 |
|
Діячі української культури в вашому регіоні (місті, області). Науково-просвітницька діяльність Д.Яворницького.
Аркас Микола Миколайович .
Народився 7 січня 1853
Миколаїв— український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик. Один із засновників і незмінний голова «Просвіти» в Миколаєві.
Народився 26 грудня 1852 (7 січня 1853) року у Миколаєві в сім'ї адмірала Чорноморського Флоту Миколи Андрійовича Аркаса.
Після завершення навчання (з 1875 до 1881 року) за родинною традицією Микола Аркас служив у морському відомстві в Миколаєві. У вільний від служби час віддавався улюбленій справі — збиранню і запису народних мелодій і вивченню історії України. Під впливом свого вчителя Петра Ніщинського — українського композитора, диригента, письменника — почав самотужки оволодівати музичними знаннями, композиторськими навичками і писати музику.
Творча діяльність
Творчий доробок композитора складають солоспіви, вокальні ансамблі й обробки народних пісень (близько 80). Найзначнішим твором Миколи Аркаса, який приніс йому визнання, стала опера «Катерина» за поемою Тараса Шевченка (1890 рік). Цей твір започаткував оперну шевченкіану і став першою українською ліричною народно-побутовою оперою. «Катерина» з великим успіхом була поставлена трупою Марка Кропивницького у Москві у 1899 році, а згодом — у Мінську, Вільнюсі, Києві. Досі постановки опери постійно відновлюються.
Після закінчення морської служби у 1881 році, Микола Аркас зайняв посаду мирового судді у Херсоні. Багато часу віддавав культурно-громадській роботі. Він став засновником і головою товариства «Просвіта» в Миколаєві, на власні кошти відкрив народну школу з українською мовою навчання, яка з наказу влади була відразу заборонена. У 1908 році була опублікована «Історія України-Русі» Миколи Аркаса.
Евгений Адольфович Кибрик (21 февраля 1906, Вознесенск Херсонской губернии — 18 июля 1978, Москва) — советский живописец и график, иллюстратор, педагог. Народный художник СССР (1967). Профессор, действительный член АХ СССР (1962). Лауреат Сталинской премии третьей степени (1948).
Герц Кибрик (с 1920-х годов — Евгений) родился 8 (21) февраля 1906 года в Вознесенске (ныне Николаевской области Украины), в зажиточной еврейской семье — его отец, Адольф Гершевич Кибрик (ум. 1940), был крупным хлеботорговцем и судовладельцем, занимавшимся баржевыми перевозками.[3][4][5] В 1922 году переехал в Одессу, где поступил в художественный институт.
В 1925 году приехал в Ленинград, где познакомился с художником П. Н. Филоновым, став впоследствии его учеником. В 1926 году вошёл в основанный Филоновым коллектив «Мастера аналитического искусства» и первые самостоятельные работы выполнил под сильнейшим влиянием учителя (иллюстрации к «Подпоручику Киже» Ю. Н. Тынянова, 1930).
В 1942 году в Самарканде руководил графической мастерской Академии художеств, в следующем году возвратился в Москву. Старшая сестра Е. Кибрика, учитель музыки Мария Кибрик (в замужестве Чацкая, 1903—1941), была расстреляна немцами во время акции уничтожения еврейского населения Макеевки.[6]
1953: 36 лет Октябрьской революции. Художник Е. Гундобин (по картине Е. А. Кибрика «Прибытие Ленина в Смольный», 1947) (ЦФА (ИТЦ «Марка») #1732)
Вёл большую общественную работу, занимался педагогической деятельностью. В 1949 году его избрали членом-корреспондентом АХ СССР, в 1954 году утвердили в звании профессора МГАХИ имени В. И. Сурикова, с 1962 года — академик, член Президиума АХ СССР. В течение двадцати пяти лет (1953—1978) был профессором МГАХИ имени В. И. Сурикова, руководил мастерской станковой графики, в которой стажировался ряд известных художников, например, В. Г. Кубарев.
Е. А. Кибрик умер 18 июля 1978 года. Похоронен в Москве на Новодевичьем кладбище (участок № 9).
Творчество
Наиболее прославился как иллюстратор книг. Среди его работ — иллюстрации к «Борису Годунову» А. С. Пушкина, «Кола Брюньону» Р. Роллана (1935), «Легенде об Уленшпигеле…» Ш. де Костера, «Тарасу Бульбе» Н. В. Гоголя (1943—1945).