Главная | Обратная связь

Види практичної підготовки студентів

Практична підготовка студентів є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня і має на меті набуття ними професійних навичок та вмінь. Метою практики є оволодіння студентами сучасними методами, формами, засобами майбутньої професійної діяльності, її організації, формування професійних умінь і навичок, виховання потреби систематичного поновлення.

Практика студентів:

♦ є складовою частиною процесу підготовки спеціалістів в вищих навчальних закладах;

♦ передбачає безперервність та послідовність її проведення при одержанні потрібного достатнього обсягу практичних знань і умінь відповідно до різних освітніх та кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр;

♦ проводиться, в першу чергу, на базі навчальних закладів, науко­вих установ, юридичних об'єднань, правоохоронних органів та органів державного управління, а також на підприємствах і в організаціях, установах різних галузей господарства. Перелік видів практик для кожної спеціальності або спеціа­лізації, їх форми, тривалість і терміни проведення визначаються в навчальних планах.

Основними видами практики в вищих закладах юридичної освіти є:

♦ позанавчальна, що проводиться у формі залучення студентів у вільний від планових занять час до роботи в юридичних установах та об'єднаннях, заходах з охорони громадського порядку, профілактики правопорушень серед молоді тощо. Даний вид практики передбачається в річних планах та гра­фіках проходження навчального процесу вищого закладу освіти за поданням відповідних кафедр;

♦ ознайомча, яка призначена для первинного ознайомлення сту­дентів з різними видами юридичної діяльності, формування професійних ціннісних орієнтацій, покращання професійного відбору;

♦ стажування - є завершальним етапом навчання і проводиться після опанування його теоретичної частини та перед вико­нанням кваліфікаційної роботи або дипломного проекту, з метою підготовки майбутніх спеціалістів-юристів до самостій­ного виконання професійних функцій на певній посаді чи сфері професійної діяльності, набуття ними необхідних профе­сійних навичок та умінь, збору фактичного матеріалу для виконання кваліфікаційної та дипломної роботи, складання державних екзаменів. Під час цієї практики поглиблюються та закріплюються теоретичні знання з усіх дисциплін навчального плану.

Зміст і послідовність практики визначається відповідними програмами та іншими методичними документами, які розробля­ються вищим закладом освіти згідно з навчальним планом, за­тверджуються ректором або представниками замовників-фахівців:

♦ наскрізною програмою практики, яка повинна відповідати нормативним документам Міністерства освіти України, інших міністерств та відомств, вимогам замовників, навчальному плану, освітньо-професійній програмі спеціальності, кваліфіка­ційній характеристиці спеціалістів;

♦ робочі програми відповідних видів практики, які зокрема містять рекомендації щодо видів, форм, тестів перевірки рівня знань, умінь, навичок, яких студенти мають досягти. Практика студентів проводиться на базах практики, які мають

відповідати вимогам програми, визначаються вищим закладом освіти та замовниками на підготовку фахівців. Студенти можуть самостійно з дозволу відповідних кафедр або циклових (предметних) комісій підбирати для себе місце проходження практики і пропонувати його для використання.

Організація, проведення, керівництво і контроль за проходжен­ням практики студентами здійснюється керівниками вищих навчальних закладів, відповідними кафедрами або предметними (цикловими) комісіями, в окремих вищих закладах освіти - керівниками практики (завідуючими відділами практики), а в технікумах, коледжах та інших навчальних закладах еквівалент­ного рівня - заступником директора з практичного навчання.

Організація, проведення, керівництво і контроль за проходжен­ням практики передбачає:

♦ контроль за підготовленістю баз практики;

♦ розподіл студентів на практику з урахуванням замовлень на підготовку спеціалістів і їх майбутнього місця роботи після закінчення навчання;

♦ проведення перед початком практики організаційних заходів: інструктажів про порядок проходження практики та з техніки безпеки, надання студентам-практикантам необхідних доку­ментів (направлення, програми, щоденника, календарного плану, індивідуального завдання, тем курсових і дипломних робіт, методичних рекомендацій та інших);

♦ інформування студентів про встановлену систему звітності з практики, а саме: письмового звіту, виконання кваліфікаційної роботи, порядок оформлення виконаного індивідуального завдання, підготовка доповіді, повідомлення, виступу тощо;

♦ призначення базами практики керівників практики, визначення їх обов'язків;

♦ контроль за забезпеченням нормальних умов праці і побуту студентів та проведення з ними обов'язкових інструктажів з охорони праці і техніки безпеки;

♦ контроль виконання студентами-практикантами правил вну­трішнього розпорядку, ведення табелю відвідування студента­ми бази практики;

♦ складання заліків з практики тощо.

Контрольні заходи

Контрольні заходи включають поточний контроль, який здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оціню­вання рівня знань визначаються відповідною кафедрою (предмет­ною або цикловою комісією).

Вищий навчальний заклад може використовувати модульну та інші форми підсумкового контролю після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять з певної дисципліни і їх результати враховувати при виставленні підсум­кової оцінки.

Семестровий контрольпроводиться у формах семестро­вого екзамену, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дисциплінив обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом. Семестровий екзамен - це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Семестровий диференційований залік- це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результа­тів виконаних індивідуальних завдань. Семестровий диференційо­ваний залік планується при відсутності модульного контролю та екзамену і не передбачає обов'язкову присутність студентів.

Семестровий залік- це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях. Семестровий залік планується при відсутності модульного контролю та екзамену і не передбачає обов'язкову присутність студентів.

Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни (семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку), якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї навчаль­ної дисципліни.

Екзаменискладаються студентами в період екзаменаційних сесій, передбачених навчальним планом. Вищий навчальний заклад може встановлювати студентам індивідуальні терміни складання заліків та екзаменів. При використанні модульного контролю екзамени можуть не проводитись. Екзамени прово­дяться згідно з розкладом, який доводиться до відома викладачів і студентів не пізніше, ніж за місяць до початку сесії. Порядок і методика проведення заліків та екзаменів визначаються вищим навчальним закладом.

Результати складання екзаменів і диференційованих заліків оцінюються за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»), а заліків - за двобальною шкалою («зараховано», «не зараховано») і вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку, навчальну картку студента.

Студенти, які одержали під час сесії більше двох незадовільних оцінок, відраховуються з вищого навчального закладу. Студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академзаборгованість до початку на­ступного семестру. Повторне складання екзаменів допускається не більше двох разів з кожної дисципліни: один раз викладачу, другий - комісії, яка створюється деканом факультету (завіду­вачем відділення).

Студенти, які не з'явились на екзамени без поважних причин, вважаються такими, що одержали незадовільну оцінку.