ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ДІЄСЛІВ У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ
Найпоширенішою дієслівною формою в ділових паперах є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке стоїть у першій або третій особі множини ( ми вимагаємо, дирекція звертається). Теперішній час вживається ще на позначення майбутнього, коли підкреслюється обов'язковість (нарада розпочинається о 10 годині). Недоконаний вид у ділових паперах, як правило, позначається складеними формами (будуть здійснюватися, буде розпочинатися). Доконаний вид у ділових текстах ширше, ніж у будь-яких інших, твориться за рахунок префіксації (актувати - заактувати, проектувати - запроектувати). Таке широке вживання префіксованих дієслів у діловому стилі не повинне розглядатися як порушення норм літературної мови. Наказовий спосіб в українській літературній мові виражається цілим рядом форм: власне наказовими формами, формами дійсного способу із значенням наказовості й відповідною інтонацією (ідемо! пішов!), інфінітивом (встати!), лексичними засобами (проїзд заборонено). Цілком очевидно, що ступінь категоричності висловлюваної вимоги при використанні цих засобів змінюється в дуже широких межах: від ввічливої поради, побажання до категоричного наказу; вибір способу оформлення наказу залежить насамперед від стилю, призначення тексту, а також від норм мовного етикету. У ділових документах форми власне наказового способу (іди - ідіть, роби - робіть) використовуються лише в усному мовленні; в писемній формі переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Інфінітив, вживаний у наказах та розпорядженнях, надає висловленню категоричного характеру. Інфінітив мусить мати лише закінчення -ти (здійснювати, виконувати, відповідати); закінчення -ть вживається лише у розмовній мові; для ділових текстів воно неприйнятне. Менш категоричні безособові форми; вони мають характер ствердження фактів і застосовуються в різних інструкціях, статутах (забороняється, заборонено).
ДІЄПРИКМЕТНИК Дієприкметник - це форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією. За будовою, граматичними ознаками і синтаксичною функцією дієприкметники близькі до прикметників. Як прикметники дієприкметники змінюються за родами, числами і відмінками (залитий сонцем двір, залитого сонцем двору, залиті сонцем двори, залите сонцем приміщення). Дієслівною ознакою дієприкметників є те, що вони можуть керувати іменником (двір, залитий сонцем), мати при собі залежні слова (одержаний давно), мають такі граматичні категорії, як час, стан, вид. За відношенням до часу дієприкметники бувають теперішнього (згасаючий) і минулого (згаслий) часів. За відношенням до стану вони поділяються на активні (процвітаючий) та пасивні (скошений). Дієприкметники зберігають вид дієслова, від якого утворені. У реченні дієприкметники виконують функцію означення або іменного складного присудка. Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Вони мають форму теперішнього (заростаючий ставок) і минулого часу (зарослий ставок). Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета (написаний вірш). Творення дієприкметників
Деякі дієприкметники, втративши дієслівні ознаки виду і часу, перейшли у прикметники. Вони виражають постійну ознаку, не мають при собі залежних слів, а, навпаки, самі залежать від іменника.
У прикметниках дієприкметникового походження може змінюватися наголос, наприклад: ва'рений, пе'чений (дієпр.), і варе'ний, пече'ний (прикм.). Дієприкметник із залежними словами називається дієприкметниковим зворотом, який на письмі виділяється комами залежно від місця знаходження. В офіційно-діловому стилі мови часто вживають дієприкметникові звороти з метою економності вислову і точності відтворення думки.
ДІЄПРИСЛІВНИК Дієприслівник - це незмінювана форма дієслова, яка пояснює в реченні дієслово, вказуючи на додаткову дію. Дієприслівник має ознаки дієслова і прислівника. Ознаки дієслова, які має дієприслівник: близьке лексичне значення (йти - йдучи); твориться від дієслівних основ (йти - йдучи); зберігає вид дієслова, від якого утворений (виступати - виступаючи, виступити - виступивши); керує іменником або займенником (працюючи з дітьми, з ним). Ознаки прислівника, які має дієприслівник: не змінюється; у реченні є обставиною. Творення дієприслівників
Дієприслівники мають форму недоконаного або доконаного виду. Дієприслівники недоконаного виду означають, що додаткова дія не закінчена і відбувається одночасно з головною. Наприклад: Дивлячись на високі Карпати, Марко мріяв про рідні Альпи. Дієприслівники доконаного виду означають, що додаткова дія відбувається раніше головної, вираженої дієсловом. Наприклад: Прочитавши документ, ми почали активно його обговорювати. Дієприслівники з пояснюючими словами називаються дієприслівниковим зворотом, який на письмі виділяється комами, незалежно від місця знаходження. В офіційно-діловому стилі мови часто вживають дієприслівникові звороти з метою економічності вислову і точності відтворення думки. Прислівник Прислівникомназиваєтьсясамостійна незмінна частина мови, яка виражає ознаку дії чи стану або ступінь і міру вияву іншої ознаки та обставини. Прислівники мають такі особливості: вони не змінюються; мають тільки їм властиві словотворчі суфікси -о, -е, -у, -ому, -єму (тепло, добре, по-моєму); мають лексичне і словотворче співвіднесення з усіма частинами мови, від яких походять (іменниками, прикметниками, числівниками, займенниками, дієсловами); у реченні виконують функцію обставин. За значенням і синтаксичною роллю в реченні прислівники поділяються на три розряди: означальні, обставинні, безособово-предикативні. Означальні прислівники поділяються на такі групи: якісно-означальні, способу або образцу дії, кількісно-означальні. Якісно-означальні прислівники дають якісну характеристику дії або стану, відповідаючи на питання як? Вони утворюються від основ якісних прикметників за допомогою суфіксів -о або -е. Прислівники на -о, -е, утворені від якісних прикметників, можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння. Форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів -ше та -іше (швидко-швидше, тепло-тепліше), а також за допомогою інших основ (добре-краще). Найвищий ступінь порівняння твориться за допомогою префікса най- та вищого ступеня порівняння прислівників (глибше-найглибше). Прислівники способу або образу дії вказують на спосіб дії і відповідають на питання яким способом? (гуртом, по-нашому). Кількісно-означальні прислівникивиражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки і відповідають на питання: скільки?, наскільки? якою мірою? як багато? (двічі, дуже, надзвичайно). Обставинні прислівники виражають різні обставини, за яких відбувається дія, їх поділяють на такі групи: прислівники часу, місця, причини, мети. Прислівники часу характеризують дію за часовими відношеннями і відповідають на питання: коли? відколи? як довго? доки? (тепер, колись, віддавна, завжди). Прислівники місцяхарактеризують дію за просторовим відношеннями і відповідають на питання: де? куди? звідки? (вниз, здалеку, праворуч). Прислівники причинивиражають причину дії і відповідають на питання: чому? через що? з якої причини? (зопалу, згарячу). Прислівники мети виражають мету дії і відповідають на питання: для чого? на що? з якою метою? (умисне, напоказ, наперекір). Безособово-предикативні прислівники (їх ще називають словами категорії стану) виражають стан природи (тихо, ясно, темно, холодно), психічний або фізичний стан людини (легко, радісно, весело, душно), зумовленість, необхідність, доцільність дії в оцінці людини (необхідно виконати, потрібно сказати). Прислівники різноманітні за своїм походженням і будовою. Це пояснюється тим, що вони сформувалися на основі інших частин мови: прикметників та іменників (помалу, бігом), числівників (вдвоє), займенників (нікуди), дієслів (пошепки). Прислівники утворюються зо допомогою: префіксів (вгорі, вранці); суфіксів (високо); префіксів та суфіксів (по-українськи); злиття основ (ліворуч); повторення слів (далеко-далеко, як-не-як), переходу у прислівники інших частин мови (часом). В офіційно-діловому стилі переважають якісно-означальні прислівники, а також досить широко вживаються обставинні прислівники. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|