 |
|
Архітектура. вітчизняний живопис. Іконопис (XVІІ століття).
Архітектура. У XVII століття в архітектурі з'являються елементи стилю бароко. В Україні мистецтво бароко роздвоїлося: в Західній Україні воно зберегло форми єзуїтського бароко, в Центральній та Східній Україні воно набрало оригінального забарвлення - т. зв. козацького бароко. Різниця між цими двома галузями особливо яскраво виявляється в архітектурі 17 ст. Зароджується бароккова архітектура на початку XVII століття у Львові (костьол бернардинів 1600 p., єзуїтів 1613-1670 pp.). Самостійна творчість українських майстрів розпочинається в другій половині XVII століття, та досягає найбільшого розквіту в добу Мазепи(будує церкву св.Юра,і церкву св.. Петра і Павла на тер.лаври). Українське бароко відрізняється від західноєвропейського більш стриманими орнаментами та спрощеними формами.Провідним типом споруд стає козацький собор — п'ятикупольний, з чотирма однаковими фасадами. Це — Миколаївський собор в Ніжині, Георгіївський — у Видубецькому монастирі, Троїцький собор - у Чернігові, Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві. Загалом найбільшу вагу мали світські будівлі — палаци вельмож, магістрати, школи, ринки. Популярними були фонтани і парки, які розбивалися відповідно до традицій французького, або т. зв. регулярного парку. Симетричне розташування насаджень, надання геометричних форм кущам і деревам, екзотичні квіти — такі вимоги відповідали смакам знаті того періоду. У XVI—XVII століття в Україні складається декілька шкіл церковного монументального живопису та іконопису. Провідна школа художників сформувалася у XVII столітті в київських монастирях. Художники працювали в жанрах монументального живопису, іконопису, гравюри і графіки. українські майстри сприйняли впливи барокко, й передусім Рубенса. ( оздоблення Троїцької Надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври). церковні іконостаси почали підноситися до самої стелі церкви, й під головною банею; число рядів ікон збільшилося; ікони засвоїли звичай триматися золотого тла, це тло почали робити рельєфно тисненим візерунком рослинного орнаменту. У роботах таких іконописців, як Федір Сенькович, Микола Петрахнович, Іван Руткович, помітною стала відмова від середньовічних естетичних канонів, утверджувалася реалістичність і життєрадісність. Ці ж тенденції присутні у розписах Успенського собору та Троїцької церкви Києво-Печерської лаври, у церквах Полтави, Переяслав, оздоблення церкви Святого Юра в Дрогобичі та ін. У першій половині XVІІ ст. відбулося нове піднесення малярства Львова. У творчості іконописців львівської школи збережені іконостаси для Успенської церкви у Львові (1628-1638), закінченої будівництвом у 1645 р. церкви Параскеви П’ятниці у Львові. Багато малярів переїжджали в інші міста для виконання замовлень.. Роботи львівських іконописців – ікони для іконостасу (1642 р.) Рогатинської міської церкви Різдва Богородиці (іконописець Микола Петрахнович), церкви Святого Духа у Рогатині (1650 р.)., церкви с. Уїзд, Святого Духа в Потеличі.