Главная | Обратная связь

Психологія студентської групи

 

На тип конфлікту значною мірою впливає статус його учасників. Ког-нітивні конфлікти найчастіше відбуваються між сильними студентами. Саме така картина наявна і в конфліктах за лідерство. Організаційні кон­флікти, як правило, мають характер вертикальних: у разі незадоволення стилем лідерства конфлікт ініціюють «рядові» члени, при значній роз­біжності очікуваних і реальних ролей «рядових» членів - ініціює лідер. Конфлікти між «рядовими» членами групи найчастіше спричиняються занадто високою (на погляд деяких членів групи) активністю члена групи або браком у нього комунікативної компетентності.

Позитивні функції навчального конфлікту студентів виявляються в тому, що вони сприяють прийняттю ефективних групових рішень; по­ліпшенню діяльності членів групи, особливо лідерів; більш критичному ставленню до своєї діяльності; поліпшенню розуміння особистості парт­нерів по групі, згуртуванню групи загалом.

Негативні функції навчального конфлікту виявляються в тому, що він відвертає студентів від розв'язання навчальних завдань, негативно впли­ває на засвоєння способу розв'язання завдань, погіршуються взаємини між членами групи, що призводить до її дезінтеграції, унаслідок чого ді­яльність стає псевдоспільною.

Коли конфлікти виникають у студентському колективі, для їхнього ви­рішення часто запрошують куратора. Завдання його полягає в тому, щоб під час розв'язання проблеми виходити з колективних інтересів, а не вузь-копрагматичних інтересів лише однієї людини. Звичайно, під час обгово­рення проблеми іноді треба обмірковувати несхожі погляди, різну інфор­мацію. Проте важливо, щоб куратор мав свою думку й власну оцінку. Це важливо також для студентів, особливо якщо викладач авторитетний. Су­місне обговорення проблеми (на паритетній основі) дає можливість сту­дентові реалізувати своє «Я», набути самостійності, самоствердитися.

4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера

Лідер — це людина, яка може змусити інших робити те, що їм не подобається, і до того ж вдавати, що їм подобається це робити. Гаррі Трумен, президент США

У сучасній науці (А.Б. Земба, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломийський та ін.) управління розуміють як комплекс необхідних засобів впливу на гру­пу, суспільство чи його окремі ланки, щоб їх упорядкувати, зберегти якіс­ну специфіку, удосконалювати і розвивати. У зв'язку з цим управлінська

діяльність має відповідати завданням розвитку сучасної освіти та загаль­ним вимогам педагогічного процесу, а сучасний ефективний керівник (від ректора університету до старости групи) повинен мати такі якості:

• новий тип соціального мислення;

• соціальна активність;

• творчі, комунікативні та організаторські здібності.

Не можна недооцінювати роль психічної детермінації процесу управ­ління соціальними явищами. Роль психологічного чинника у всій системі соціальних відносин досить важлива. Не існує питань керівництва, які не потребували б мобілізації волі, свідомості, енергії людини.

Специфіка управління студентською академічною групою пов'язана з існуванням низки проблем:

1) Проблема контакту старости з групою. Завдання старости - налаго­дити контакти зі студентською групою для співпраці.

2) Проблема посередництва між студентами та дирекцією інституту (деканатом).

3) Проблема організації групи у згуртований колектив, на першому місце в якому повинні бути цінності професійного навчання.

4) Проблема регулювання конфліктів, знаходження оптимальних шля­хів їх вирішення та створення умов для профілактики виникнення.

Для успішного керівництва студентською групою староста повинен володіти такими якостями особистості:

• цілеспрямованість (на досягнення передбачуваного результату);

• відповідальність;

• комунікативні здібності - комунікабельність (уміння встановлювати і підтримувати контакти з усіма членами групи), щирість, готовність спілкуватися, критичність, уміння відстоювати свою думку

• стресостійкість - уміння протистояти різним екстремальним впливам;

• адаптивна мобільність- функціонування цілеспрямованої системи, яка визначається відповідністю між цілями та досягненнями у про­цесі діяльності;

• організаторські здібності - організованість, самоконтроль, вимогли­вість.

Для регулювання взаємин у групі керівник (наприклад, староста гру­пи) повинен дотримуватися таких соціально-психологічних умов:

^Використовувати добре організовану цікаву справу, щоб залучати всіх студентів у ділові стосунки - це зближує студентів.

2) Враховувати стосунки в кожній мікрогрупі, сприяти збагаченню та зміцненню зв'язків між ними.

3) В оцінках товаришів бути справедливим, об'єктивним, не проти­ставляти мікрогрупи одна одній, не підтримувати суперництва, конку­ренції між ними.

Психологія вищої школи