Главная | Обратная связь

НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ

Головний обов’язок в основне завдання студента – накопичувати знання, розвивати мислення, уміння аналізувати різні факти, події, явища, здібності формулювати висновки, робити узагальнення. Тому студент протягом усього періоду навчання у вузі в основному зайнятий збором та обробкою інформації, переробкою її, запам’ятовуванням та систематизацією великої кількості пізнавального матеріалу. Але специфіка фізкультурної освіти додає до цього списку і тримання м’язами інформації про фізичні вправи та їх вплив на організм людини. Основними видами навчальної діяльності студентів є: - прослуховування та запис лекцій; - підготовка до семінарських та лабораторних занять; - консультації; - написання контрольних робіт; - написання курсових, дипломних робіт; - професійно-педагогічна практика; - професійна підготовка на спортивно-педагогічному удосконаленні; - науково-дослідна робота; - пошук літератури, робота з каталогами у бібліотеках; - самостійна робота з джерелами інформації, конспектами. Форми навчання студентів:

- денна;

- заочна;

- індивідуальна;

- екстернова;

- контрактна;

- за держзамовленням;

- теоретична;

- практична;

- дистанційна;

- інтернет-освіта.

Принципи навчання:

- принцип свідомості та активності – визначення шляхів творчого співробітництва викладача та студента для досягнення мети навчання,

- принцип наочності – реалізується в процесі пізнання,

- принцип доступності та індивідуалізації – визначення стимулюючої межі труднощів в процесі навчання,

- принцип систематичності – побудова навчального процесу у вигляді алгоритму, що забезпечує логіку та взаємозв’язок різних аспектів управління,

- принцип безперервності – передбачає недопустимість дискретності навчального процесу.

 

Очікуваними соціальними, економічними та іншими наслідками впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу можуть бути:

- інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців,

- систематичність засвоєння навчального матеріалу,

- встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених етапах навчання,

- контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу, зменшення пропусків занять,

- підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності

- максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації,

- підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці,

- скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій),

- економія матеріальних ресурсів.

 

Зміст навчання заклечається в отриманні достатніх та надійних знань з теоретико-методичних та медико-біологічних основ фізичного виховання та спорту, вмінь самостійної педагогічної та організаторської діяльності та навичок професіоналізму.

4.2.1. Прослуховування та запис лекційПідручник ніколи не зможе замінити лекцію, так само як лекція не повторює матеріал підручника. В підручнику висловлений самий загальний, фундаментальний матеріал навчальної програми, тоді як в лекції повідомляються більш оперативні, сучасні знання. Підручник знаходиться в роботі тривалий час висловлені свого часу самі новітні знання, відомості, то за час підготовки рукопису до виходу у світ частина матеріалу, включеного в підручник, застаріває. Лекція - не ілюстрація підручника, а швидше путівник за тим матеріалом, який повинен вивчити студент. Лектор висловлює не весь матеріал, який передбачений програмою, а тільки найгостріші проблемні або вузлові питання. На лекціях викладач може висувати гіпотези, розглядати окремі питання, показувати шляхи їх рішення сучасною наукою і практикою. Лекція знайомить з матеріалом, допомагає розібратися в ньому, засвоїти скрутні моменти навчальної програми. Якщо студент уважно слухає лекцію, то у нього неодмінно прокидається інтерес до самостійної роботи, до пошуків нового перш за все тому, що в лекціях обов’язково ставляться питання, що вимагають рішення не тільки в ході самої лекції, але і після неї в процесі самостійної роботи студента з літературою.

Для студентів перших і других курсів лекція має вирішальне значення як основне джерело знань, оскільки вона вводить в науку, привчає до систематизації знань, дає можливість орієнтуватися у вузівських підручниках і навчальних посібниках. На старших курсах лекції грають більше спарямовуючу роль в процесі самостійного вивчення матеріалу. Виклад в лекції не тільки сформованих точок зору, але і проблемних, суперечливих, також порушує активну діяльність студента, примушує його думати, визначати своє відношення до різних наукових питань. Кожний студент має право задати питання в ході лекції письмово або в кінці лекції в усній формі. Будь-яке питання, що відноситься до теми занять, завжди буде сприйнято лектором з серйозністю і пошаною. Адже саме виникнення питання на лекції свідчить про самостійну розумову діяльність студента і його активне, творче відношення до учбового процесу. Лекція сприяє розвитку пізнавальних інтересів, формує погляди і переконання. Вона допомагає удосконалювати методику роботи над тим або іншим предметом, дозволяє відділяти головне від другорядного, орієнтуватися у великому об’ємі спеціальної літератури. Непідготовленому або неуважному і недисциплінованому студенту деколи всі лекції здаються сірими, монотонними, однаковими за змістом, скучними. Звичайно, лекція - справа серйозна. Вона привертає до себе вдумливого студента чітким планом викладу змісту і доказів, оригінальністю думки, своєрідністю підходу до об’єкту науки, новизною фактів, широтою і глибиною узагальнень. Якщо студент правильно настроївся на слухання лекції, відноситься до вивчення даного предмету серйозно і свідомо, учбовий предмет, який ще вчора представлявся йому холодним і сухим, стане цікавим, а область науки, яка недавно здавалася йому скучною, приверне горизонтами, що несподівано відкриваються. Досвід показує, що вузівська лекція виявляється під силу лише тим студентам, які самі хочуть активно працювати, зацікавлено і свідомо відносяться до навчання.

У студентів часто виникає питання - писати конспект на лекції або не писати? Немає такого офіційного положення, яке б формальне, юридично зобов’язало студента записувати лекції викладачів.Проте досвід показує, що писати конспекти всіх лекцій слід обов’язково. По-перше, це допомагає навчитися робити одночасно декілька справ: слухати, писати, аналізувати, роздумувати. По-друге, в процесі запису лекції у студента одночасно працює декілька аналізаторів - він слухає, дивиться, пише. Така комплексна діяльність сприяє кращому засвоєнню учбового матеріалуі більш інтенсивному розвитку наукового мислення студента. Слухаючи лекцію, студент сприймає нову інформацію, і у нього цілком закономірно виникає необхідність не тільки зрозуміти, але і зафіксувати, записати головне. Швидкість читання лекції складає приблизно 120 слів за хв, а швидкість запису студентом конспекту лекції за лектором близько 30-40 слів за хв, тобто в 3-4 рази менше. Тому природно, що студент вимушений записувати лекцію не дослівно (це неможливо), а в узагальненому, переробленому вигляді. Чим уважніше вникає студент в значення міркувань і доказів лектора, тим глибше він проникає в їх істоту, тим повніше і більш осмислено виходить конспект лекції. Абсолютно ясно, що слід записувати чітко і коротко тільки суть лекції, її структуру, хід міркування і висновки. Слід мати на увазі, що для студентів першого і другого курсів лекції читаються простіше, доступніше, ніж для студентів старших курсів, що мають вже досвід вузівської учбової роботи. Першокурсникам дається можливість оволодіти технікою і методикою запису лекції за викладачем, умінням схоплювати головне і стисло записувати в конспект. Одну і ту ж фразу викладача кожний студент запише по-своєму. В усній мові часто бувають повторення, безліч ввідних слів, відступу від основної думки. Тому одним з варіантів запису лекції є своєрідне «редагування» мови лектора, звільнення її в записі від зайвих слів, заміна просторових виразів іншими, більш лаконічними.

4.2.2. Методика запису лекціїМетодика запису - справа суто індивідуальна, проте існують деякі самі споживані і доцільні способи ведення конспекту.

I. Запис лекції у вигляді тез. При цьому студент не тільки уважно стежить за ходом викладу викладачем змісту матеріалу, але і прагне зрозуміти структуру лекції. Звичайно вона визначається наявністю окремих найважливіших положень, висловлюваних у вигляді тез, системи доказів по кожному принциповому положенню, узагальнень і висновків. При уважному слуханні лекції студент легко схоплює закінчення міркувань викладача за одним висловом і перехід його до наступного. Студент старається кожне тезове положення лекції записати майже дослівно, пропускаючи обґрунтовування, докази, приклади і т.п. В цьому випадку в конспекті немає деталей, але є все основне, є певна стрункість і закінченість. Так, викладач, висловлюючи матеріал про лекцію як про основний метод викладання у вузі, детально зупинився на її характеристиці, порівняв її з підручником, з іншими методами викладу матеріалу, показав її переваги і недоліки. Крім того, він показав значення лекції в двох планах. З одного боку, як специфічного способу доведення учбової інформації до студента, з іншою - як одного з важливих методів не тільки поповнення знань, але і розвитку пам’яті, мислення, своєрідної школи, яка учить умінню аналізу і узагальненню. Лектор спеціально і детально зупинився на всіх моментах, які характеризують види підготовки студентів до лекції. Студент же може весь цей матеріал писати стисло, у вигляді окремих смислових шматків – тез. Наприклад:

1.Лекція - провідний метод навчання у вузі. Сприяє накопиченню знань, розвитку пам’яті і мислення, умінню узагальнювати і аналізувати.

2.Відмінність лекції від підручника: вона новіше за змістом, більш жива формою, допускає виклад спірних питань, ширше розкриваються поняття. Висловлюється не весь, а тільки основний і найскладніший матеріал.

3.До кожної лекції необхідно готуватися, прочитати підручник, свій конспект, психологічно настроїтися.

Ось на підставі такого короткого запису, який відображає вузлові моменти теми, студент може пригадати весь матеріал і навіть зробити невелику доповідь, розвернути докладніше кожну тезу.

II. Конспект може вестися в узагальненому вигляді. В цьому випадку необхідно навчитися охоплювати основні положення, висловлювані лектором, і записувати тільки їх загальне значення, без деталей і подробиць. Так, лектор говорить про те, що «студент, психологічно готовий до запису лекції, швидше настроюється на сприйняття її змісту, менше відволікається сам і не відволікає своїх товаришів від учбового процесу». В цій фразі 23 слова. Її можна записати так: «матеріал лекції краще засвоюється, якщо до неї підготуватися». В цій фразі залишилося тільки 8 слів, фраза лектора скорочена в 3 рази, що відповідає різниці в швидкості усної мови (120-130 слів за хв) і запису (30-40 слів за хв). Скорочення може здійснюватися за рахунок ввідних слів, доповнень і т.п. Наприклад, фразу «лекція відрізняється від підручника тим, що, по-перше, в підручнику висловлюються в основному тільки стабільні відомості, а в лекції може даватися не тільки безперечний, але і спірний, дискусійний, матеріал, різні точки зору з одного і того ж питання», можна записати так: «відмінність лекції від підручника - дається не тільки безперечний, але і дискусійний матеріал». Фраза скорочена більш ніж в два рази. Можна записувати слова, які несуть основну інформацію, стовпчиком. Це складе смислову структуру фраз і дозволить пізніше повністю відновити її значення.

Наприклад, лектор говорить про те, що «лекція може привернути увагу вдумливого студента стрункою структурою, чітким планом викладу матеріалу, яскравістю і довідністю фактів, глибиною аналізу і оригінальністю узагальнень». Цю фразу можна записати так: Лекція - структура

ü факти

ü аналіз

ü узагальнення.

Кожний студент може користуватися всіма викладеними вище або більш доступними йому методами запису лекції: Складнішим способом запису лекції є не тільки фіксація основних тезових положень і ілюстрацій до них, - але і власних думок, оцінок, узагальнень і питань, які виникають в ході слухання і осмислення змісту лекції. У ході лекції у студента можуть виникнути сумніви, утруднення, бажання поглибити свої уявлення не тільки з питань, що розглядаються на лекції, але і у суміжних напрямах. Цей спосіб найбільш продуктивний, але доступний тільки тим студентам, у яких достатньо високий рівень загальноосвітньої підготовки, хороша стійкість уваги, великий досвід слухання усних виступів і здатність мислити швидко і наочно. Конспект такого роду носить чітко виражений творчий характер. Слабо підготовлені студенти прагнуть записувати у ході лекції все, що встигають, не роблячи спроб якісного відбору матеріалу. Такий конспект містить мінімум позитивної інформації, не має строгої структури. Проте він все-таки краще, ніж повна відсутність конспекту, ніж бездумна «присутність» на лекції.

При читанні лекцій викладач голосом, інтонацією виділяє найістотніші моменти. Такий прийом, так само як і інші способи загострення уваги слухачів (записи на дошці, діаграми, диктування окремих положень і т. п.), дає можливість методично правильно конспектувати лекцію, звертати увагу на найважливіші факти, фіксувати джерела. Студент, психологічно готовий до запису лекції, швидше настроюється на сприйняття її змісту, менше відволікається сам і відволікає своїх товаришів від учбового процесу. Є дані, які свідчать про те, що студенти, що записують лекції, довше зберігають працездатність протягом учбового дня. Оскільки процес конспектування лекції йде досить швидко, у студентів часто немає можливості написати конспект красиво, правильно його оформити. В цьому немає великої необхідності, немає ніякого значення переписувати конспект, складений на лекції, тільки для того, щоб зробити його красивим. Доцільніше доповнити конспект новим матеріалом, зібраним при вивченні навчальних посібників і іншої літератури. А для цього слід залишати на сторінках зошита великі поля або писати конспект на одній стороні листа. В процесі придбання і вдосконалення навиків конспектування лекцій необхідно виробити індивідуальну систему, навчитися раціонально скорочувати при записі слова. Форми і методи скорочення слів, умовні позначення різних термінів, найпоширеніших слів і понять строго індивідуальні, своєрідні і виробляються кожним студентом самостійно. Студентам необхідно якоюсь мірою володіти навиками, елементарними прийомами стенографії. Навряд чи студенти спеціально закінчуватимуть курси стенографії або вивчатимуть її самостійно. В цьому, ймовірно, немає необхідності.

Проте кожний студент може розробити свою «систему стенографії». Для цього можна використовувати скорочення слів, математичні символи і знаки, придумати нові позначення, що відображають слова, що часто зустрічаються, словосполучення і фрази. Наприклад, прийнятими скороченнями загальновживаних слів є і т. д., і т. п.; оск. - оскільки; т.ч. - таким чином, тбт - тобто; м.во. - можливо; т.з. - так званий; пр-т - пролетаріат; с. х. - сільське господарство; ч. - час; знач. - значення, як. - який; напр. - наприклад і ін. Можна писати слово, пропускаючи голосні букви і скорочуючи його: птн - п'ятниця; клгс - колгосп; часто студенти позначають назви учбових дисциплін, що складаються з багатьох слів, початковими буквами (ТФВ - теорія фізичного виховання, ІФК - історія фізичної культури і інше). Доцільно запозичати скорочення з іноземних мов min - мінімум; max - максимум), користуватися математичними знаками (> - більше < - менше; ~ - приблизно, зразково; < - нескінченність; ^ - кут). Можна придумати символи за принципом логічної схожості: Т - вгору; i - вниз; -» - «вправо, вліво; ^ більш менш і т.п. Створення таких символів - справа смаку і індивідуальності студента. Придумані знаки треба вводити поступово: нові тільки після того, як будуть до автоматизму освоєні старі.

4.2.3. Підготовка до семінарських (практичних) занятьОдним із специфічних методів навчання у вищій школі, яка потребує серйозної самостійної роботи з книгою, є семінарські і лабораторні заняття. Семінарські заняття мають велике значення для більш глибокого вивчення учбової дисципліни. Не випадково по деяких дисциплінах на них відводиться біля 30% всього учбового часу. Як правило, семінари проводять з таких тем, які мають важливе значення для вивчення даного учбового предмету. В ході семінарських занять і підготовки до них у студентів виховуються елементарні навики науково-дослідної роботи, уміння готувати доклади і виступати з ними перед аудиторією, здатність працювати одночасно з декількома літературними джерелами, аналізувати їх зміст і узагальнювати отриманий матеріал. Розвиток цих якостей у студентів має виключно важливе значення для їх майбутньої практичної діяльності.

Завдання вищого учбового закладу полягає не тільки в тому, щоб дати студентам точні знання в області конкретних наук, але і в тому, щоб виховати у них самостійне творче мислення. Цьому в значній мірі сприяє поглиблена серйозна підготовка до семінарів, в процесі якої студент вчиться критично осмислювати матеріал різних джерел, стежить за ходом розвитку думки авторів, за побудовою доказів і аргументувань, виробляє свою точку зору з даного питання. Підготовка до семінару тісно пов’язана з іншими формами навчання і складається з наступних етапів: прослуховування лекцій з теми семінару, ознайомлення з планом семінару і підбір літератури, вивчення і конспектування літератури, що рекомендується, складання тексту (доповідь, план, тези) виступу, безпосередня активна участь в проведенні семінару. На лекції з теми семінару викладач, як правило, не розкриває повністю питань, винесених на семінарське заняття. Він висловлює лише основні положення теми, акцентує увагу слухачів на необхідності глибоко вивчити питання, які обговорюватимуться на семінарі, дає характеристику літератури, встановлює час консультацій і роздає студентам план семінарського заняття. Якщо в кінці лекції у слухачів виникнуть які-небудь питанню, вони повинні з’ясувати їх у викладача і того ж дня приступити до вивчення рекомендованої літератури. Звичайно на підготовку до семінару студентам надається від однієї до двох тижнів. Деякі студенти починають готуватися до семінару за один, два дні до його проведення. Це неправильна практика, яка веде до неорганізованості у всій роботі, поверхневому знайомству з матеріалом, а іноді і до слабкої підготовки студентів по багатьох учбових дисциплінах. Дуже важливо навчитися планувати свою роботу і особистий час хоча б на тиждень вперед, щоб своєчасно і на належному рівні виконувати вимоги вузу. Недаремно говорять: квапливість - ознака ліні або неорганізованості. Насправді, люди організовані, акуратні, відносяться з великою відповідальністю до своєї справи ніколи не поспішають і тому ніколи не спізнюються. Добросовісний студент повинен починати готуватися до семінарських занять в той же або на інший день після лекції.

Досвід проведення семінарів показує, що активні студенти не задовольняються літературою, вказаною в темі семінару, і користуються додатковими джерелами, що дозволяє більш глибоко і різносторонньо вивчити поставлені в плані семінару питання. Для виявлення цих джерел вони звертаються за консультацією до викладача, що веде семінар, або до бібліографії. На наступному етапі роботи студенти вивчають і конспектують всю рекомендовану літературу. При цьому треба відібрати; законспектувати все, що дозволяє найбільш правильно і глибоко зрозуміти дане питання. Доцільно спочатку вивчити всю літературу з одного питання плану семінару, потім послідовно переходити до інших питань. Складаючи план або тези виступу, необхідно пам’ятати, що на доповідь студенту відводиться від 10 до 30 хв. Тому потрібно серйозно і уважно відноситися до відбору матеріалу для виступу, враховувати його цінність, інформативність. Не слід захоплюватися переліком фактів, оскільки зайве нагромадження деталей не дозволяє достатньо переконливо і повно побудувати доказ, розкрити внутрішні взаємозв’язки і взаємозалежності різних явищ. Кожний виступ на семінарі - це своєрідний звіт студента про те, як і над чим він працював, як він уміє висловлювати ті знання, які одержав на лекції і при самостійному вивченні літератури. Тому, готуючись до виступу на семінарі, необхідно глибоко продумувати не тільки зміст матеріалу, але і форму викладу. При складанні тез або плану виступу слід уникати побитих книжкових формулювань і виразів і в той же час треба стежити за тим, щоб виступ був література грамотним і розкривав об’єктивні причини виникнення того або іншого явища.

Деякі студенти, щоб скоротити час на підготовку до семінару і полегшити свою працю, вдаються до простого переписування матеріалу з одного або декількох джерел. При цьому буває, що виступ студента на семінарі виглядає зовні досить гладко, оскільки він дослівно читає доклад по конспекту. Проте варто задати студенту додаткові питання за цією темою, як з’ясовується, що відповісти на них він не може. Механічне переписування джерел або чужих конспектів без глибокого осмислення матеріалу не дає міцних і глибоких знань, не розвиває творчих здібностей. Готувати виступи слідує з усіх питань плану семінару. Тільки в цьому випадку можна повно і своєчасно оволодіти необхідними знаннями. В практиці навчання бувають випадки, коли студенти, добре відповідаючи на одних заняттях, не готуються до наступних в надії, що їх цього разу не запитають. Виходить, що студент вчиться не для себе, а для викладача («запитає - не запитає»). Як правило, виступ будується за наступним планом: вступ (2-3 хв), глибоке, добре аргументоване освітлення даного питання (10-15 хв), невелике узагальнення - висновки або висновок (2-3 хв). Семінарські заняття проводяться з підготовленими доповідями. Вибір тієї або іншої форми семінару залежить від змісту питань, теми, мети заняття, особливостей учбової дисципліни, наявності підручників і навчальних посібників, ступеня підготовленості групи, особистого досвіду викладача і інших причин. При виступі на семінарах студентам дозволяється користуватися написаним докладом, конспектом, тезами або планом. Проте це абсолютно не означає, що потрібно читати матеріал виступу. Виклад матеріалу своїми словами найбільшою мірою сприяє розвитку самостійного мислення і мови.

Після виступу студент повинен бути готовим відповісти на питання викладача або товаришів по суті своєї доповіді. Ось тут-то і виявляється необхідність глибоко вивчати кожне питання плану семінару. Якщо всі студенти добре знайомі з матеріалом, уважно слухали доповідача, стежили за ходом його думок - значить, вони ще раз повторили і закріпили тему, що вивчається. Крім того, доповідач, звичайно, не зміг повністю освітити дане питання, міг припустити неясні і нечіткі формулювання, а іноді виказати суперечливі думки. Якщо аудиторія добре підготовлена і уважно слухала, виникає багато цікавих, правильних і корисних питань. Постановка питання свідчить про активність групи, яка, у свою чергу, визначається не тільки і не стільки кількістю заданих доповідачу питань, скільки їх якістю - цілеспрямованістю, змістом, формулюванням. Активна діяльність на семінарі привчає критично сприймати виступи товаришів, вільно орієнтуватися в матеріалі, швидко і чітко формулювати думки і аргументувати положення, сприяє розвитку колективності в рішенні тієї або іншої проблеми. Після відповідей доповідача на питання студенти доповнюють його доповідь. Все це також показує, наскільки глибоко вивчений матеріал семінару. В ході семінарського заняття викладач підводить підсумки, аналізує виступи студентів, дає їм оцінку. Звичайно це торкається плану побудови виступу, його змісту, форми викладу і ін. Таким чином, абсолютно очевидно, що підготовка до семінарських занять вимагає серйозної і вдумливої роботи. Значення цієї роботи виходить далеко за межі простого ознайомлення з матеріалом, що вивчається. Підготовка до семінарських занять і активна участь в них сприяють накопиченню досвіду самостійної роботи, розвивають елементарні навички ведення науково-дослідної роботи та культуру мовлення.

 

4.2.4. КонсультаціїКонсультація – активна форма учбової діяльності студента у вищому учбовому закладі. На консультаціях викладачі, професори безпосередньо допомагають студентам в рішенні важких питань їх учбової діяльності. Консультації проводяться систематично відповідно до розкладу кафедри, за особливим розкладом.

Студент повинен приходити на консультацію тільки в тому випадку, якщо він самостійно ознайомився з темою, що вивчається. Іноді буває, що студенти приходять на консультацію для того, щоб з’ясувати ті положення, які достатньо добре висловлені в підручниках і навчальних посібниках. Викладачу відразу видно - ці студенти підручника і рекомендованої літератури не читали. В цьому випадку будь-який викладач може підказати студенту в консультації і запропонувати йому спочатку ознайомитися з програмним матеріалом. При читанні літератури, підготовці конспекту, виступів у студентів може виникнути власна думка з деяких питань. Природне бажання студента наперед отримати поради, кваліфіковану оцінку своїх висновків. Консультації допомагають студентам не тільки уточнити окремі питання. Вони є важливим чинником подальшого вдосконалення учбово-наукової дисципліни, оскільки по самій постановці питань викладач може судити про якість викладання даної учбової дисципліни, з'ясувати недоліки лекцій - слабкі місця, пропуски і ін. Консультації звичайно проводять у формі питань і відповідей. Проте часто вони переростають в цікаву, захоплюючу бесіду, а іноді і в дискусію. Все залежить від ступеня підготовленості студентів і гостроти поставлених перед викладачем питань. Участь студентів в консультаціях не тільки допомагає їм з’ясувати якісь конкретні питання, але і сприяє розвитку мислення, закріпленню матеріалу і більш глибокому його розумінню.

 

4.2.8. Організація роботи студентської праціМетою навчальної праці студента є набуття знань, навиків і умінь своєї майбутньої професійної діяльності. Важко дати конкретні рекомендації по організації студентської праці і побуту, прийнятні для всіх студентів. Режим, умови життя і побуту залежать від багатьох чинників. Специфіка їх може визначатися особливостями спортивної спеціалізації, віком, статтю, умовами розміщення (вдома або в гуртожитку; в кімнаті, де проживає 1-2 люди або 4-6), місцем розміщення гуртожитків (в комплексі з інститутом або в годині їзди від нього, в тісно забудованій старій частині міста або в парковій, околичній зоні) і т.п. Можна говорити тільки про загальні положення, які характеризують самі оптимальні умови навчальної праці і побуту студентів. Причому зразу ж слід звернути увагу на те, що більшість з пригнічуючи чинників відомі. Проте одна справа - знати, інше - примусити себе робити так, а не інакше для власної користі. Отже, перша вельми важлива умова раціональної організації праці - ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні. Дотримувати це правило надзвичайно важливо у всьому подальшому житті, оскільки при сучасному високому темпі життя відкладання справ «на завтра» веде до «заболочування» цими справами особи, її психіки і конкретних ділових орієнтації. І навпроти - оперативне, швидке, без «розгойдування» виконання поточних стандартних і виникаючих несподівано справ, обов’язків створює оптимальний ритм в роботі, не пригнічує, не пригноблює людини.

Інше вельми важливе і достатньо добре відоме всім, але не завжди дотримуване положення - всю роботу треба планувати. Причому робити це не формально, а конкретно, в зручній для себе формі, або записуючи на папері, або утримуючи в пам’яті. По-перше, треба знати структуру і зміст учбового року з тим, щоб можна було врахувати час початку і закінчення канікул, педагогічної практики, виїздів на змагання, зборів, терміни представлення контрольних і курсових робіт, виступів на конференціях. Все це треба покласти в основу свого особистого плану. Потім треба продумати і скласти план на семестр, хоча б у загальних рисах визначити, коли і що треба починати робити (наприклад, готуватися до заліків і іспитів, збирати матеріал для курсової роботи і т. д.). Нарешті, скласти план на 7-10 днів, краще з суботи або неділі (відносно вільний вечір і день) до наступного понеділка з тим, щоб попередній план «перекривав» або «накладався» на подальший двома-трьома днями. Складання такого плану займе всього декілька хвилин, а користь його безперечна не тільки для конкретної організації навчання і побуту, але і як відмінний засіб самовиховання відчуття порядку і організованості. Крім того, необхідно напередодні продумати організацію, порядок, послідовність роботи на завтра, а може бути, і на післязавтра і перш за все врахувати і терміново ліквідувати всі «борги». Уміння продумано, з урахуванням головних обставин скласти план має особливо важливе значення для тих студентів, яким надано право працювати за індивідуальними планами. При складанні таких планів слід докладно обговорити всі питання з тренером, куратором, з викладачами кафедр, з деканом або його заступником, щоб скласти реальний, тобто здійснимий план і докласти всіх сил для його виконання. Звичайно, неможливо скласти бездоганний план, який не вимагав би уточнень, поправок, але в головному він повинен залишатися керівництвом в повсякденному житті.

При плануванні різних видів роботи (учбової, суспільної, спортивної, наукової, побутової і ін.) потрібно враховувати певну черговість виконання робіт залежно від ступеня їх важливості або термінів. Не менш важлива умова раціоналізації учбової праці і побуту студентів - виконання плану і самоконтроль. Корисно привчити себе в кінці дня підводити його підсумки, визначати його продуктивність, фіксувати борги і визначати можливості їх ліквідації ще сьогодні або, в самому крайньому випадку, - завтра. Якщо план записаний на листку паперу або в блокноті, то у міру виконання робіт пункти плану можна просто викреслювати. Крім того, для оптимізації праці і побуту студентам необхідно оволодіти раціональними способами і прийомами роботи. На розумову і фізичну працездатність несприятливо впливають музичні шуми, тютюновий дим, повітря, що застоялося, дуже низька або дуже висока температура, підвищена вогкість, тобто все, що створює дискомфортність місць занять і помешкання студентів. Необхідно створити максимум комфорту для розумової діяльності (про це вже мовилося вище). Роботу треба заздалегідь спланувати і починати її з більш важких і складних, а закінчувати більш легкими або більш цікавими, емоційними заняттями. Перед початком роботи треба побути на свіжому повітрі хоча б декілька хвилин, пройтися або пробігтися, а якщо фізичне навантаження перед цим було дуже високим, то просто побути зовні приміщення. В процесі роботи змінювати види діяльності, наприклад з читання і конспектування переходити на переклад, після нього до записів (написання контрольної і курсової роботи). Перерви слід робити у міру стомлення, але не рідше ніж через годину-півтора занять. В стані сильного розумового стомлення тривалість роботи можна скоротити. Перерви треба обов’язково заповнювати легкими рухами, акцентованим диханням. Дуже добре знімають розумове стомлення і підвищують розумову працездатність також обтирання або умивання холодною водою особи, шиї, рук; міцний чай або декілька ковтків холодної води з одним-двома шматочками цукру. Категорично неприпустимо куріння або вживання будь-яких фармакологічних стимуляторів.

В основі режиму роботи і відпочинку повинна лежати певна система. Вона диктується, по-перше, часом початку і закінчення учбових занять, а отже, і часом підйому після нічного відпочинку. Життєвий досвід і численні дослідження свідчать про те, що спати потрібно не менше 7 і не більше 8,5 г на добу. Нормальний сон - 7-8 г на добу. Людина може «розслабитися» і спати іноді 9, 10 і більше годин на добу. Проте такий сон приносить користь тільки хворій людині. У здорової ж людини сон понад 8 г на добу викликає відчуття млявості, сонливості, голова стає «важкою», виникають ознаки апатії. Треба привчити себе лягати спати завжди в один і той же час, наприклад в 11.00 - 11.30 вечора і вставати теж в один час, наприклад в 6.30 – 7.00 ранку. Краще раніше лягати і раніше вставати, тоді вранці, ще до виходу на заняття, можна встигнути, наприклад, позайматися іноземною мовою, прочитати і поправити конспекти, написані вчора, підготуватися до виступу і т.п. Звичайно, режим залежатиме від часу тренувань, змагань, учбових занять, але треба намагатися виробити добовий стереотип роботи і відпочинку.

 

 

Квєк М. Національна держава, глобалізація та Університет як модерний заклад / М. Квєк // Ідея Університету: Антологія. − Львів: Літопис, 2002. − С.269−294.