 |
|
Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 ДФЄС.
Стаття 36 містить перелік підстав, які дозволяють подолати заборони, встановлені у статтях 34 та 35 ДФЄС. У ній зазначено, що "положення статей 34 та 35 не перешкоджають застосуванню заборон чи обмежень на імпорт, експорт і транзит товарів відповідно до принципів суспільної моралі, публічного порядку та державної безпеки; захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин; захисту національних багатств, які мають художню, історичну чи археологічну цінність; захисту промислової і комерційної власності. Такі заборони чи обмеження не є, однак, засобом дискримінації чи прихованого обмеження в торгівлі між державами-членами".
Цей перелік підстав є вичерпним, а самі підстави для введення заборон на засадах ст. 36 не мають комерційного характеру (справа 95/81 Commission v. Italy [1982].
З іншого боку, ч. 2 ст. 36 містить застереження про необхідність об'єктивного обґрунтування при спробі захистити вітчизняного виробника.
Щодо вимог захисту суспільної моралі показовою є справа 34/79 Henn and Derby 11979], яка стосувалася імпорту до Великої Британії порнографічних матеріалів з Нідерландів. Суд ЄС підтримав позицію Великої Британії, митне законодавство якої забороняло ввезення до країни товарів, що мають непристойний характер, якщо вони потенційно пов'язані з "розбещенням". При цьому Суд ЄС урахував те, що у Великій Британії торгівля такою продукцією, незалежно від того, де вона виробляється, є забороненою. Тому про дискримінацію іноземних виробників не йшлося.
Застереження стосовно публічного порядку застосовуються, коли виникає необхідність захистити права, пов'язані з суверенними інтересами держави. Зокрема, у справі С-7/78 R v. Thompson йшлося про право держави карбувати монети.
Посилання на державну безпеку можуть бути виправданими у випадках, коли треба вдатися до заходів з подолання кризових явищ. Приміром, у справі С-72/83 Campus Oil Ltd. [1984] були визнані правомірними зобов'язання імпортерів нафти купувати частину нафтопродуктів у ірландської державної компанії з метою забезпечення стабільності надходжень нафти і підтримки національної нафтопереробної галузі.
Провідною щодо захисту здоров'я людей є справа 40/82 Commission v. UK (Newcastle Disease) 11982], яка стосувалась запровадження Великою Британією системи ліцензування імпорту пташиного м'яса та яєць. Суд ЄС визнав, що така система була рівнозначною забороні на імпорт м яса та яєць з держав-членів ЄС. На думку Суду ЄС, ішлося радше не про охорону здоров'я, а про протекціонізм з боку Великої Британії за відсутності в країні обґрунтованої політики у цій сфері.
Питання захисту національних багатств, які мають художню, історичну чи археологічну цінність, вирішено у Директиві 93/7 ЄЕС щодо повернення культурних об'єктів, які були протиправно вивезені з території держав-членів. У Додатку до цього документа міститься перелік національних багатств у контексті ст. 30 Договору про заснування ЄС.
Для захисту промислової і комерційної власності провідною є доктрина вичерпаних прав, яку розробив Суд ЄС. Суть її полягає у тому, що у разі виходу об'єкта права на інтелектуальну власність на внутрішній ринок наступає вичерпання права власника на його реалізацію. Тому правомірними будуть обмеження у торгівлі на підставі права на захист інтелектуальної власності лише тоді, коли товар ще не з'явився на ринку держави-члена. Суд ЄС застосував цю доктрину щодо авторських свідоцтв (справа (С-78/70 Deutsche Gramophon [1971], патентів (справа С-15/74 Centrafarm v. Sterlig Drug [1974], товарних знаків (справа С-16/74 Centrafarm v. Winthrop [1974]).
Ще один критерій для застосування таких норм було встановлено Судом ЄС у зв'язку із тлумаченням ст. 295 Договору про заснування Європейського співтовариства (нині - ст. 345 ДФЄС) щодо неприпустимості обмеження дії національних норм, які стосуються права власності (справа С-30/90 Commission v. United Kingdom).