це найкращий доказ, як Пречиста Діва Марія любить наш нарід, і як дбає про тих, що всю свою надію покладають на її материнське Серце.
В часі, коли австрійський цісар Йосиф II переводив широко-закроєну протицерковну реформу, розвязав і скасував також і манастир у Верхраті. Отці Василіяни не хотіли розлучатися з своєю чудотворною іконою і 1810 р., перенесли її торжественно в супроводі церковних процесій до манастиря оо. Василіян у Крехові. І тут, як і в Верхраті, Мати Божа не перестала щедро уділяти своїх ласк всім тим, що до неї о поміч прибігають. Доказом цього ці численні дари-вдяки, що завішені довкола чудотворної ікони, вони мерехтять блиском вдячности і любови.
З тих багато, дуже багато, чудес наведу тут тільки два:
1. Белзький воєвода Антін Потоцький тяжко захворів був на ноги. Недуга повалила його на ложе болів. Не міг навіть порушитися з місця. Надармо намагалися лікарі знайти якийсь лік, чи якусь раду, щоб помогти йому. Слабість була невилічима людськими засобами. Тоді воєвода звернувся за поміччю до небесної лікарки, так, як про це віками оспівував наш нарід, співаючи:
"Лікарко хорих, в нашій недолі
Благаєм з стоном помочі Твоєй,
Бо ми покриті гріхів ранами:
Потіхо грішних, молись за нами!.."
Воєвода мав сильну віру в поміч Пресвятої Богородиці; він знав, що Вона ніколи не заводить тих, що всю свою надію покладають на Неї. Потоцький звелів завести себе перед чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, приступив до св. Сповіді і св. Причастя, звелів занести себе перед чудотворну ікону і став гаряче молитися, благаючи в Пречистої чудесного уздоровлення. І чудо сталося. По щирій молитві, хворий воєвода сам встав на ноги та зовсім здоровим повернувся додому. Це чудо сталося 1761 року.
Друге чудо, про яке хочу тут розповісти, то це чудо з новіших часів, а саме: Онуфрієві Горшкові з Торговиці, присілок Крехова, важко занедужала в 1909 р., одинадцятилітня донечка, Олександра. Одної ночі, в часі недуги, посеред страшних передсмертних болів, дівчинка протяжно плачучи, просила: "Мамо, мамцю, рятуйте мене, рятуйте!.." Зворушені до крайности родичі Лесі, заливалися сльозами, а тоді упавши на коліна перед іконою Верхратської Божої Матері, в гарячих молитвах просили Небесну Неньку помочі-порятунку, про ласку виздоровлення для любої дитини. А мама Лесі каже до ікони Пресвятої: ,,О Маріє! Зглянься над моєю дитиною, Ти добре знаєш, як терпить серце мами, коли рідна дитина загибає! Золоте серце завішу коло Верхратської чудотворної ікони – як вислухаєш мене! О Пречиста Божа Мати зглянься над моєю хворою дитиною!.." В часі цієї молитви Леся заснула. Вранці збудилася зовсім здорова. Вдячні родичі радо виповнили обітницю і пожертвували золоте серце як дар вдяки, та завісили його коло чудотворної Верхратської ікони Пресвятої Богородиці.
Подібних чудесних випадків, де Мати Божа в своїй Верхратській чудотворній іконі давала порятунок безнадійним на людську поміч, є багато-пребагато!" Далеко-далеко лунає про це слава, бо по всій Україні і з усіх усюдів приходять люди до своєї Матері, що там у манастирськІй церкві, обведеній вінцем зелених, заліснених горбів щедро роздає дари і тим, що у стіп її ікони благають ласки, і тим, що здалеку – через гори, ліси, моря до Неї сердечно зітхають...
Прегарна пісня до чудотворної, верхратської ікони Богоматері, лунає по всій Крехівській околиці. Ось ця пісня:
В Верхраті наперед Ти ласки свої
Давала спішучим побожно к Тобі;
Тебе там пізнала вся равська страна,
Сокальська і Львівська, вся наша Земля.
Потому Ти Крехів вибрала на дім,
Щоб ласки роздати обильні нам всім!
Престол свій принесла Ти в манастир,
Несучи з собою божественний мир.
Тут хворим здоровя вертаєш якстій,
І сумним потіху, терплячим спокій,
Сліпі тут підносять свій злічений зір,
Та велич голосять Твою на весь мір.
Убогі біжать всі перед можний Твій трон,
Привітних їх пісней несеться гомон,
Вітай нам Верхратська Маріє, вітай!
Та множество ласки, о Мати, нам дай.
О Мати! Маріє, до Тебе ідем,
Офіру Ти з серця цілого несем,
Ти ж Мати предивна, Ти гідна любови,
Подяки і жертви з цілої душі.
Ми почесть досмертну носити будем,
І славу розкажем всім людським дітям,
Прийми нас, Маріє, за своїх синів,
Любити Тя будем во віки віків".
Пречиста Діва Мати ніколи не припинить своєї чудодійної сили і Вона дальше уділяє своїх ласк в українських чудотворних іконах. Прибігаймо, отже, до Неї, і молімся як до нашої Небесної Неньки, що милим зором споглядає на нас, навіть тут за морем, з наших чудотворних ікон. Просім її і благаймо, хай в досвідах і терпіннях та смутках, пригорне нас до свого милостивого Серця і з своєї святої опіки, хай не випускає нас.