 |
|
Правовий статус робітників-мігрантів в ЄС.
Умови трудової діяльності робітників та членів їх сімей викладені у Регламенті ЄЕС 1612/68. Документ містить дві частини, поділені на розділи. Перша частина охоплює такі розділи: право на трудову діяльність; трудова діяльність та рівноправність ; сім'я робітника .ч.2 -норми, які регулюють процедурні питання щодо працевлаштування.
Головними положеннями Регламенту ЄЕС 1612/68 стосовно права на трудову діяльність є: рівний доступ громадян держав-членів Євросоюзу до такої діяльності ; заборона прямої або непрямої дискримінації між громадянами держав-членів Євросоюзу у доступі до трудової діяльності шляхом створення обмежень щодо прийому заяв і пропозицій про працевлаштування . Проте держави-члени можуть встановлювати для громадян інших держав-членів особливі вимоги щодо знання офіційної мови, пов'язані з характером роботи
Положення розділу про трудову діяльність та рівноправність стосуються як робітників, так і членів їх сімей. Вони закріплюють рівні права робітників держав-членів незалежно від їхнього громадянства щодо оплати праці, звільнення, поновлення на роботі безробітних, доступу до підготовки у професійних училищах, права брати участь у професійних спілках, набувати житло у власність, доступу до соціальних і податкових пільг тощо .
До членів сім'ї робітника, які можуть мігрувати разом з робітником, Директива ЄС 2004/38 відносить його дружину та їхніх нащадків віком до 21 року або утриманців; родичів на утриманні по висхідній лінії робітника і його дружини, зареєстрованих партнерів (ст. 2). Термін "дружина" означає особу, яка вийшла заміж за робітника, але не обов'язково мешкає разом із ним. Навіть після розлучення робітника з дружиною вона має право залишатися у країні перебування (ст. 13). Члени родини робітника можуть влаштовуватися на роботу в державі-члені Євросоюзу, де він працевлаштувався. Діти робітника мають право на вільний доступ до загальної освіти та професійної підготовки, а також на отримання фінансової допомоги на навчання .
Протягом терміну, який не перевищує 3-х місяців, робітники, члени їх сімей, інші громадяни Євросоюзу можуть мешкати в державі перебування без реєстрації у компетентних органах цієї держави за умови, що вони не стають тягарем для її системи соціальної допомоги. Реєстрація може вимагатися, якщо термін перебування громадян Євросоюзу перевищує 3 місяці. Після звернення до компетентних органів держави перебування громадянам Євросоюзу видається довідка про реєстрацію.
Регламент ЄЕС 1251/70 щодо права залишатися в країні після завершення трудової діяльності надає право робітникам та членам їх сімей за певних обставин залишатися в державі-члені Євросоюзу, де вони працювали за наймом, після закінчення терміну працевлаштування (ст. 1). Таким правом наділені робітники, які вийшли на пенсію, попрацювавши у країні перебування протягом останніх 12 місяців і безперервно проживши у цій країні 36 місяців; робітники, які стали непрацездатними і безперервно перебували в державі-члені протягом останніх 24 місяців; робітники, які працювали на території однієї держави-члена не менше 36 місяців, а мешкали весь цей час в іншій державі (так звані "транскордонні робітники"), куди вони повертались після роботи кожного дня або кожного тижня (ст. 2).
Члени сім'ї робітника можуть залишатися в країні перебування у разі смерті робітника, якщо на час смерті він отримав право залишитися в країні перебування У випадку смерті робітника до набуття ним права на постійне проживання в країні перебування члени його сім'ї матимуть право залишатися в цій країні у випадку, коли робітник на момент смерті безперервно мешкав на її території принаймні 24 місяці; коли його смерть сталася в результаті нещасного випадку на роботі або через професійне захворювання; коли інший з подружжя є або був громадянином країни перебування .
Директива ЄС 2004/38 підтверджує всі ці положення , а також надає робітникам, членам їх сімей, іншим громадянам Євросоюзу право на постійне проживання на території держави-члена після 5-річ-ного безперервного терміну перебування у цій державі .