Главная | Обратная связь

Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена ЄС з метою надання або отримання послуг.

Положення ДФЄС про послуги доповнює Директива ЄС 2004/38. Встановлені нею умови, на яких громадяни Євросоюзу здійснюють свою свободу пересування з метою надання чи отримання послуг, практично ідентичні тим, що стосуються робітників і підприємців.

Свобода руху послуг має транскордонний характер і може стосуватися випадків: коли надавач і отримувач послуги залишаються на території своїх країн, а послуга надається через кордон; коли надавач чи отримувач послуги переміщується на територію іншої держави-члена з метою надання або отримання послуги; коли надавай і отримувач послуги переміщуються на територію іншої держави-члена з метою отримання послуги тощо.

Згідно з Директивою ЄС 2006/123 надавачами послуг можуть бути фізичні особи, які є громадянами держав-членів ЄС, а також юридичні особи, що пропонують чи надають послуги у державах-членах, здійснюючи своє право на свободу надання послуг чи свободу заснування і економічну діяльність.

Отримувачами послуг можуть бути фізичні і юридичні особи держав-членів ЄС, а також громадяни третіх країн (ст. 4). Свобода отримання послуг є необхідним наслідком свободи їх надання. У ДФЄС немає положень про свободу отримання послуг. Таке право випливає з положень актів інститутів Євросоюзу та рішень Суду ЄС.

Директива ЄС 2004/38 закріплює право громадян Євросоюзу вільно пересуватися в його межах з метою отримання послуг.

Директива ЄС 2006/123 визначає отримувачів послуг. Суд ЄС зазначив, що розділ Договору про заснування Європейського співтовариства щодо послуг поширюється також на громадян держав-членів Євросоюзу, які бажають отримати послуги і виїжджають з цією метою до іншої країни Євросоюзу. До категорій одержувачів послуг належать туристи; особи, якім потрібно лікування за кордоном; особи, які виїжджають за кордон на навчання; підприємці. Проте Суд ЄС визнав, що права осіб, які отримують послуги на території іншої держави-члена, не є тотожними правам, гарантованим правом Євросоюзу працівникам-мігрантам. Насамперед це стосується права робітників держав-членів на працевлаштування, доступу до підготовки у професійних училищах, доступу до соціальних і податкових пільг тощо (ст. 7 Регламенту ЄЕС 1612/68).

188. Обмеження та винятки з принципу вільного руху послуг в ЄС.\

Банківська, страхові і транспортні послуги відповідно до ст. 51 Договору про ЄС виключаються зі сфери дії загальних положень щодо свободи пересування послуг. Надання транспортних послуг регулюється спеціальним розділом Договору про ЄС (Розділ V «Транспорт»), для них створені спеціальні правові режими.

По-друге, не всі послуги лібералізовано. Кожен певний вид послуг повинен отримати механізм лібералізації, який закріплюється в директивах Ради згідно зі ст. 52 Договору про ЄС. Наприклад, Директива Ради 1990 про комплексний туризм, комплексний відпочинок ... Крім того, деякі послуги не можуть бути лібералізовані (аборти)

По-третє, сам Договір про ЄС передбачає виключення і Обмеження свободи пересування послуг. Присвячена цьому ст. 55?????????????????? Договору відсилає до відповідних винятків і обмеженням, передбаченим для свободи установи.

Держави-члени мають право обмежувати свободу пересування послуг за мотивами громадського порядку, громадської безпеки та охорони здоров'я.

Також Директива ЄС 2006/123 визначає сфери, на які не розповсюджується свобода надання послуг: сфери транспорту; фінансів; електронних комунікацій та мереж; аудіовізуальні послуги; послуги у сфері азартних ігор; послуги, пов'язані з виконанням офіційних функцій; соціальні послуги; послуги приватних охоронних фірм; послуги нотаріусів; послуги у сфері охорони здоров'я (ст. 2).

Крім того, надання поштових послуг, послуг з постачання електроенергії, газу, води, утилізації відходів, захисту інтелектуальної власності регулюються спеціальним законодавством ЄС (ст. 17).

Вилученою з-під дії положень ДФЄС про свободу руху послуг залишається також спортивна діяльність.

Інші винятки з цієї свободи стосуються насамперед видів діяльності, пов'язаних з виконанням офіційних владних повноважень; обмежень, які виходять з міркувань публічного порядку, державної безпеки та охорони здоров'я (статті 51 та 52 ДФЄС). ???????????????????????????????????????????????????????