 |
|
ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ СЛУЖБОВИХ ЧАСТИН МОВИ У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ
При складанні службових документів особливо важливо стежити за правильністю вживання прийменників.
У діловому стилі є ряд особливо часто повторюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де вибір прийменників неможливий. Так, лише таке вживання прийменників можливе:
витрати на...;
відрахування на ...;
винагорода за ...;
покладається на ...
Можливість вибору прийменника використовується для підкреслення певного відтінку думки. Наприклад, напрям усередину чогось, перебування всередині чогось - при називанні транспортних засобів - позначається іменником в (у): їхати у вагоні, зайти в каюту; вид транспортного засобу позначається прийменником на або без прийменника: на літаку, літаком.
Деякі з паралельних конструкцій набувають специфічного значення саме в ділових текстах, наприклад:
за звітний період - за увесь час, взятий разом, як одне ціле;
у звітний період - протягом певного часу, за який звітуються.
Правильно вибрані прийменники створюють не тільки відтінки у значенні, але й надають тексту певного стилістичного забарвлення. Наприклад, прийменники по лінії, з боку, в напрямку, з метою широко використовуються в діловому стилі і мають канцелярське, офіційне, беземоційне забарвлення.
У переважній більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією, а також зумовлений конкретним текстом (лексико-граматичними зв'язками окремих слів, які сполучаються).
Прийменник проти у діловому стилі має значення "порівнюючи з чимось" (збільшити обсяг виробництва у 2 рази проти минулого року). Якщо у реченні один із порівнюваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді прийменник проти не вживається.
Прийменник завдяки (він вживається з давальним відмінком: завдяки зусиллям колективу) має відтінок значення вдячності; тому коли йдеться про причини, що заважають чомусь, він замінюється прийменником через.
Прийменники в - на розрізняються не лише за змістовими відтінками, а й за традицією вживання.
Вчитися в школі, в інституті, в університеті;
вчитися на курсах, на відділені;
працювати в школі, в колгоспі;
працювати на заводі, на складі.
Прийменник всупереч вживається лише з давальним відмінком іменних частин мови, вживання цього прийменника з родовим відмінком іменних частин мови є незнанням граматичних норм.
Відсутність прийменника інколи створює двозначність, наприклад: лист організації - від організації? до організації?
Повторювані прийменники можуть пропускатися при однорідних іменниках, якщо останні мають однакову форму, близькі за змістом і не поширені означеннями. Проте повторювання прийменника обов'язкове, якщо однорідні слова з'єднуються неоднаковими прийменниками, якщо однорідні слова пов'язуються повторюваними або парними сполучниками.
В українській літературній мові існують усталені прийменникові конструкції ділового стилю, наприклад:
за наказом, згідно з наказом, відповідно до наказу;
поставити за приклад (не в приклад);
ввести до складу (не в склад);
за вказівкою (не по вказівці);
за всіма правилами (не по всіх правилах);
з ініціативи (не по ініціативі);
промова в питанні (не промова по питанню);
по закону, за законом, згідно з законом;
одержувати за рахунком, одержувати згідно з рахунком;
з нашої ініціативи, за нашою ініціативою;
заходи щодо, для, до.
звертатися до словника.
Вигук
Вигуки - це слова, що служать для вираження різних почуттів, не називаючи їх.
Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових слів, бо вони не називають предметів, ознак чи дій і не виконують службових функцій, а лише виражають почуття.
За значенням вигуки поділяються на емоційні та волевиявлення.
Емоційні вигуки виражають різні почуття і переживання: задоволення, захоплення, радість, схвалення, скорботу, жаль, горе, переляк, незадоволення (ой! ах! жах! фу!). Вигуки волевиявлення виражають заклик до дії, наказ, сигнал, спонукання до мовчання, волевиявлення, згоди (годі! цить! на-на!).
До вигуків відносять також слова, словосполучення і речення, що виражають привітання, подяку, прощання, побачення, пробачення, лайку (Добрий день! Дякую! На добраніч!).
За походженням вигуки поділяються на непохідні (о, ой, ого), похідні, що утворилися з повнозначних частин мови (Лишенько моє! Прощавай!).
Близькими до вигуків є звуконаслідувальні слова, які не виражають почуттів і волевиявлення, а відтворюють звуки живої і неживої природі (гав-гав, хлюп-хлюп).
В офіційно-діловому стилі мови вживаються вигуки, що виражають етикет - вітання, подяку, побажання, вибачення, наприклад: добрий день, спасибі