Главная | Обратная связь

Стадії та процедури

Процес проектування і конст­руювання СЛМ охоплює багатомірність і циклічність вибору, обґрунтування і реалі­зацію технічних варіантів та художньо-конструкторських рішень. Гаку ж розгалужену структуру має і інженерно-психологічне проектування СЛМ. Організаційно п слід ре­алізовувати у вигляді системи інженерно-психологічного забезпечення розробки та експлуатації систем.

Структура інженерно-психологічного забезпечення має відповідати структурі ЄСКД, циклам проектування, на кож­ному з яких вирішуються певні завдання. Процес комплекс­ного проектування СІІМ відображено в таблиці 22.

Проектування починається з аналізу функцій, які забезпечує конкретна система, умов, де функціонуватиме СЛМ, аналогів і прототипів (з метою виявлення специфіки її екс­плуатації), діючих нормативних матеріалів та інженерно-психологічних вимог і рекомендацій. На основі здійсненого аналізу з'ясовується необхідність проведення додаткових інженерно-психологічних досліджень, їхній характер, забезпе­чений і терміни. Вся потрібна інформація фіксується в до­кументі « Технічне завдання» для розробки конкретної сис­теми.

На наступних етапах відбувається конкретна розробка різних варіантів інженерно-психологічного забезпечення проектування СЛМ, на яких вирішуються або уточнюються питання розподілу функцій у системі, кількості опера­торів, алгоритму їхньої роботи, проектування засобів відо­браження інформації, органів управління та організації робочих місць, розробки необхідної документації, забез­печення відповідних нормальних умов діяльності. Цей пронос має циклічний характер, адже псі ці питання вирішується па кожній з наведених стадій (табл., 22) та ко­жен раз детальніше, а оцінка варіантів рішення стає більш комплексною. Закінчується комплексне проектування, як правило, оцінкою показників якості функціонування СЛМ — швидкості, точності, надійності, напруженості роботи оператора та її ефективності. Після розробки да­ної конструкторської документації, побудови системи і здійснення всього циклу випробувань уточнюють пара­метри роботи системи, розробляють відповідні інженерно-психологічні вимоги і рекомендації до такого класу систем, їхнього серійною випуску.

Науково-технічний прогрес сучасного виробництва вимагає скорочення періоду розробки складних об'єктів і на­самперед оптимізації проектування як одного л важливих і трудомістких етапів загального никлу їхнього виробництва, Останніми роками виникла і ю і роба створення систем авто­матизованого проектування (САПІ¹), які на базі сучасних НОМ за короткий термін забезпечують інформаційний по­шук, підготовку і перевірку проектних варіантів, імітаційне моделювання різних режимів, станів і умов експлуатації об'єкта і т. п. При цьому с можливість інтеграції САІІР з автоматизованими системами проведення наукових дослі­джень (АСНД), а також із системами гнучкого автоматизо­ваного виробництва (ГАВ), системами управління техноло­гічними процесами (АСУ 111) і автоматизованими система­ми управління (АСУ) усім виробничим об'єднанням. Самі САПР варто розглядати не тільки як засоби підвищення продуктивності праці, а і як засоби професійного розвитку суб'єкта діяльності.

 

 

 

Таблиця 22 Стадії процесу комплексного проектування и СЛМ

Стадії проектування	Види комплексного проектування
Технічне	Інженерно-психологічне	Художнє
1.Технічне завдання	Визначення основного призначення техніки, її тактико – технічних характеристик, показників якості і техніко-економічних вимог до системи	Визначення основного призначення системи, її функцій і режимів роботи. Аналіз аналогів і прототипів і їхня інженерно-психологічна характеристика. Аналіз діяльності людини у діючих аналогічних системах. Розробка плану проведення досліджень. Розробка вимог і рекомендацій на базі діючої нормативної і довідкової інформації	Попередній аналіз проектної ситуації. Аналіз тенденцій художнього проектування аналогічних систем. Формування художньо-конструкторської проблеми і визначення стадій розробки
2.Технічні пропозиції	Аналіз аналогів прототипів. Проведення інформаційно пошукової діяльності. Розробка різних варіантів можливих рішень системи	Уточнення розподілу функцій у СЛМ. Розробка функціональної структури роботи операторів, визначення кількості операторів. Проведення необхідних досліджень. Розробка варіантів рішень СЛМ	Виявлення стильових і композиційно-пластичних тенденцій. Розробка варіантів художньо-конструкторських пропозицій. Побудова об’ємно-просторових схем рішення системи
Ескізний проект	Розробка різних варіантів рішень СЛМ, визначення режимів роботи, основних параметрів і характеристик. Проведення порівняльної оцінки розроблених варіантів	Уточнення розподілу функцій у СЛМ. Проектування технічних засобів діяльності оператора. Попередня оцінка різних варіантів рішення СЛМ з урахуванням факторів виробничого середовища	Вибір необхідних матеріалів і кольорового вирішення. Оцінка різних варіантів рішень
4.Технічний проект	Вибір остаточного варіанта технічного вирішення СЛМ. Розробка необхідних технічних рішень. Комплексна оцінка технічних частин системи і отримання необхідних даних для розробки технічної документації	Вибір остаточного варіанта рішення СЛМ. Уточнення і визначення розподілу функцій у СЛМ. Розробка детальних алгоритмів роботи операторів. Розробка технічних засобів діяльності оператора. Комплексна оцінка інженерно-психологічного рішення СЛМ аналітичними методами моделювання	Вибір остаточного варіанта композиційного пластичного рішення. Деталізація і стилізація форм об’єкта з урахуванням кольорового вирішення. Розробка та оцінка графічних елементів і супроводжувальної документації
5.Робочий проект випробування	Розробка необхідної конструкторської документації для побудови системи. Здійснення необхідних випробувань. Уточнення документації за результатами випробувань. Розробка вимог до транспортування, налагодження, експлуатації і ремонту СЛМ

 

Процес проектуванняце один із етапів «життєвого циклу» об'єкта: від виникнення потреби, що має бути задоволена, до утилізації самого об’єкта.

Застосування комп'ютерної техніки суттєво змінює саму технологію проектування як позитивно, так і негативно. Дослідження в ній галузі [18; 23; 4У; 82; 88; 114, 145) дали змогу окреслити структуру проектування об'єкті» у САПР, яка складається з відповідних підсистем:

1) цілепокладання;

2) пошукового конструювання;

3) структурно-параметричної оптимізації;

4) комплексного випробовування об'єкта за його інформаційними моделями;

5) робочого проектування, випуску документації;
6) модифікації, модернізації та розвитку об’єкта ;
7) утилізації самого об'єкта.

Розглянемо докладніше специфіку кожного етапу про­ектування в САПР.

1. Цілепокладання. На цьому етапі формується концеп­ція мети з урахуванням імовірності її досягнення. Розвиток науково-технічного прогресу пов'язаний з підвищенням ролі науки у вирішенні соціальних і виробничих зав­дань, зі збільшенням обсягу науково-технічної інформації, складності і суттєвими матеріальними витратами на нау­ково-дослідницькі розробки. При цьому спостерігається значний темп накопичення знань, своєчасність викорис­тання яких сприяє швидкій зміні технічних систем і, від­повідно, оновленню виробничих сил суспільства. У зв’язкуз цим дуже важливим є науково-технічний прогноз як система ймовірнісних оцінок можливих шляхів розвитку науки і техніки з урахуванням необхідних для цього ре­сурсів.

Розробка прогнозів має базуватися на вивченні взаємо­пов'язаних тенденцій розвитку суспільства у різних сферах діяльності людини. Слід зауважиш, що значна кількість подій, а також багато реальних взаємозв'язків не оціню­ються кількісно, їх можна відобразити тільки якісними ха­рактеристиками. Ось чому людині або певній групі людей має належати провідна роль у визначенні основних шляхів соціальною, культурного й економічного розвитку суспіль­ства, що відповідають соціально –економічним , екологіч­ним, політичним, юридичним, науково-технічним га ін­шим критеріям оцінки наслідків діяльності людей. У науково-технічному прогнозуванні залежно від призначення і складності об'єкта проектування виділяють декілька рівнів глибини прогнозів (табл. 23). Суттєва різниця між необхід­ною і фактичною глибиною прогнозів свідчить про акту­альність удосконалення процесу проектування сучасних систем,

Таблиця 23

Глибина науково-технічного прогнозування

Об'єкт прогнозування	Не обхідна глибина прогнозів, роки	Фактична глибина прогнозів, роки
Ядерна енергетика		10-12
Космічні програми	20-30	10-12
Озброєння	20-25	7-10
Виробництво споживчих товарів	5-10	3-5
Виробництво великосерійних нових технічних засобів (електроніка, хімія тощо)	10-20	5-7
Розробка природних ресурсів	50 і більше	23-25
Розробка автоматизованих систем, систем зв'язку, транспорту тощо	30-50	7-10

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у процесі цілепокладання стосуються: побудови мети в умовах перенасичення інформаційно не орієнтованих проблемних ситуацій та ви­бору мети або визначення шляху її дослідження у ситуаціях інформаційно перенасичених.

У першому випадку значна невизначеність пов'язана з новизною проблеми, відсутністю необхідних досліджень, аналогів і прототипів, досвіду експлуатації і проектування подібних об'єктів. Усе це потребує, побудови загальної кон­цепції розвитку подібною класу систем. У другому — з на­явністю багатьох варіантів розвитку системи. Основним завданням цього етапу визначення основних функціональних змінних, які впливають па розвиток об'єкта і його життєвий цикл.

Після закінчення цього етапу розробляється техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) створення таких систем :і оцінкою якості і перспектив подальшого їх розвитку, а та­кож складається технічне завдання :і переліком необхідних вимог до них.

Інженерно-психологічне забезпечення цього етану відбу­вається за двома основними напрямками:

- розвиток інформаційної бази і вдосконалення пошукових систем;

- використання психологічних методів і прийомів інтенси­фікації розумової діяльності людини.

Формування мети здійснюється шляхом «занурення» проблемної ситуації в різні бази знань, носіями яких мо­жуть бути не тільки ЕОМ, а й люди з різною спрямованістю і обсягом знань. Основними критеріями оцінки результатів рішення с такі показники, як соціально-економічна зна­чущість, технологічна і конструктивна «зрілість», екологіч­на захищеність, творча акти вніс і ь і здоров'я суб'єкта діяль­ності.

2. Пошукове конструювання. Згідно з переліком вимог до системи, відображених у технічному завданні, проводиться її подальша розробка. Ситуації, які опрацьовує проектуваль­ник, можна поділити на такі типи:

- функціонально невизначені;

- конструктивно невизначені;

- технологічно невизначені;

- зовнішньої і внутрішньої адаптації.

Особливістю задач, вирішуваних на цьому етапі, є те, що для них визначена зона пошуку можливих рішень і сформовані вимоги, які обмежують свободу пошуку, тоб­то простір можливих рішень стає щораз меншим, а мова опису компонентів задачі — суворішою, і іншою боку, тривають формування мети і визначення її критеріїв оцінки, Гіпотетична, «розмита» модель майбутньої системи наповнюється конкретним змістом, що сприяє розробці структури об'єкта проектування з урахуванням його зов­нішньої і внутрішньої адаптації. На цьому етапі визна­чається так званий конструктивно-технологічний набір, який забезпечує можливість створення об'єкта, а оптимізація його складу і взаємозв'язків вирішується вже на на­ступному етані.

3. Структурно-параметрична оптимізація. Цей етап по­в'язаний з подальшою розробкою проектного рішення з урахуванням можливостей застосування сучасних матеріалів і технологій, техніко-естетичних показників, інженерно-психологічної оцінки. На цьому етапі основний клас задач спрямований на оптимізацію основних параметрів техніч­ного рішення, їх уніфікацію та стандартизацію, вибір мате­ріалів з урахуванням їхньої сумісності і можливості викори­стання сучасних технологій. Для пошуку оптимального варіанта­ рішення проектувальник апробує різні сполучення властивостей та характеристик об'єкта і оцінює різні варі­анті и конструктивно-технічних рішень.

Крім технічної і математичної розробки даної проблеми, здійснюються роботи зі створення інформаційної підтрим­ки проектувальника за рахунок фонду евристичних прийо­мів та їх комп'ютерної «підказки». Серед психологічних де­термінант значна роль належить принципу наочності, і тому провідними є процеси сприйняття і переробки інформації, її перекодування, розвитку сенсорно-перцептивних функцій на основі постійного накопичення чуттєвого досвіду люди­ни. Формування оптимальних «перцептивних маршрутів», локальних антиципуючих схем сприяє успішному вирішен­ню даного типу задач. Перцептивний образ — і як засіб відображення сприйнятої інформації, і як «представник» майбутніх подій — є не тільки об'єктом перетворення, а й основою побудови дій, що плануються. Тому центральним рівнем психічного відображення у системі когнітивних і ан­тиципуючих процесів є сенсорно-перцептивний рівень переробки інформації. Цей етап характеризується змістов­ною і комплексною розробкою СЛМ і підготовкою ЇЇ інфор­маційних моделей для наступних випробувань.

4. Комплексні випробування об'єкта його інформаційни­ми моделями. На цьому етапі проводяться контрольно-оцінкові дії розроблених проектних рішень методами лаборатор­них випробувань. Для цього необхідно епюри і и математичну модель об'єкта і визначити програми окремих режимів випробувань, а також забезпечити апаратурний контроль за функціонуванням необхідних параметрів СЛМ. Набір цих параметрів визначається функціональною та конструктив­ною структурами об'єкта проектування. Завдяки цим ви­пробуванням з'ясовуються не тільки особливості функціо нування об'єкта, а й характер і особливості взаємозв'язку і іншими об'єктами або системами упродовж його «життєвого циклу», тобто розглядається питання зовнішньої і внутрішньої адаптації об'єкта проектування і можливості їх оцін­ки. Діяльність оператора-дослідника, проектувальники цієї підсистеми СА1ІР спрямована на розробку програмного забезпечення, на введення необхідних даних, на контроль за процесом автоматизованого випробування об'єкта і внесення необхідних коригуючих дій у цей процес. Психологічні особливості цієї діяльності та її забезпечення відображені н інших працях 1144; 145; 146].

5.Робоче проектування. Випуск документації. Цей етап передбачає уточнення технічного, конструктивного і технологіч­ного рішень з урахуванням можливостей виробників окремих частин об'єкта. В режимі «жорсткого» діалогу з ЕОМ, використовуючи стандартну мову команд, оператор цієї під­ системи розробляє окремі підпрограми. Його діяльність, з психологічної точки зору, дуже схожа па діяльність операто­ра підготовки даних і їх введення в ЕОМ. Слід зауважити, що в процесі складання технічної документації аналізуються і вибираються стандарти зо ва пі і нормалізовані рішення, роз­робляється розрахунково-технологічна карта, формується цифрова модель для виготовлення деталей або цілих вузлів на гнучких виробничих модулях (ГВМ) чи на станках з ЧПУ. Застосування комп'ютерної техніки дало змогу автоматизува­ти процес переходу під розробки до виготовлення продукції.

Модернізація, модифікація І розвиток об'єкта. На основі розробленої робочої документації виготовляється головний зразок об'єкта для дуже складних систем. Ним також може
бути і сама система для унікальних систем або невеличка партія об'єктів, якщо передбачено їх багатосерійний випуск.

6.За підсумками випробувань об'єкта коригується робоча документація і починається її серійне виготовлення. У про­цесі експлуатації, особливо довготривалої, об'єкт можна мо­дернізувати з метою поліпшення технічних, технологічних, конструкторських, техніко-естетичних, інженерно-психологічних та інших показників. Завдяки модернізації і модифі­кації можна подовжити «життєвий цикл» об'єкта. Але про­тягом експлуатації об'єкта загострюються протиріччя між можливостями самого об'єкта і вимогами людини до них. По мірі тривалої експлуатації компенсувати ці протиріччя за рахунок модернізації і модифікації об'єкта вже неможли­во, і тому цей об'єкт або система знімається з експлуатації та підлягає утилізації.

7. Утилізація. Методи і засоби утилізації мають бути пе­редбачені ще при розробці технічного завдання з проекту­вання об'єктів, особливо складних соціотехнічних комп­лексів. На сьогодні це — дуже складна проблема, яка пов'я­зана не тільки з утилізацією відходів виробництва і експлуа­тацією об'єктів (радіаційних, хімічних та інших факторів виробничого середовища), а й з вирішенням питань у соціально-економічній сфері — працевлаштуванням обслуго­вуючого персоналу, його перенавчанням.

Утилізація складних соціотехнічних комплексів потребує не менш складних технічних систем, які б забезпечували відповідні екологічні умови знищення шкідливих речовин. Тому під час проектування об'єкта, особливо на стадіях розробки технічних завдань або цілепокладання, слід враховувати те, що негативні явища спричинюються не тільки через аварії та катастрофи під час функціонування СЛМ, а й через припи­нення використання цих об'єктів, коли залишаються еколо­гічно забрудненими значні території і обслуговуючий персо­нал потребує нового працевлаштування, налагодження нор­мальної життєдіяльності його сімей. Повніше схема проекту­вання об'єктів представлена в спеціальній літературі [145],

Таким чином, процес проектування розгортається по спі­ралі, де формування і задоволення потреб суспільства залежать від рівня досягнень науково-технічною прогресу, економіки, тобто від потенціалу і можливостей суспільства в цілому.