Здавалка
Главная | Обратная связь

Бойченко Валерій Петрович



Поет, перекладач

(1941 - 2011)

м. Снігурівка на Миколаївщині

 

Біографічна довідка

Бойченко Валерій Петрович народився 3 травня 1941р. у м. Снігурівці на Миколаївщині. Після закінчення школи працював слюсарем на суднобудівному та комбайновому заводах. У 1965р. закінчив факультет іноземних мов Львівського університету. Викладав англійську мову в навчальних закладах Душанбе, Херсона, Миколаєва.

Дебютував як перекладач великого американського поета Роберта Фроста, переклав твори старокельтських поетів і новоанглійських класиків “нової хвилі” С.Платта, Д.Томаса. Але вершиною перекладацької роботи стали роман Роберта Льюїса Стівенсона “Корабельна катастрофа”, повість американського письменника – ковбоя Віла Джемса “Димок”.

Але не поминув він і суверенного жанру дитячої поезії, видавши збірочки для дітей “Зроду я такого ще не бачив”(1975), “ В мене курочка була”(1973), “Який широкий світ”(1989).

Автор збірок “Іскри”(1972), “Сонячні кола”(1975), “Поліття”(1977), “Багряні колони” (1978), “Широти”(1981), “Світлі ріки”(1984), “Доброта”(1987), “Правий берег”(1991), “Не повториться мить”(2001).

Окремі твори В.Бойченка перекладено російською, грузинською, вірменською, осетинською, болгарською та іншими мовами.

Засновник відродженої миколаївської “Просвіти”, з 1986р. до 1991р. очолював Миколаївську організацію Спілки письменників України. Головний редактор освітянської і просвітянської газети “Аркасівська вулиця”, Лауреат всеукраїнської премії ім. П. Тичини (2003), лауреат премії ім. О. Олеся (2008), миколаївської обласної премії ім. М. Аркаса (1997), член Національної спілки письменників України. (1976).

В. Бойченко помер на світанку 25 березня 2011 року, не доживши до 70-ліття менше двох місяців.

Дмитро Іванович Яворницький (* 6 листопада 1855, с. Сонцівка — † 5 серпня 1940, Дніпропетровськ) — український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва.

Дмитро Яворницький родом із села Сонцівка (тепер у межах с. Борисівка Харківського району Харківської області), син дяка. 1881 року по закінченні історико-філологічного факультету Харківського університету Яворницький був залишений для підготови до професури, однак захоплення історією Запоріжжя викликало невдоволення університетського керівництва, і його було звільнено з роботи. 1886 — 91 Яворницький викладав історію в гімназії й на педагогічних курсах у Петербурзі. Як політично неблагонадійного його 1892 вислано під нагляд поліції до Ташкенту, із забороною викладати в гімназіях. Тут він продовжував досліди у галузі історії й археології, склавши «Путеводитель по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношениях» (1893). 1901 Яворницький захистив маґістерську дисертацію («История запорожских казаков», 2 тт.) в Казанському університеті; 1897 — 1902 працював як приват-доцент на кафедрі історії Росії Московського університету. Паралельно з педагогічною роботою Яворницький продовжував досліди над історією Запорозької Січі, організуючи археологічні розкопки на Запоріжжі та відвідуючи архіви Москви, Варшави, Києва, Соловецького монастиря.

1902 земська управа і наукове товариство міста Катеринослава запросили Яворницького на посаду директора крайового історичного музею ім. О. Поля, в якому він працював до 1932, придбавши для нього цінні рукописи, портрети історичних діячів, мистецькі картини, одяг запорожців, нумізматичні колекції й ін. 1920 — 33 Яворницький був викладачем Катеринославського Інституту народної освіти, в якому 1925 — 29 очолював н.-д. кафедру українознавства. 1925 його обрано членом-кореспондентом ВУАН. У 1927 — 32 pp. його призначено відповідальним керівником археологічного нагляду над розкопками на території будівництва Дніпрельстану.

Восени 1933 року, в розпал сталінських репресій Д. І. Яворницького звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та зняли з посади директора історичного музею. На той момент Яворницькому було вже 78 років, тому його не заслали до табору і не розстріляли, однак залишили без засобів існування (позбавили пенсії). В останні роки життя Яворницькому допомагали його знайомі та друзі. У 1937 році, ставши доктором суспільних наук, він закінчив свою працю «Історія міста Катеринослава» і розпочав систематизацію найбагатшого фольклорного та етнографічного матеріалу. 5 серпня 1940 року цю роботу перервала смерть. У серпні того ж року Дніпропетровському історичному музею було присвоєно ім'я його першого директора — Дмитра Івановича Яворницького.

Могила Яворницького знаходиться біля стін історичного музею на площі, де 1995 року за проектом скульптора В. Р. Наконечного та архітектора В. І. Мірошниченко був встановлений пам'ятник.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.