ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ «ЛЮДИНА —МАШИНА»
Основні підходи Упродовж усього історичного періоду розвитку ріпних за складністю технічних систем були зафіксовані н різні підходи до їхньою проектування, виробництва і експлуатації (схема 11).
На перших етапах створення простих технічних систем панував «традиційний технічний підхід, який ураховував окремі властивості людини, зокрема антропометричні та біомеханічні характеристики. Це був період розробки окремих технічних пристроїв, знарядь праці. Наступний – етап системотехнічного проектування — характеризується поєднанням окремих пристроїв у цілісну систему з урахуванням особливостей їхньою взаємозв'язку. За цього підходу людина розглядалася як один із - технічного проектування технічної частини системи; - художнього проектування естетичного вигляду системи; - інженерно - психологічного проектування (ІПП), що пов'язане зі включенням людини до системи: створення проекту діяльності людини і «узгодження» його з технічною частиною системи. Залежно від значення і ролі проекту діяльності людини-оператора в загальному проекті СЛМ існують два підходи до інженерно - психологічного проектування, які умовно були названі рівнокомпонентним і антропоцентричним. У межах рівнокомпонентного підходу [44; 128]людина і техніка розглядаються як рівні компоненти СЛМ, проекту ванни яких здійснюється паралельно, одночасно, а інколи технічна система проектується раніше. Пізніше відбувається погодження цих окремих частин. Слід зауважити, що цей підхід досліджує людину-оператора за схемами, принцип ами і методами, розробленими для опису технічних систем, Реалізація рівнокомпонентного підходу привела до спрощення реальної діяльності людини, до формування принципу симпліфікації при узгодженні технічних систем з функціями людини-оператора. З розвитком інженерно –психологічних досліджень дедалі більше визначались однобічність і обмеженість рівнокомпонентного підходу, частіше виникала необхідність розробки нового підходу до аналізу СЛМ, коли оператора потрібно розглядати як людину з притаманними їй психологічними якостями, властивостями, життєвим і професійним досвідом. Антропоцентричний підхід [140] розглядає відношення людини і машини в системах управління як відношення «суб'єкта праці і знарядь праці», Основним положенням цього підходу проектування діяльності людини і її функцій, а технічні засоби проектуються як такі, що забезпечують цю діяльність. Проект діяльності є основою вирішення всіх інших завдань проектування СЛМ, починаючи від розподілу функцій і закінчуючи вибором органу управління. Технічні засоби СЛМ розглядають як засоби, необхідні для здійснення цілеспрямованої діяльності оператора. І хоча цей підхід вважається більш прогресивним і гуманним, але він ще формулюється у загальному вигляді, а адекватні йому методи ще недостатньо розроблені, Це — майбутнє інженерної психології і, відповідно, розвитку технічних систем. Кінцевою метою інженерно-психологічною проектування с забезпечення належної ефективності функціонування СЛМ і здоров'я людей завдяки оптимальному врахуванню можливостей людини і техніки вже на стадіях проектування цих систем, Самі стадії відображають особливості циклів проектування, які, своєю чергою, пов'язані з комплексом певних задач, Етани і відповідні задачі ІПП можна згрупувати таким чином: 1. Аналіз характеристик об'єкта управління: — аналіз статичних характеристик; — аналіз динамічних характеристик; — визначення завдань і цілей системи; — визначення умов експлуатації.
2. Розподіл функцій між людиною і технікою: —аналіз можливостей людини і техніки; — визначення критеріїв ефективності; — визначення обмежувальних умов; — оптимізація критерію ефективності. 3. Розподіл функцій між операторами: — визначення структури групи; — визначення робочих місць; — визначення функціональних обов'язків; — організацій зв'язку між операторами. 4. Проектування діяльності оператора: - визначення структури і алгоритму діяльності; — визначення вимог до характеристик людини; — визначення вимог до підготовки оператора; — визначення норм діяльності. 5. Проектуванні! технічних засобів діяльності: — проектування інформаційних моделей; — проектування органів управління; — організація робочого місця; — проектування технічних засобів навчання; — проектування технічних засобів контролю. 6. Оцінка систем «людина—техніка—середовище»: — оцінка робочих місць і умов діяльності; — оцінка діяльності оператора; — оцінка ефективності системи, Таким чином, ІПП починається з аналізу задач, які повинна вирішувати система, і закінчується оцінкою ефективності СЛМ. Для вирішення задач першого етапу ми розглянули і описали методи збирання необхідних характеристик системи (розділи 1 і 4). Особливості і принципи розподілу функцій (етап 2) проаналізовано в розділі 2, Розподіл функцій між операторами (етап 3) схарактеризовано в підрозділі 4.5, а проектування діяльності оператора (етап 4) відображено в розділі 4. Етап 5 — проектування технічних засобів діяльності — у розділі 5, Останній етап (6) — оцінка СЛМ — здійснюється відповідно до показників якості функціонування СЛМ, наведених у підрозділі 2,3, і пов'язаний із вирішенням усіх задач інженерно-психологічного проектування. Слід зауважити, що інженерно-психологічне проектування як складний і узагальнювальний процес має ряд специфічних особливостей. Передусім це циклічний характер IIIIІ, зумовлений необхідністю вирішення всіх задач ІПП, але з певною мірою глибини розробки на кожній ні стадій проектування СЛМ, тобто процес ПІН є процесом послідовного уточнення характеристик СЛМ і знаходження її оптимального варіанта. Друга особливість IПП полягає в тому, що сам процес проектування характеризується комплексністю. Це означає, що в процесі ІПП оптимізуються не окремі характеристики людини і машини, а узагальнювальні характеристики СЛМ, Ще однією особливістю є те, що структура ІПП доповнює діючу структуру єдиної системи проектування конструкторської документації (ЄСКД), а це сприяє подоланню її обмеженості у врахуванні людською фактора. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|